Постанова № 73451814, 12.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 рокуЛьвів№876/924/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №807/1654/16 (винесене головуючим суддею Гаврилко С.Є., проголошену о 16.40 год. у м. Ужгороді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Закарпатської митниці ДФС, у якому просив визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Закарпатської митниці ДФС від 08 квітня 2016 року №444-о «Про переведення ОСОБА_1»; визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 08 квітня 2016 року №444-0 «Про переведення ОСОБА_1»; визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 20 вересня 2016 року №964-о «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 (пункту пропуску «Батєво») митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС; стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2016 року по день поновлення на роботі; допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 (пункту пропуску «Батєво») митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС; допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС в частині визнання протиправним та скасування наказу Закарпатської митниці ДФС від 08 квітня 2016 року №444-о «Про переведення ОСОБА_1» залишено без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17 лютого 1995 року між позивачем та відповідачем укладено безстроковий трудовий договір. В подальшому позивач працював на різних посадах в митних органах України до поки його не було звільнено з державної служби. Наказом Закарпатської митниці ДФС від 06 квітня 2016 року за №444-о «Про переведення ОСОБА_1», позивача тимчасово переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 (пункту пропуску «Батєво») митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_3), звільнивши його з посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, на підставі його заяви на тимчасове переведення на вищевказану посаду, штатного розпису Закарпатської митниці ДФС та службової записки заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення №2 митного посту «Залізничний» Вихованця О.Й. від 05 квітня 2016 року за №07-70-61/31/828. У позовній заяві позивач стверджує, що у квітні 2016 року керівництво Закарпатської митниці ДФС запропонувало позивачу написати заяву на тимчасове переведення на вищенаведену посаду, у випадку незгоди пригрозило звільненням. Не маючи іншого вибору, позивач погодився на переведення. В переведенні позивача на декретну посаду не було службової необхідності, а тому таке переведення позивач вважає протиправним. Позивач вважає, що строковий договір з позивачем укладався без наміру виконувати передбачені у ньому обов'язки, а відтак такий договір безумовно порушує трудові права останнього, а тому навіть наявність згоди позивача на переведення свідчить про недійсність вказаного трудового договору. При цьому стверджує, що заява позивача про переведення його на декретну посаду не може братися до уваги в силу приписів статті 9 КЗпП України, відповідно до якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Укладений між сторонами строковий трудовий договір, оформлений наказом за №444-о, був укладений всупереч інтересам позивача при відсутності його дійсної волі та незважаючи на те, що трудові відносини між сторонами вже були встановлені на невизначений строк. Кпім цього, як на момент переведення позивача на декретну посаду, так і на момент його звільнення, в Закарпатській митниці ДФС були наявні вакантні посади, які, однак не були запропоновані позивачеві та він не був ознайомлений із всіма вакантними посадами. Відповідачем не було виконано вимог статті 492 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої працівнику має бути запропонована наявна робота на тому ж підприємстві, в установі, організації, тобто в межах одного митного органу, тому з посади на підставі статті 36 частини 1 пункту 2 КЗпП України є протиправним, оскільки характер роботи та умови її виконання позивачем не носять тимчасового характеру та не передбачають можливості укладення трудового договору на визначений строк.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці №964-о від 20 вересня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1» Зобов'язано Закарпатську митницю ДФС допустити ОСОБА_1 до роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС чи до роботи на іншій рівнозначній посаді. Стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2016 року по 20 липня 2017 року у розмірі 40112,46 грн., із утриманням податків й інших обов'язкових платежів, а також отриманого позивачем розміру соціальної допомоги по безробіттю. У задоволенні позовної заяви у частині решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України до підстав припинення трудового договору віднесено закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23), що і мало місце в момент виходу на роботу працівника ОСОБА_3, на посаді якого на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і працював позивач. При цьому попереднє місце роботи позивача - посада державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Лужанка» за ним не зберігалась та на вказану посаду було призначено іншу особу. Крім цього, в наказі від 06.04.2016 №444-о, не вказувалось про тимчасове переведення позивача, з можливістю повернення на попередню посаду. Законодавець розрізняє випадки тимчасового переведення на іншу роботу (що регламентовано ст. 33 КЗпП України «Тимчасове переведення працівника на іншу роботу») та переведення на іншу роботу (що регламентовано ст.32 КЗпП України «Переведення на іншу роботу»). В даному випадку наказ від 06.04.2016 було видано відповідно до ст. 32 КЗпП України, що вказує на переведення на іншу роботу, тобто зміну трудового договору, а саме укладення строкового трудового договору, на що вказує відмітка у наказу - тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Покликається на те, що як на момент переведення позивача на декретну посаду, так і на момент його звільнення, в Закарпатській митниці ДФС були наявні вакантні посади, які, однак, не були запропоновані позивачу. Таким чином, у відповідача було в наявності декілька інших вакантних посад, які не були запропоновані позивачу і на переведення на які останній міг погодитися. Відтак, відповідач повинен був запропонувати позивачу не одну конкретну посаду, тим паче не тимчасову, а ознайомити його із всіма вакантними посадами, які були наявні в Закарпатській митниці ДФС на момент переведення позивача. Дана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в постанові від 30 серпня 2012 року в справі №К/9991/87172/11. За таких обставин можна констатувати, що відповідачем не було виконано вимоги статті 492 КЗпП України, відповідно до якої працівнику має бути запропонована наявна робота на тому ж підприємстві, в установі, організації, тобто в межах одного митного органу. Таким чином, звільнення позивача з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є неправомірним, оскільки характер роботи та умови її виконання позивачем не носять тимчасового характеру та не передбачають можливості укладення трудового договору на визначений строк. Вважає, що оспорювані накази відповідачем були видані неправомірно, без урахування усіх обставин та без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці накази. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанов суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Крім цього проінформував суд про те, що вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.02.2018р. у справі №297/760/16-к, позивача визнано винним у пред'явленому звинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконання функцій представника органу державної влади строком на 2 роки, з конфіскацією усього майна що є його власністю.

Позивач в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив з підстав, аналогічних наведеним ним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Що стосується вироку суду, яким його засуджено, то пояснив, що вказаний вирок не набрав законної сили та ним оскаржений до апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. 04 квітня 2016 року, позивач звернувся до начальника Закарпатської митниці ДФС із заявою, згідно якої просив його перевести на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку основного працівника (ОСОБА_3) до фактичного виходу з відпустки.

06 квітня 2016 року наказом Закарпатської митниці ДФС за №444-о «Про переведення», відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України, наказано перевести з 08 квітня 2016 року державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1 на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_3), до дня його фактичного виходу з відпустки, з посадовим окладом згідно штатним розписом у розмірі 1723,00 грн. на місяць, із збереженням раніше встановлених надбавок. Підставою зазначено: штатний розпис Закарпатської митниці ДФС, службова записка заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення №2 митного посту «Залізничний» Вихованця О.Й. від 05 квітня 2016 року за №07-70-61/31/828, заява ОСОБА_1 від 04 квітня 2016 року.

07 вересня 2016 року, ОСОБА_3 звернувся до начальника Закарпатської митниці ДФС із заявою, відповідно до якої, просив вважати його таким, що приступив до виконання обов'язків державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» з 21 вересня 2016 перервавши відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку надану останньому наказом Закарпатської митниці ДФС від 09 червня 2015 року за №917-кв.

12 вересня 2016 року наказом Закарпатської митниці ДФС за №1918-кв «Про вихід з відпустки для догляду за дитиною», керуючись статтею 179 частиною 7 КЗпП України наказано вважати ОСОБА_3 таким, що приступив до виконання обов'язків державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС з 21 вересня 2016 року, перервавши відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, надану йому наказом Закарпатської митниці ДФС від 09 червня 2015 року за №917-кв «Про надання відпустки для догляду за дитиною».

20 вересня 2016 року наказом Закарпатської митниці ДФС за №964-о було звільнено ОСОБА_1, державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС, прийнятого тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_3), до дня його фактичного виходу з відпустки, із займаної посади 20 вересня 2016 року, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до статті 36 пункту 2 Кодексу законів про працю України, статті 83 частини 1 пункту 2 Закону України «Про державну службу». Підставою зазначено заяву ОСОБА_3

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що у переведенні позивача на декретну посаду не було службової необхідності. Строковий трудовий договір з позивачем укладався без наміру виконувати передбачені у ньому обов'язки, а відтак такий договір безумовно порушує трудові права останнього, а тому навіть наявність згоди позивача на переведення свідчить про недійсність вказаного трудового договору. При цьому, заява позивача про переведення його на декретну посаду не може братися до уваги в силу приписів статті 9 КЗпП України, відповідно до якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Укладений між сторонами строковий трудовий договір, оформлений оскаржуваним наказом № 444-о, був укладений всупереч інтересам позивача проти його справжньої волі та незважаючи на те, що трудові відносини між сторонами вже були встановлені на невизначений строк.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права та зазначає наступне.

Наказом Закарпатської митниці ДФС від 06 квітня 2016 року за №444-о «Про переведення», відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України, наказано перевести з 08 квітня 2016 року державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1 на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_3), до дня його фактичного виходу з відпустки, з посадовим окладом згідно штатним розписом у розмірі 1723,00 грн. на місяць, із збереженням раніше встановлених надбавок. Підставою зазначено: штатний розпис Закарпатської митниці ДФС, службова записка заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення №2 митного посту «Залізничний» Вихованця О.Й. від 05 квітня 2016 року за №07-70-61/31/828, заява ОСОБА_1 від 04 квітня 2016 року.

З наведеного наказу слідує, що позивач не був звільнений із попередньої посади, а лише тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_3), до дня його фактичного виходу з відпустки, був переведений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС.

Судом першої інстанції вірно вказано, що посилання відповідачем у спірному наказі на те, що позивача прийнято тимчасово на період відпустки не відповідає дійсності, оскільки поняття «прийняття» передбачає, у даному випадку, звільнення із попередньої посади, чого судом не було встановлено.

Таким чином позивача було переведено не лише на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_3), до дня його фактичного виходу з відпустки, а й тимчасово (згідно наказу й заяви позивача), тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що після виходу основного працівника - позивача необхідно було повернути на попередню посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП України), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до статті 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Статтею 33 КЗпП України передбачено, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 04 квітня 2016 року подав начальнику Закарпатської митниці ДФС заяву, в якій просив перевести його на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку основного працівника (ОСОБА_3) до фактичного виходу з відпустки.

Таким чином даною заявою позивач просив тимчасово перевести його на іншу посаду на час до поки існують певні обставини, та з урахуванням наведених вище норм законодавства та заяви позивача, виходячи із функціональних обов'язків позивача на попередній посаді та посаді на яку його було тимчасово переведено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що фактично відбулося переміщення позивача на інше робоче місце.

Крім того, із самого наказу Закарпатської митниці ДФС від 06 квітня 2016 року №444-о слідує, що з посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1 не було звільнено, а тимчасово (до виходу з відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3) переведено його на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС, тому трудовий договір між ОСОБА_1 та Закарпатською митницею ДФС про роботу позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС не припинявся, оскільки переведення з однієї посади на іншу у одній і тій же установі не є підставою для припинення трудового договору відповідно до статті 36 КЗпП України.

З урахуванням наведеного вірними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на продовження роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС та відповідно після виходу на роботу основного працівника ОСОБА_3 (на посаду якого тимчасово було переведено ОСОБА_1), відповідач зобов'язаний був повернути позивача на раніше займану ним посаду, або прирівняну до неї вакантну посаду.

Крім цього, відповідач повинен був запропонувати позивачу не одну конкретну посаду, тим паче не тимчасову, а ознайомити його із всіма вакантними посадами, які були наявні в Закарпатській митниці ДФС на момент переведення позивача, тобто виконати вимоги статті 492 КЗпП України.

Оскільки у випадку виходу на роботу працівника, який перебував у відпустці для догляду за дитиною, такий повертається, відповідно на посаду, яку займав до такої відпустки, тому позивача не може бути поновлено на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 (пункту пропуску «Батєво») митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне використати надане йому право виходу за межі позовних вимог, а саме поряд з визнанням протиправним та скасування оскаржуваного наказу необхідно зобов'язати Закарпатську митницю ДФС допустити ОСОБА_1 до роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС чи до роботи на іншій рівнозначній посаді.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні позовної заяви в частині вимоги щодо поновлення на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 (пункту пропуску «Батєво») митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС необхідно відмовити.

Звільнення позивача з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є неправомірним, оскільки характер роботи та умови її виконання позивачем не носять тимчасового характеру та не передбачають можливості укладення трудового договору на визначений строк.

З урахуванням наведеного звільнення позивача з роботи є протиправним, тому наказ Закарпатської митниці ДФС за №964-о від 20 вересня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1» є протиправним та відповідно підлягає скасуванню, а відтак необхідно зобов'язати відповідача допустити ОСОБА_1 до роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС чи до роботи на іншій рівнозначній посаді.

Відповідно до статті 235 частини 2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведені норми законодавства, наявну в матеріалах справи Довідку №07-70-05/35-95 від 03 березня 2017 року про середню заробітну плату позивача, Лист Мінсоцполітики від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» - сума заробітної плати, необхідна для відшкодування позивачу за 207 днів вимушеного прогулу становить: (207 дні х 193,78 грн.) = 40112,46 грн.

Що стосується посилань апелянта на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області, яким позивача визнано винним у пред'явленому звинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України, то такий не набрав законної сили, та крім цього не був підставою звільнення позивача з посади.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №807/1654/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в порядку і строки встановленні статтями 328, 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 17.04.2018р.