Постанова № 73452178, 17.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р. м. Одеса Справа № 814/2981/17

Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В. В.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділення нотаріальної палати України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 18.12.2017 року № 4058/5,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 18.12.2017 № 4058/5 про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці державного реєстратора - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

04 січня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України від 18 грудня 2017 року № 4058/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці державного реєстратора - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до набрання законної сили судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначив, що через блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він обмежений у можливості повноцінно здійснювати нотаріальну діяльність, зокрема і реєстрацію спадкового майна (в тому числі нерухомого).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року клопотання позивача про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 18.12.2017 № 4058/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Заборонено Державному підприємству "Національні інформаційні системи" вчиняти дії з блокування приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що оскаржуваний наказ не порушує прав інших осіб, а судом першої інстанції фактично прийнято рішення без розгляду справи по суті.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні правові підстави, передбачені законодавством для вжиття заходів забезпечення позову.

Однак колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відтак, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є правомірність винесеного відповідачем наказу від 18.12.2017 № 4058/5 про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці державного реєстратора - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, позивач вказав що нотаріальна діяльність є його єдиним джерелом доходу, а відтак дія оскаржуваного наказу про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суперечить нормам чинного законодавства та порушує його конституційні права на працю.

Проте, приписами статті 34 Закону України «Про нотаріат» регламентовані повноваження нотаріусів та зазначено, що дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, є не єдиним видом нотаріальної діяльності, а тому доводи позивача про те, що відповідач фактично позбавляє її можливості здійснювати нотаріальну діяльність визначену Законом України «Про нотаріат» є помилковими.

Водночас, будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся позивач у своєму клопотанні про забезпечення позову не надав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що задоволення такої заяви шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України від 18.12.2017 № 4058/5 про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці державного реєстратора - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі фактично вирішує по суті спір до винесення рішення у справі, що є неприпустимим з огляду на положення ст.150 КАС України, а відтак висновок суду першої інстанції що вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті являється помилковим.

Вживаючи заходи забезпечення даного позову у запропонований заявником спосіб, судом першої інстанції не надано оцінки співмірності видам забезпечення позову, які просив вжити заявник, із заявленими ним позовними вимогами.

Отже, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення адміністративного позову є безпідставною та задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 313, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 17 квітня 2018 року.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова