Постанова № 73451282, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №805/3469/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника Колеснікової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 р. у справі № 805/3469/17-а (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» (далі - подивач, ТОВ «Євромінерал») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС), у якому просило: визнати неправомірним та скасувати податкове-повідомлення рішення № 0046501206 від 22 вересня 2017 року в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 66402 грн (а.с.4-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, задоволено адміністративний позов, визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області № 0046501206 від 22 вересня 2017 року в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 66 402 грн (а.с.75-76).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як прийняте з порушенням норм матеріального права п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, процесуального права ст.. 92. 242 КАС України, без врахування усіх обставин справи, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перевіркою було встановлено безпідставне включення позивачем до додатку 3 до декларації за червень 2017 року сум ПДВ, зокрема, за квітень по підприємству ТОВ «Балтранс» в розмірі 66402,20 грн., оскільки складено та зареєстровано податкові накладні за виконання робіт в квітні 2017 року проте первинні документи з відміткою про призначення платежу свідчать про сплату за виконання робіт за березень 2017 року, що не відповідає даним картки рахунку за квітень 2017 року. Отже, позивачем безпідставно завищено суми бюджетного відшкодування за червень 2017 року (а.с.78-79)

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» зареєстроване 05.01.2007 року як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Бахмутській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (а.с.43).

Позивачем була подана декларація з податку на додану вартість за червень 2017 року від 19.07.2017 року № 9140801682 (а.с.34-42).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області у період з 18.08.2017 року по 01.09.2017 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євромінерал» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2017 року № 567/05-99-12-02/34850038 (а.с.12-33).

В ході перевірки встановлено, що позивачем за отримані товари/послуги у попередніх податкових періодах та звітному періоді сплачені на меншу суму ПДВ відповідно даних первинних документів на загальну суму 80585,20 грн. по наступним періодам та постачальникам: в квітні 2017 року по підприємству ТОВ « Балантранс» в розмірі 66402,20 грн.; в червні 2017 року по ПАТ «ВО Донбасекскавація» в розмірі 14183 грн.(а.с.30-31).

Відповідно до висновків перевіркою встановлено порушення ТОВ «Євромінерал» вимог ПК України, а саме: п. 44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.200.1 200.4 ст.200 розділу V ПК України, що привело до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 80585 грн., визначеного податкової декларацією з податку на додану вартість за червень 2017 року; від'ємне значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V ПК України на момент подання уточнюючого розрахунку за червень 2017 року завищено суму ліміту на 686308,81 грн. (а.с.32).

Не погодившись з висновками акту, позивач подав до відповідача заперечення від 13.09.2017 року (а.с.15-16). За результатами розгляду якого відповідач листом від 22.09.2017 року повідомив, що встановлені порушення та висновки акту перевірки вважаються правомірними (а.с.10-12).

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2017 року № 0046501206, згідно п. 44.1 ст. 44, п. 54.3 ст. 54, п .58.1 ст.58, п. 198.1 ст. 198, п.200.1 200.4 ст. 200 ПК України, на підставі висновків акту перевірки, яким встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 80585 грн. та зазначено податкове зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 40293 грн. (а.с.9).

Матеріали справи свідчать, що позивач відповідно до платіжних доручень № 804 від 11 квітня 2017 року, № 853 від 13 квітня 2017 року, № 992 від 27 квітня 2017 року, оплатило послуги ТОВ «Балантранс» за договором підряду № 01-03/17 від 01.03.2017 року та рахунку № 10 від 31.03.2017 року, у тому числі ПДВ на суму 66402,20 грн. Також в призначені платежу зазначено - «оплата вартості розкривних робіт за березень 2017 рік» (а.с.44-46).

Згідно листа ТОВ «Євромінерал» від 17.05.2017 року № 130 адресованого ТОВ «Балантранс», позивач просив оплату по платіжним дорученням № 804 від 11 квітня 2017 року, № 853 від 13 квітня 2017 року, № 992 від 27 квітня 2017 року, вважати оплатою за квітень 2017 року (а.с.14).

ТОВ «Балантранс» листом від 18.05.2017 року № 12/1 адресованого ТОВ «Євромінерал», на лист позивача від 17.05.2017 року № 130 повідомило про прийняття зміни призначення платежу в платіжних дорученнях № 804 від 11 квітня 2017 року, № 853 від 13 квітня 2017 року, № 992 від 27 квітня 2017 року (а.с.13).

Сума сплаченого у зазначених платіжних дорученнях увійшла до складу податкового кредиту на додану вартість заявленого бюджетного відшкодування у декларації за червень 2017 року.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним у справі є наявність (відсутність) правових підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0046501206 від 22 вересня 2017 року в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 66402 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем надано достатні та належні докази щодо здійснення фактичної оплати контрагенту сум ПДВ з вартості робіт за квітень 2017 року, відтак відповідна сума ПДВ правомірно включена до суми бюджетного відшкодування.

Суд з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції на час винесення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи свідчать, що підчас перевірки відповідачем не було встановлено недостовірність документів бухгалтерського та податкового обліку складених на виконання договору між позивачем та ТОВ «Балантранс» у перевіреному актом періоді.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: еНакл = еНаклОтр + еМитн + еПопРах + еОвердрафт - еНаклВид - еВідшкод - еПеревищ.

За пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивачем в розрахунок бюджетного відшкодування за червень 2017 року включені суми ПДВ за платіжними дорученнями № 804 від 11 квітня 2017 року, № 853 від 13 квітня 2017 року, № 992 від 27 квітня 2017 року по господарським операціям між позивачем та ТОВ « Балантранс».

Відповідно до акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за червень 2017 року слугувало те, що позивач з порушення вимог ПК України включив суму ПДВ за платіжними дорученнями № 804 від 11 квітня 2017 року, № 853 від 13 квітня 2017 року, № 992 від 27 квітня 2017 року, до розрахунку бюджетного відшкодування, оскільки в призначенні платежу платіжних доручень позивачем було вказано, що оплата здійснюється за березень 2017 року, отже не оплаченими є роботи ТОВ «Балантранс» за квітень 2017 року.

З додатків № 5 до декларацій позивача з ПДВ за березень та квітень 2017 року вбачається, що суми ПДВ за платіжними дорученнями № 804 від 11 квітня 2017 року, № 853 від 13 квітня 2017 року, № 992 від 27 квітня 2017 року включені позивачем в розрахунок бюджетного відшкодування за червень 2017 року, відображені позивачем в декларації за квітень 2017 року. Акт перевірки свідчить, що правильність податкових зобов'язань та податкового кредиту за результатами декларування ПДВ за період квітень 2017 року, оскільки підтверджено актом перевірки від 13.07.2017 року (а.с.27).

Стосовно зазначення при заповненні платіжних доручень в графі призначені платежу «оплата вартості розкривних робіт за березень 2017 рік», замість «за квітень 2017 року», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «"Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III (далі - Закон № 2346-III), обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

За вимогами п. 32.3 ст. 32 Закону № 2346 банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів за вказаними ними реквізитами, що містяться в документах на переказ.

За частиною 2 статті 1090 Цивільного кодексу України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов до висновку, що реквізит "Призначення платежу" повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, яка надає змогу ідентифікувати напрямок та підстави такого платежу. При цьому, правильність оформлення платіжного документа покладається на платника судового збору.

За положенням п. 2.29 Інструкції № 22, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону № 2346, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За п. 1.19 Інструкції № 22, усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Тобто, до списання грошових коштів з рахунку платник можливо змінити реквізит «Призначення платежу» відкликавши платіжне доручення, після списання коштів зазначене питання вирішується між учасниками розрахунків відповідно до законодавства України, без участі банку.

Отже, питання помилки в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення та зарахування сплачених коштів за вірним напрямком, вирішується та узгоджується учасниками господарських правовідносин, за якими таке платіжне доручення складено.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони..

Таким чином, учасники господарських правовідносин можуть здійснювати юридично значущі дії шляхом обміну листами, це їх пряме, закріплене законом право.

Матеріали справи свідчать , що між позивачем та його контрагентом узгодженно питання зміни призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях, шляхом обмігу листами про уточнення (зміну) призначення платежу, к якому зазначено, суть помилки і яке призначення платежу слід вважати вірним, та підтвердження контрагента щодо вірності змін в платіжному дорученні.

Отже, позивачем дотримано вимоги законодавства.

Таким чином, платіжними дорученнями № 804 від 11 квітня 2017 року, № 853 від 13 квітня 2017 року, № 992 від 27 квітня 2017 року було оплачено роботу саме за період квітень 2017 року.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатні та належні докази щодо здійснення фактичної оплати ТОВ "Балтранс" сум ПДВ з вартості робіт за квітень 2017 року, відтак позивач мав право на включення суми ПДВ до суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2017 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 р. у справі № 805/3469/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 р. у справі № 805/3469/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова