Постанова № 73451741, 16.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/668/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

представника позивача - Демчик О.І.

представника відповідача - Стегній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року прийняту колегією суддів у складі головуючого судді Гулкевич І.З., суддів Гулик А.Г., Мартинюк В.Я. в місті Львові о 09 годин 54 хвилини у справі № 813/1456/17 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність, стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

приватне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром» (далі ПАТ) звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльністю Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі Держказначейство) щодо невиплати ПАТ коштів у розмірі 5558239,00 грн. за бюджетною програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» та стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ зазначеної заборгованості шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі Мінагрополітики).

В обґрунтування позовних вимог покликання маються на те, що відповідно до наказів Мінагрополітики від 19.10.2012 № 632 та від 30.11.2012 № 745 для виплати ПАТ передбачено (розподілено) та підлягали відшкодуванню кошти у сумі 5558239,00 грн. за бюджетною програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі». Однак дана сума коштів не виплачена позивачу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, а саме в частині стягнення на користь позивача коштів, що підлягали відшкодуванню у сумі 5558239,00 грн. за бюджетною програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі». Врешті позовних вимог відмолено. Суд виходив з того, що перед позивачем наявна заборгованість у зазначеній сумі, яка останньому не перерахована, що сторонами не заперечується.

Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Держказначейства щодо невиплати ПАТ суми заборгованості є безпідставною, оскільки із-за відсутності коштів на єдиному казначейському рахунку станом на 31.12.2012, була зареєстрована кредиторська заборгованість перед позивачем.

Щодо вимоги про стягнення вказаної суми, то така підлягає задоволенню, позаяк Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів і відповідальний виконавець бюджетної програми 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі», не забезпечило виділення коштів на вказані вище цілі, хоча вносило пропозиції до Міністерства фінансів України щодо фінансування галузі та вказані пропозиції не були враховані.

Відповідно до Додатку № 3 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» лише у вказаному році за бюджетною програмою 2801180 виділено 60 000 000 грн., які також позивачу в погашення заборгованості не були перераховані.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача, в особі Мінагрополітики, подала апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги сторона відповідача покликається на те, що у зв'язку із відсутністю коштів на єдиному казначейському рахунку відповідні кошти розподілами відкритих асигнувань не були спрямовані до Департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА.

Мінагрополітики не уповноважене контролювати вказаний Департамент стосовно подачі до Держказначейства реєстру підприємств і платіжних доручень на вимогу компенсації шляхом перерахування коштів на поточні рахунки позичальників.

Станом на 01.01.2013 року в органах Держказначейства за бюджетною програмою 2801180 за Департаментом обліковувалась кредиторська заборгованість в обсязі 17.7 млн. грн.

З 2013 року законами України про державний бюджет коштів на погашення заборгованості виділено не було, хоча Мінагрополітики неодноразово зверталось в подібних цілях до Міністерства фінансів України.

Також аналізуючи ст.ст. 7, 13, 22, 23, 116 Бюджетного кодексу України, Мінагрополітики виконало в повному обсязі свої функції як головного розпорядника бюджетних коштів, в межах виділених коштів на відповідний бюджетний рік. Отже, бездіяльність зі сторони Мінагрополітики - відсутня.

Вимога щодо стягнення з Мінагрополітики компенсації за кредитними платежами в сумі 5558239 грн. також є необґрунтованою, оскільки зобов'язання Міністерством передбачені постановою КМУ від 11.08.2010 року № 794, виконано в повному обсязі та контролювати діяльність Казначейства не в компетенції Мінагрополітики.

Подібне підтверджується судовою практикою на яку є покликання в апеляційній скарзі.

Стороною позивача скеровано до суду відзив на апеляційну скаргу, де зазначається, що в суді першої інстанції відповідачі визнали факт наявності кредиторської заборгованості в розмірі 5558239 грн. за бюджетною програмою 2801180. Факт не виплати коштів підтверджується листом Мінагрополітики від 17.02.2017 за № 37/21/4/1514533.

З аналізу ст.ст. 20,22 БК України, Мінагрополітики є головним розпорядником коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми 2801180, тому заборгованість повинна бути погашена за рахунок коштів Державного бюджету. Подібне не суперечить національній судовій практиці та Європейського суду з прав людини на яку маються покликання у відзиві. Апелянтом не враховано, що вимога про бездіяльність Мінагрополітики не задоволена та кошти стягнуто не з Мінагрополітики, а з Державного бюджету.

Також на адресу суду, скеровані пояснення третьої особи в яких зазначається, що на виконання наказів Мінагрополітики, ПАТ «Концерн Хлібпром» передбачено для відшкодування кошти за бюджетною програмою.

Відповідно до виписки Головного управління Державної казначейської служби від 27.12.2012 року з рахунку № 90751038000601 Мінагрополітики, Головному управлінню агропромислового розвитку ОДА спрямовані бюджетні призначення на виплату коштів за раніше вказаною програмою в розмірі 18 227 908 грн., у тому числі для виплати позивачу.

Головне управління надало до Держказначейства реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (14.12.12 № 28 та 14.12.12. № 33), а також три платіжні доручення за №№ 24, 25, 26, відповідно до яких позивач повинен був отримати 2 964 468, 45 грн., 256 370, 22 грн., 2 337 400,33 грн. Вказані платіжні доручення було повернуто Головному управлінню агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Мінагрополітики наказом № 632 від 19.10.2012 «Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб'єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» та наказом № 745 від 30.11.2012 «Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб'єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів» (із змінами згідно наказу № 807 від 24.12.2012) затвердило розподіл бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб'єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів між підприємствами - позичальниками.

Відповідно до вищевказаних наказів Мінагрополітики для виплати позивачу передбачено (розподілено) та підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетної програми 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» кошти у розмірі 3776122,00 грн. та 1782117,00 грн. відповідно, що сумарно становить 5558239,00 грн. Однак дані кошти позивач не отримав.

Таким чином, перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 5558239,00 грн за бюджетною програмою 2801180. Вказані кошти позивачу не перераховані, що сторонами не заперечується. Крім того, факт наявності кредиторської заборгованості у вказаній сумі за цією ж бюджетною програмою перед позивачем підтверджується листами Мінагрополітики від 23.11.2016 № 37-21-4-15/19356 та від 17.02.2017 № 37-21-4-15/4533, а також підтверджена поясненнями учасників справи в судовому засіданні.

Відповідно до п. 11 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 794, головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінагрополітики. Згідно із п. 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, Мінагрополітики є центральним органом виконавчої влади.

При цьому, Міністерство аграрної політики та продовольства України, визнавши факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 5558239,00 грн. за бюджетною програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі», у листі від 17.02.2017 № 37-21-4-15/4533 вказує, що відсутність коштів не дозволяє Мінагрополітики здійснити погашення відповідної заборгованості.

Суд апеляційної інстанції абсолютно погоджується із твердженням суду першої інстанції, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань. У рішеннях Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права, зокрема у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Також ця позиція визначена в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Півень проти України» та «Лісовол проти України».

Відсутність бюджетного фінансування не звільняє державу від обов'язку виконувати взяті на себе зобов'язання щодо компенсації витрат суб'єктам господарювання за бюджетною програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі». Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляє орган, який є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми (у даному випадку Міністерство), то саме він повинен нести відповідальність від імені держави.

Крім того, доводи апелянта з приводу відсутності підстав для визнання протиправної бездіяльності Мінагрополітики судом не беруться до уваги, адже судовим рішенням суду першої інстанції в цій частині відмовлено в задоволенні позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 813/1456/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 17.04.2018 року.