Постанова № 73451294, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3481/17 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

при секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Приватного підприємства "Гриф" про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось позовом Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області з позовом до Приватного підприємства "Гриф" про стягнення штрафу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу.

Підставою для повернення вказаного позову стало невиконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, якою адміністративний позов було залишено без руху.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 17 жовтня 2017 року вказаний адміністративний позов було залишено без руху через його невідповідність вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу строк для усунення недоліків до 15 січня 2018.

У вказаній ухвалі суд першої інстанції вказував на такі недоліки: позовна заява ГУ Держпродспоживслужби в Київській області підписана представником ОСОБА_4, у якості доказу повноважень якого надано не засвідчену в належний спосіб копію довіреності від 29 листопада 2016 року № 10-01-18/3418 з терміном дії до 30 листопада 2017 року, в порушення вимог ч. 1, 3 статті 58 та ч. 5 статті 106 КАСУ, до позовної заяви не додано оригіналу довіреності; у позовній заяві не зазначено ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; у позовній заяві не зазначено засобів зв'язку та адреси електронної пошти позивача та відповідача; до позовної заяви не надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Дана ухвала отримана позивачем 02 січня 2018 року, про що свідчать наявні в справі письмові докази.

У межах встановленого строку на усунення недоліків позивачем надано уточнений адміністративний позов, надано належним чином завірену копію довіреності ОСОБА_4, копію фіскального чеку з Укрпошти як доказ направлення екземпляру позовної заяви відповідачу та належним чино оформлену позовну заяву із зазначенням засобів зв'язку і адреси електронної пошти сторін.

Повертаючи вказаний вище адміністративний позов, суддя суду першої інстанції зазначив, що представником позивача не було надано належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає статті 106 Кодексу, із зазначенням засобів зв'язку і адреси електронної пошти відповідача; доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів з урахуванням застережень суду, що фіскальний чек не є належним доказом в розумінні вимог ч. 3 статті 106 КАСУ; а також оригінал довіреності від 29 листопада 2016 року № 10-01-18/3418 на підтвердження повноважень представника ОСОБА_4

Однак, вважаємо такий висновок судді першої інстанції передчасним та таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Колегія суддів зазначає, що належним доказом надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів є оригінал розрахункового документу (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про надіслання поштового відправлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення і бланк опису вкладення, які у сукупності, відповідно до приписів Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, підтверджують надання послуг поштового зв'язку та відповідність відправлених документів.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №2091/11/13-11 від 16 листопада 2011 року.

Зокрема, вказується, що розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача. Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

У згаданому Інформаційному листі підкреслюється, що з урахуванням вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу і третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом. Крім того, будь-яким іншим доказом може бути письмове підтвердження відповідача (розписка, штамп про отримання, тощо), або третіх осіб про отримання позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно підпункту 3.1.2.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211, визначено, що про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція.

Відповідно до ч. 1 статті 56 КАСУ, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

Частиною 1 та 3 статті 58 КАСУ встановлено, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Довіреності від імені особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності).

Відповідно до п.2,3 ч.1 статті 106 КАСУ у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є та ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

Апеляційний суд вважає, що позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, позаяк встановлено, що представником позивача на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху дійсно було вказано поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти позивача та його представника, а також було зазначено, що номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти відповідача йому невідомі, надано оригінал довіреності та копію фіскального чеку з Укрпошти як доказ направлення екземпляру позовної заяви відповідачу. Слід зазначити, що при первинному зверненні до суду апелянтом було долучено до позову, про що зазначено в ухвалі судом першої інстанції, опис вкладення конверту.

Частинами першою, другою статті 8 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції позивачем в повному обсязі були усунуті недоліки позовної заяви, а судом першої інстанції протиправно з формальних підстав позбавлено позивача права на судовий захист шляхом повернення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.