Постанова № 73451454, 17.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/572/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Обрізка І.М., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року, ухвалену суддею Ковалишин Н.І., 12:24:19, м. Стрий, у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.07.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання у 15-денний строк, з дня реєстрації всіх документів, розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; зобов'язати відповідача скласти та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк, з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат скласти та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на Навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і. правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем прирівнюється соціальний захист військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановлень інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок неподання відповідачем у 15-денний строк з дня реєстрації всіх поданих позивачем документів розпорядникові бюджетних коштів (МОУ) відповідного висновку заява Комісією не розглядалась по суті, пропозиції Міністру для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та визначення її розміру це надавались, відтак не було прийнято розпорядником, бюджетних коштів (уповноваженою особою) відповідного рішення, що призвело до порушення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її ухваленою з неповним з'ясуванням обставин справи, Львівський обласний військовий комісаріат оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що ознайомившись з наданими позивачем документами військовий комісар, як уповноважений орган, не має правових підстав подати висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що позивач проходив та звільнений з військової служби з лав Збройних Сил Російської Федерації, і дія нормативно-правових актів, які регулюють дане питання на сьогоднішній день на нього не поширюється. Зокрема, при розгляді справи суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач проходив військову службу та звільнений з лав Збройних Сил Російської Федерації, зазначивши лише те, що він проходив військову службу у лавах Збройних Сил з 06.05.1968р. по 17.09.1996р. При цьому, невідомо з яких джерел судом отримані відомості про те, що позивач проходив військову службу «у складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан в період з 12.05.1982р. по 12.05.1986р.

Відтак, апелянт вважає, що факт проходження військової служби позивачем у складі діючої армії період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан при розгляді справи судом першої інстанції не встановлений.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, як колишнього військовослужбовця Радянської армії, не ґрунтуються на належних доказах.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження Львівського обласного військового комісаріату, як уповноваженого органу, щодо подання головному розпорядникові коштів висновку щодо можливості виплати допомоги є дискреційними та виключно його компетенцією.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 06.05.1968 року по 17.09.1996 року проходив військову службу у лавах Збройних Сил, а також у складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан в період з 12.05.1982 року по 12.05.1986 року.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 21.03.2017р. № 137 отримані позивачем під час проходження військової служби травма та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

05.04.2017 року позивачу було встановлено II групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від цієї ж дати, серії 12 ААА № 356095.

24.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату через Стрийський районний військовий комісаріат із заявою, надавши для призначення одноразової грошової допомоги копії документів: довідку МСЕК; витяг з протоколу ВЛК Західного регіону; свідоцтво про хворобу № 292; витяг з наказу командира в/ч 39188 № 165 про виключення зі списків особового складу частини; послужний список; довідкиу про період перебування у країнах, де велись бойові дії; посвідчення учасника бойових дій; паспорт; ідентифікаційний код; догадку про відкриття рахунку в Ощадбанку.

Львівський обласний військовий комісаріат листом № 4667 від 23.05.2017 року направив наданий позивачем комплект документів на розгляд відповідної комісії МОУ для прийняття рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. При цьому у листі вказано, що ОСОБА_1 визнаний інвалідом II групи 20.01.2014р. та наполягає на скеруванні документів.

08.06.2017 року Департамент фінансів Міністерства оборони України листом № 248/3/6/1929 повідомив відповідача про відсутність підстав для розгляду поданих ОСОБА_1 документів для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що позивач проходив службу у Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалося міждержавних угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ст.1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальним захистом військовослужбовців, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 5 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 даного закону у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Крім цього згідно пункту 3 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, наведені норми ч.2 ст. 16 Закону України №2011-ХІІ та п. 3 Порядку пов'язують виплату одноразової грошової допомоги зі встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Відповідно до абз.2 п.3 Постанови № 975 у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії відповідних документів згідно закону, які позивач надав відповідачу. Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Львівським ОВК висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги не складався та розпорядникові бюджетних коштів не надавався.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а такожчленами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу PCP. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам. їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності, беруть на себе зобов'язання, у 1992 році розробити і прийняти взаємоузгоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями. Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992», від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються, права та пільги, гарантії , та компенсації, встановлені Законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Отже, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що законом передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Законом встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому першої групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а відповідач має обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок про наявність або відсутність у позивача підстав для встановлення одноразової грошової допомоги, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії є підставні та правомірно задоволені судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріат залишити без задоволення, а постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року у справі №456/2215/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді І. М. Обрізко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 18.04.2018р.