Постанова № 73451482, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 712/14168/17 Суддя (судді) першої інстанції: Пироженко С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_2,

представника позивача: - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання незаконними дій та бездіяльності органу державного управління та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання незаконними дій та бездіяльності органу державного управління та зобов'язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати незаконною бездіяльність Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації;

- зобов'язати Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2017 рік.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 р. N 500 не передбачено обов'язку керівника установи щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань при звільненні працівника з посади, оскільки вказана виплата не є обов'язковим платежем.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 з 15 березня 2004 року по 27 червня 2017 року працювала на посаді головного спеціаліста Головного управління охорони здоров'я та медичних катастроф Черкаської обласної державної адміністрації (Управління охорони здоров'я Черкаської облдержадміністрації).

27 червня 2017 року наказом Управління № 76 кл, ОСОБА_2 звільнено з займаної посади у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу».

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області позивачу була нарахована пенсія в розмірі 4 774 грн. 78 коп.

З листа Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області від 05 липня 2017 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 для обчислення пенсії становить 7 957 грн. 97 коп., в тому числі: 3 352 грн. - оклад станом на 01 травня 2017 року; 200 грн. - надбавка за ранг; 1 307 грн. 28 коп. - надбавка за вислугу років (39%); 1 349 грн. 20 коп. - премія; 638 грн. 74 коп. - надбавка за інтенсивність праці; 263 грн. 86 коп. - надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю; 846 грн. 89 коп. - матеріальна допомога.

При цьому, допомога для вирішення соціально-побутових потреб за 2017 рік позивачці не нарахована і, відповідно, не включена до суми, яка надає підстави для перерахунку пенсії.

ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про нарахування їй матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за 2017 рік.

Однак, відповідями від 28 серпня 2017 року та від 15 вересня 2017 року відповідачем в задоволенні заяви було відмовлено.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивачка звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про державну службу», держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Відповідно до пункту 2 статті 54 цього ж Закону державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 року N 500 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Порядком визначено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.

Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці. У разі, якщо коштів недостатньо, така допомога не виплачується.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою і може надаватися за рішенням керівника державної служби в межах кошторисних призначень на оплату праці за наявності фінансового ресурсу після забезпечення працівників державного органу обов'язковими виплатами - посадовий оклад, надбавки за ранг та за вислугу років, грошова допомога при наданні основної щорічної відпустки.

З диспозицій вищевказаних норм вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань не є обов'язковою виплатою, виплачується на підставі заяви державного службовця, за рішенням керівника державного органу та в межах кошторису на відповідний рік.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, до моменту звільнення з роботи ОСОБА_2 із заявою про виплату матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за 2017 рік до відповідача не зверталася, тому у роботодавця не виникло обов'язку для виплати такої допомоги.

Покликання апелянта на той факт, що іншим працівникам така допомога за 2017 рік була виплачена не може братися судом до уваги, у зв'язку з тим, що відповідно до ст.. 2 Закону України «Про оплату праці» та Наказу Державного комітету статистики України № 5 «Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 року, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати, у тому числі компенсаційні, та інші грошові і матеріальні виплати, суми виплат, пов'язані з індексацією заробітної плати, матеріальна допомога, яка надається всім або більшості працівників, та виплати соціального характеру.

Посилання позивача на ту обставину, що вказану заяву під час роботи у відповідача їй не запропонували написати, чим свідомо зменшили суму нарахованої пенсії, є необґрунтованим, адже нормами чинного законодавства не передбачено такого обов'язку керівника державного органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 17 квітня 2018 року.