Постанова № 73451859, 16.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/372/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представника відповідача: Туревич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини 1141 Національної гвардії України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (суддя Ковальчук В.Д., ухвалена в м.Луцьку о 10:23, повний текст складено 12.12.2017р.) у справі 803/1609/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

зВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017р. ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та стягнення такої компенсації в сумі 46414,32 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Військової частини 1141 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_3 в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно; стягнуто з Військової частини 1141 Національної гвардії України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 46414,32 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач Військова частина 1141 Національної гвардії України подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що станом на 21.09.2017 року (на момент звернення позивача із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно) був відсутній будь-який нормативно-правовий акт, що регулює здійснення розрахунку вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану постанову суду законною та просить залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Військовій частині 1141 на посаді старшини стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних), у військовому званні - старший прапорщик.

В період проходження військової служби, позивач звернувся до командира Військової частині 1141 із рапортом від 21.09.2017 року, в якому просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку із звільненням з військової служби.

Відповідно до наказу командира Військової частини 1141 від 22.09.2017 року №232, старшого прапорщика ОСОБА_3, старшину стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних), 22 вересня 2017 року відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено з військової служби наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 11.08.2017 року №41 о/с у запас за станом здоров'я та направлено на військовий облік до Ківерцівського РВК Волинської області.

Крім цього, одночасно з виключенням із списків особового складу військової частини, із старшим прапорщиком ОСОБА_3 проведено остаточний розрахунок, що включає премію, одноразову грошову допомогу при звільненні та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 по 22 вересня 2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що під час звільнення позивача з військової служби у запас та в день виключення зі списків особового складу відповідач частину грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно позивачу не виплатив. Однак, відповідач 10.11.2017 року видав позивачу довідку №1 про вартість речового майна, що належить до видачі, відповідно до якої сума невиплаченої позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини складає 46414,32 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 7 статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 цього Закону).

Статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України, постановою від 16.03.2016 року №178, затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що отримання грошової компенсації речового майна у зв'язку із звільненням з військової служби в повній мірі відповідає вимогам статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3 Порядку №178.

Відповідно до абзацу першого пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом третім пункту 242 Положення передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що позивач на час подачі командиру Військової частини 1141 рапорту (21.09.2017 року) перебував на військовій службі, а тому мав право відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Судом першої інстанції вірно встанолено, що ОСОБА_3 при звільненні з військової служби у запас не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Крім того, позивачу на день виключення його зі списків особового складу військової частини не було видано довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, однак така довідка була надана позивачу лише після виключення його зі списків особового складу військової частини, відповідно до якої вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_3 становить 46414,32 грн.

З врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції підставно задоволено адміністративний позов.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини 1141 Національної гвардії України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №803/1609/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом 30 днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18.04.2018р.