Постанова № 73451053, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №805/3497/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребова Л. В., суддів Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., секретар Терзі Д.А., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 р. у справі № 805/3497/17-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М. ) за позовом ОСОБА_3 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання бездіяльність неправомірною, зобов'язання надати відпустку без збереження заробітної плати за період проведення антитерористичної операції ,-

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2017 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції, зобов'язання відповідача з 06 квітня 2017 року надати відпустку без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції (а.с.4-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо ненадання ОСОБА_3 відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції.

Зобов'язано Мангуську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з 06 квітня 2017 року надати ОСОБА_3 відпустку без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції (а.с.80-82).

Вважаючи вищезазначене рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що внесення змін до Закону України «Про відпустки», відповідно до яких, статтю 25 доповнену п. 18, відповідно до якого відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції було обумовлено з метою уникнення масових звільнень працівників та необхідністю врегулювання питання збереження трудових відносин з працівниками, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються в таких районах і не мають можливості виходити на роботу у зв'язку із загрозою для життя та здоров'я. Апелянт вказує, що Мангуська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області функціонує у населеному пункті, в якому органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та який не розташований на лінії зіткнення і ступінь реальної небезпеки чи загрози для життя або здоров'я працівників не більш ніж в інших населених пунктах Донецької області, в яких функціонують територіальні органи ДФС, звертаючи, при цьому увагу, що з 2014 року і по теперішній час позивач знаходиться на території Російської Федерації, що виключає загрозу для її життя або здоров'я на період проведення антитерористичної операції. Крім того, апелянт зазначає, що факт перебування позивача, як працівника державного органу на території Російської Федерації є неприпустимим, що і є підставою для відмови у наданні відпустки без збереження заробітної плати (а.с. 85-86).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, засобами електронного зв'язку надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача під час апеляційного розгляду підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_3 працювала на посаді завідувача юридичного сектору Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби, що відповідачем у справі не заперечується.

Відповідно до копії Наказу № 30-в від 21.05.2014 року, який наявний в матеріалах справи, ОСОБА_3 з 28.05.2014 року по 05.04.2017 року надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку (а.с. 7).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", юридичну особу з назвою «Мангуська міжрайонна державна податкова інспекція Державної податкової служби» припинено, її правонаступником є Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

11 березня 2017 року позивач до начальника Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою, в якій просила надати відпустку без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції з 06 квітня 2017 року, посилаючись на п. 18 ст. 25 Закону України «Про відпустки», ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а також розпорядження КМУ №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (а.с.8).

Відповідно до листа відповідача від 26.04.2017 року за вих. № 2294/10/05-40-04 останній повідомив позивача про те, що 18.04.2017 року її заява про надання відпустки отримана та направлено запит до Головного управління ДФС у Донецькій області щодо можливість надання такої відпустки. Відповідач також зазначив, що після отримання роз'яснення позивачу буде направлено відповідь. (а.с.10).

Після отримання відповідних роз'яснень від Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідач, листом від 11.08.2017 року за вих.. № 3206/10/05-40-04 повідомив позивача, серед іншого, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про відпустки" підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відповідно до ст. 25 вищезазначеного Закону, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина-інвалід підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. При цьому повинні бути надані відповідні медичні документи. Апелянт вимагав позивача надати пояснення щодо відсутності її роботі пропонуючи прибути до інспекції та стати до роботи або надати документи для надання відпустки по догляду за дитиною, яка потребує домашнього нагляду, якщо це має місце або надати заяву про звільнення, попередивши, що в іншому разі її буде звільнено за систематичну неявку на роботу (а.с.11).

28 серпня 2017 року позивач знову зверталась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити про прийняте рішення стосовно заяви від 11.03.2017 року про надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції (а.с.12).

Відповідно до листа відповідача без дати, вихідного номеру реєстрації та доказів його направлення позивачу, останній повідомив, що оскільки Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області здійснює свою діяльність на території населеного пункту в якому органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, та який не розташований на лінії зіткнення і ступінь реальної небезпеки чи загрози для життя або здоров'я працівників не більш ніж в інших населених пунктах Донецької області, в яких функціонують територіальні органи ДФС, повідомивши, що станом на час виготовлення цього листа, відсутні достатні підстави для надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції. Крім того, відповідач повідомив, що посаду завідувача юридичним сектором було скорочено, а тому, позивачу необхідно з'явитись для ознайомлення про попередження про наступне звільнення та вакантними посадами які є у відповідача, а у разі неявки позивача та відмови від запропонованих посад позивача буде звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 47-48).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її права, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ненадання відповідачем позивачу відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції є порушенням вимог п. 18 ст. 25 Закону України «Про відпустки», а тому, задовольнив позов.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно ст. 83 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Відповідно до п.18 ст. 25 Закону України "Про відпустки" відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону №1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

Як вже зазначалось вище, позивач працювала на посаді завідувача юридичного сектору Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби, правонаступником якої є Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, що розташована за адресою:пр.. Миру, б. 75, смт. Мангуш, Мангуський район, Донецька область

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало смт. Мангуш Мангуського району Донецької області

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079» належало смт. Мангуш Мангуського району Донецької області, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Суд апеляційної інстанції зазначає, відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи, що оскільки місцем розташування Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є територія, на якій проводилася антитерористична операція, а п. 18 ст. 25 Закону України «Про відпустки» чітко зазначено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції, то, в даному випадку, відповідач зобов'язаний надати позивачу відповідну відпустку без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмовляючи позивачу у задоволенні її заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції відповідач діяв неправомірно, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Повідомлення позивача відповідачем про необхідність з'явитися до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області для ознайомлення про попередження про наступне звільнення та вакантними посадами які є у відповідача, на переконання суду апеляційної інстанції носило рекомендаційний характер та на предмет спору не впливає.

Щодо доводів апелянта перебування з 2014 року по теперішній час позивача за межами України, а саме на території Російської Федерації, судом першої інстанції вірно зазначено, що чинне законодавство України не містить будь-яких обмежень щодо перебування на території Російської Федерації. Стаття 25 п. 18 Закону України «Про відпустки» передбачає обов'язкове надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті без застережень.

Посилання відповідача на зміни в організаційній структурі та скорочення посади завідувача юридичним сектором не може слугувати доказом правомірності бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції за її заявою від 11 березня 2017 року. Як зазначає сам відповідач, запрошення ОСОБА_3 до інспекції для ознайомлення із попередженням про наступне вивільнення та вакантними посадами, які є в Мангуській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було направлено позивачу 27 вересня 2017 опісля півроку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 17 квітня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 р. у справі № 805/3497/17-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць