Постанова № 73451225, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2282/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно невиконання рішень Артемівського міськрайонного суду по цивільним справам №219/3216/2014-ц від 19 вересня 2014 року, №219/5036/14-ц від 27 жовтня 2014 року;

- зобов'язати відповідача виконати вказані вище рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року ОСОБА_3 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовлено у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2014 року №219/3216/2014-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Актив-Банк» про повернення банківського вкладу - задоволено. Стягнуто з ПАТ «КБ «Актив-Банк» на користь ОСОБА_3 суму депозитного вкладу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. та відсотки від цієї суми, починаючи з 07 квітня 2014 року по 19 вересня 2014 року з розрахунку 13,69 грн. у сумі 2 258 (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 85 коп.; суму депозитного вкладу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. та відсотки від цієї суми, починаючи з 03.05.2014 року по 19 вересня 2014 року з розрахунку 21,37 грн. у сумі 2 906 (дві тисячі дев'ятсот шість) грн. 32 коп.; залишок по договору на обслуговування поточного рахунку РКО-1721/030314/1 від 03.04.2014 року у сумі 5 700 (п'ять тисяч сімсот) грн., а всього стягнути 60 865 (шістдесят тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 17 коп.

На виконання вказаного рішення місцевим загальним судом видано виконавчий лист.

Аналогічне за змістом рішення ухвалено 27 жовтня 2014 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області по справі №219/5036/2014-ц, на виконання якого видано відповідний виконавчий лист.

В даних правовідносинах предметом спору є оскарження позивачем бездіяльності відповідача, яка проявляється тим, що вказані вище рішення місцевого районного суду залишились безпідставно не виконаними.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено звернення з позовною заявою із вимогами щодо виконання рішення місцевого загального суду.

Послався на правову позицію, викладену в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 березня 2017 року, згідно якої суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання рішень суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Зазначив, що з метою захисту порушеного права позивачу необхідно було звернутись до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з відповідною заявою щодо судового контролю за виконанням рішень №219/3216/2014-ц та №219/5036/14-ц.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

В розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» норми права регламентують дії особи-позивача відносно порушення його прав чи свобод Державною виконавчою Службою.

Судового контролю відносно інших організацій та установ, яким надано право виконувати рішення судів у відповідності до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі Фонду, який порушує права особи-позивача розділом VII ЦПКУ, не передбачено.

Відтак, норми розділу VII ЦПК України не можуть бути застосовані для звернення до Артемівського міськрайсуду Донецької області виходячи з того, що виконавча служба Подільського райуправління юстиції у м. Києві та виконавча служба Солом'янського райуправління юстиції у м. Києві виконали покладені на них обов'язки відносно закриття виконавчого провадження по виконавчим листам № 219/3216/2014-ц, № 219/5036/2014-ц у відповідності до п. 3-1, п. 7 ч. 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1-3 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду, адміністративні суду не розглядають.

Відповідно до п.4 ч.1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч.6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З оскаржуваної апелянтом ухвали вбачається, що судом першої інстанції не виконано вимоги частини 6 статті 170 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, відсутність передумов права на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом означає відсутність самого суб'єктивного права на позов, що тягне за собою у разі подання такого позову інші наслідки, ніж відмова у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував правові наслідки за висновком про відсутність у позивача права на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. Відповідно, колегія вважає, що в даному випадку суд мав розглянути спір по суті, та, дійшовши висновку про відсутність у позивача можливості звернення до суду з таким позовом, відмовити в його задоволенні.

Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.