Постанова № 73451836, 16.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6581/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Джуги С.Д.

суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду, ухваленого 24 жовтня 2017 року суддею Дергачовою Н.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі ПАТ "Універсал Банк") про визнання недійсним кредитного договору.

Позовні вимоги позивачем обгрунтовано тим, що 08.10.2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Кредитний договір № 06/1825К-07 про надання кредиту в сумі 20 000 дол. США із сплатою 11,95% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном погашення - 07.10.2036 року. При укладенні кредитного договору Позичальник не був ознайомлений з усіма умовами кредитування, що пропонуються Банком, в обсязі і в порядку, що передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» та нормативно - правовими актами Національного банку України». Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем. Із аналізу матеріалів кредитного договору, можна встановити, що в їх змісті відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме: - всупереч вимогам п.3.1 Правил та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо; -всупереч вимогам п.3.2 Правил та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитний договір і зокрема, графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу, тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил; -всупереч вимогам п.3.3 Правил та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використанням наведеної в Постанові Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання,обслуговування та погашення кредиту. Відповідач за позовом скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч. 1 ст. 6 закону «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах. Умови договору є несправедливими, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача: - п. 9.1 встановлено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми прострочки за кожен день прострочення платежу; - п. 9.2 договору - розмір відповідальності споживача у разі порушення умов кредиту - штраф у розмірі 2% від суми нецільового використання кредиту. Натомість відповідальність банку не передбачена. Вважає, що п.п. 51, 5.2, 5.3 договору є несправедливими, оскільки аналогічної відповідальності для банку договором не встановлено. З врахуванням наведеного просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №06/1825-к-07 від 08.10.2007 року, укладений між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Зокрема, вказує на те, що вона була повідомлена тільки про ту інформацію, що зазначена в договорі. Інформація, обов'язкова до повідомлення не була доведена позичальнику, що призвело до введення її в оману. Крім того зазначає, що банк не повідомив позичальника про орієнтовну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а умови договору є несправедливими.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ПАТ "Універсал Банк" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання недійсним кредитного договору.

З такими висновками повністю погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Матеріалами справи встановлено, що 08.10.2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 06/1825-К-07, із додатком № 1 «Графік погашення заборгованості по кредиту», про надання кредиту в сумі 20 000 дол. США із сплатою 11,95% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном погашення - 07.10.2036 року(а.с.11-14,том 1).

Підставою для укладення зазначеного договору була заява ОСОБА_1 на ім'я директора Закарпатської філії ВАТ «Банк Універсальний» про надання кредиту від 19.09.2007 року, яка містить відомості про те, що вона перед укладенням договору з умовами надання кредиту, особою та місцезнаходженням кредитодавця ознайомлена у письмовій формі (а.с126-127,том 1).

Також ОСОБА_1 власноручно була заповнена анкета - заява позичальника (подружжя) на отримання іпотечного кредиту (а.с.128-135,том1).

Крім того, ОСОБА_1 також була підписана інформація для клієнта про вартість кредиту(а.с.40,том1).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

В даній справі є встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв будь-яких додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу для ознайомлення умови запропонованого Банком кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту "Загальна вартість кредиту" та "Графік погашення кредиту"(а.с.148-154), які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про наявність підстав для визнання кредитного договору недійсним через порушення Банком ч.2, ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» виходячи з наступного.

З матеріалів справи, зокрема кредитного договору, вбачається, що він відповідає положенням ч.2 ст.11 Закону України ''Про захист прав споживачів'' у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, оскільки вказаний договір містить дані про особу та місцезнаходження кредитодавця, позичальника було повідомлено про умови кредитування, а саме в договорі вказано суму кредиту - 20 000, валюту кредиту - долари США, термін кредиту - 07.10.2036 процентну ставку - 11,95% річних, а також про сплату заборгованості по кредиту, яка здійснюється відповідно до Графіку погашення заборгованості по кредиту, який є додатком до договору, а також розмір винагороди, яку позичальник повинен сплатити на користь банківської установи за надання кредиту.

Посилання апелянта на те, що їй не було надано повної інформації щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту є безпідставними, оскільки вона визначена в Додатку №1 до Кредитного договору, а саме визначаються: розміри погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом, платежі за надані супутні послуги на користь банку та на користь третіх осіб, розмір процентної ставки, абсолютне значення подорожчання кредиту. Також, згідно Заяви про надання кредиту ОСОБА_1 підписуючи її підтвердила, що з умовами кредитування у ПАТ "Універсал Банк"ознайомлений письмово та згідна.

У зв'язку з цим наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_1 на час укладення і підписання договору була повідомлена про істотні умови кредитування, в тому числі про орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Це, зокрема, підтверджується і наданою Банком суду копією заяви на отримання кредиту (а.с.126-127,том 1), яка підписана власноруч ОСОБА_1 19.09.2007 року. Заява містить інформацію, що позичальник перед укладенням договору з умовами надання кредиту, особою та місцезнаходженням кредитодавця ознайомлена у письмовій формі. Як вбачається з даної заяви, метою кредитування є купівля нерухомості, як в подальшому надається під забезпечення кредиту.

Вказане спростовує посилання ОСОБА_1 на недотримання банком приписів ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» на момент укладення кредитного договору.

За наведених обставин, апеляційний суд констатує, що Банком перед укладенням кредитного договору були дотримані вимоги, передбачені ч.2 ст. 11 Закону. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути взяті до уваги.

Крім того ч.2 ст.11 Закону передбачено, що у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Однак ні ст.15 ні ст.23 вказаного Закону не передбачений такий вид відповідальності як визнання недійсним договору внаслідок ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (послугу).

Тобто, у випадку ненадання в повному обсязі вказаної інформації така обставина сама по собі не може слугувати підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що в кредитний договір включено умови, які є несправедливими, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, а саме щодо встановлення в договорі : штрафу у розмірі 2% у разі порушення умов цільового використання кредиту (п.9.2), пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми прострочки за кожен день прострочення платежу (п.9.1), оскільки такі умови за своєю правовою природою є правовими наслідками за порушення позичальником умов договору і формою його відповідальності за невиконання умов договору, дані умови не є несправедливими і залежать лише виключно від поведінки позичальника.

Посилання апелянта на те, що аналогічної відповідальності банку не передбачено є безпідставним, оскільки, така відповідальність банку встановлена п. 9.3 Кредитного договору.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору та обґрунтовано відмовив у заявленому позові.

З врахуванням наведенного, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.12,81,374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду

Повний текст судового рішення складено 18 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: