Постанова № 73451996, 18.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/831/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Чопко Ю.Т.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції Андрусенко О.О.,

час ухвалення рішення - 27.12.2017 року, час не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 27.12.2017 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області форми "Ф" від 05 серпня 2015 року № 2165/с/03-10-17-04.

Не погоджуючись з таким рішенням, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Луцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач подала суду заяву про проведення апеляційного розгляду справи у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки PORSCHE, моделі PANAMERA, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 3605 куб. см.

05.08.2015 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 2165/с/03-10-17-04, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 12500,00 грн. (а.с. 10). Сплата позивачем транспортного податку згідно вищезазначеного повідомлення-рішення була проведена 02.10.2015 року в розмірі 12500,00 грн.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 267 ПК України викладено в іншій редакції.

Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 цього ж Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За приписами підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про транспортний податок у м. Луцьку, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку", платниками транспортного податку у м. Луцьку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в м. Луцьку згідно із чинним законодавством легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а пунктом 4 цього ж Положення визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належить податок на майно, а згідно із пунктом 10.2 статті 10 цього ж Кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4.4 статті 4 цього ж Кодексу визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Як передбачено підпунктами 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Повноваження міських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів визначені статтею 12 ПК України.

Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 вказаного Кодексу у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Разом з тим, згідно із підпунктами 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до підпунктів 7.1.1 - 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає суду підстави дійти висновку про те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII з 01.01.2015 в Україні до переліку місцевих податків і зборів було віднесено обов'язковий новий вид місцевого податку на майно, а саме транспортний податок.

При цьому, до повноважень Верховної Ради України належить визначення переліку місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад, та положень, визначених в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів (тобто, щодо платників податку та об'єкту оподаткування), в той час як до повноважень сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в т. ч. транспортного податку) міська рада в обов'язковому порядку повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).

Разом з тим, приймаючи рішення від 28.01.2015 № 69/5 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку", Луцька міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду та в частині дотримання принципу стабільності), оскільки офіційно не оприлюднила відповідне рішення про встановлення транспортного податку у м. Луцьку до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що враховуючи правові наслідки порушення зазначених обмежень, які полягають у тому, що норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України), застосування відповідачем положень статті 267 ПК України та рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку" з метою оподаткування належного позивачу транспортного засобу транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Крім того, згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, чинні норми ПК України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів та платників податків в частині адміністрування та сплати транспортного податку в 2015 році, тому виходячи із положень пункту 56.21 статті 56 ПК України та закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу презумпції правомірності рішень платника податків, при вирішенні цього спору рішення належить винести на користь платника податків.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 803/1791/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 18 квітня 2018 року.