Постанова № 73451764, 12.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 рокуЛьвів№876/603/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника відповідача Чабана О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меринос-Захід» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №813/3830/17 (винесену головуючим суддею Кухар Н.А., проголошену о 09.49 год. у м. Львові) за адміністративним позовом Фермерського господарства «Меринос-Захід» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Меринос-Захід» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем самостійно було виявлено помилки, що містяться у раніше поданих ними податкових деклараціях та було подано уточнюючі розрахунки за березень 2017 року, квітень 2017 року та травень 2017 року. Зазначають, що через збій в системі програмного забезпечення «Соната» не була відображена в реєстрі виданих податкових накладних одна із виданих позивачем податкових накладних, що є не виною позивача), що призвело до помилок у податковій звітності ПДВ. Позивач зазначив, що після оновлення програмного забезпечення, позивач самостійно виявив помилки та подав уточнюючі розрахунки згідно п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права, не на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених тими доказами, що були надані в судовому засіданні. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не перевірено спосіб прийняття оскаржуваного рішення; позивач виконав вимоги Податкового кодексу України та подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації по ПДВ за березень 2017р., квітень 2017р. та травень 2017р. та відповідні кошти було списано з рахунку СЕА ПДВ в дохід держави та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення після сплати сум грошового зобов'язання на підставі уточнюючих розрахунків є подвійним оподаткуванням. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом становлено та з матеріалів справи слідує, що Головне управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Фермерського господарства «Меринос - Захід». За результатами перевірки складено акт від 26.06.2017 року за №82/13-01-12-41/36918684.

Як слідує з акту перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення п. 200.1 ст. 200 розділу Y Податкового кодексу України, абз.2 пп5)п.4,пп1) п.5.пп5)п.5 розділу Y Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №159/28289, що вплинули на розрахунки з бюджетом.

В акті перевірки зазначено, що платник Фермерське господарство «Меринос - Захід» занизив в декларації за квітень 2017 року суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню в інтегрованій картці платника податку по терміну 30.05.2017 року в розмірі 505600 грн., в декларації за травень 2017 року суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню в інтегрованій картці платника податку по терміну 30.06.2017 року в розмірі 2558 грн. Згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України податкове зобов'язання Фермерського господарства «Меринос - Захід» по ПДВ за квітень 2017 року підлягає збільшенню на 505600 грн., за травень 2017 року підлягає збільшенню на 2558 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 21.07.2017 року №0051141241, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 635197,50 грн., за податковим зобов'язанням у розмірі 508158 грн., та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 127039, 50 грн.

Позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та оскаржив в податкове повідомлення рішення у адміністративному порядку, однак скаргу було залишено без задоволення.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що в судовому засіданні підтверджено порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 ПКУ, абз.2 пп. 5) п.4, пп. 1) п.5, пп. 5) п.5 розділу У Порядку, що вплинули на розрахунки з бюджетом, тому податкове повідомлення-рішення від 21.07.2017 року №0051141241 відповідачем винесено правомірно.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають норма матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 50.1. ст. 50 Податкового Кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Наведені норми податкового законодавства свідчать, що платник податку має право у разі виявлення помилок в оформленні податкових декларацій подати до неї уточнюючий розрахунок.

Судом досліджено в судовому засіданні уточнюючі декларації подані позивачем та встановлено.

По уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 26.06.2017 реєстраційний номер 9121662798 за, березень 2017 року рядок 21 «сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду» складає 169951 грн.

В уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.06.2017 реєстраційний номер 9111330530 за квітень 2017 року (реєстраційний номер декларації 9092516234 від 19.05.2017. платником вказано наступне: рядок 9 «Усього податкових зобов'язань» 696037 грн. рядок 17 «Усього податкового кредиту» 698595 грн., в тому числі рядок 16.1 «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового періоду) 678109 грн. рядок 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (додаткового) кредиту» 0 грн., рядок 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового значення та податкового кредиту» 2558 грн., рядок 21 «сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду» 2558 грн.

Проте, відповідно до пп. 5 п.5 розділу У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016. за № 159/28289 (далі - Порядок), у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

Оскільки, в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 26.06.2017 реєстраційний номер 9121662798 за березень 2017 року рядок 21 «сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду» складає 169951 грн. відповідно, при декларування податкових зобов'язань за квітень 2017 року у рядок 16.1 платник повинен перенести значення рядка 21 декларації та попередній звітний (податковий) період, тобто 169951 грн.

Значення рядка 17 декларації за квітень 2017 року, відповідно, повинно складати 190437 грн.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 1) п.5 розділу У Порядку, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума додану вартість, яка підлягає нарахуванню а підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку визначеному у ст. 200 Податкового кодексу України.

У рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту» декларації та квітень 2017 року платник повинен був вказати 505600 грн.

У рядку 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового значення а податкового кредиту» платник повинен був вказати 0 грн.

У рядок 21 «сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду» платник повинен був вказати 0 грн.

У декларації з ПДВ за травень 2017 р. реєстраційний номер 9117324872 від 19.05.2017 року платником вказано наступне: рядок 9 «Усього податкових зобов'язань» 671818 грн., рядок 17 «усього податкового кредиту» 648479 грн., у тому числі рядок 16.1| «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового періоду) 2558 грн., рядок 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту» 23339 грн.

Відповідно до пп. 5) н.5 розділу У Порядку, у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період., а у рядок 16.1 декларації за травень 2017 року платник повинен бу в перенести значення рядка 21 декларації за квітень 2017 року в розмірі 0 грн.

У рядку 17 декларації за травень 201 7 рогу платник повинен був вказати 645921 грн.

Згідно з п.200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 1) п.5 розділу У Порядку в рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу.

У рядок 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту» декларації за травень 2017 року платник повинен був вказати 25897 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ті.200.1 ст.200 ПКУ, абз.2 пп. 5) п.4. пп 1) п.5, пп. 5) п.5 розділу У Порядку, що вплинули па розрахунки з бюджетом.

Платником занижено значення рядка 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту» декларації за квітень 2017 року на 505600 грн.

Платником занижено значення рядка 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітною (податкового) кредиту» декларації за травень 2017 року на 2558 грн.

Таким чином, дані камеральної перевірки свідчать про те, що позивачем було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню в інтегрованій картці платника податку по терміну 30.05.2017 року в сумі 505600 грн.; суми податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню в інтегрованій картці платника податку по терміну 30.06.2017 в сумі 2558 грн.

Що стосується доводів апелянта про те, що відповідачем порушено спосіб прийняття оскаржуваного рішення, зокрема не надано відповідь на заперечення та таке надіслано з порушенням строків, то такі є безпідставними, оскільки не впливають на законність оскарженого повідомлення - рішення.

Отже, з врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про правомірність винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 21.07.2017 року № 0051141241.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меринос-Захід» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №813/3830/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в порядку і строки встановленні статтями 328, 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 17.04.2018р.