Постанова № 73451045, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №221/498/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребова Л. В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року у справі № 221/498/17 (головуючий І інстанції - Мохов Є.І. ) за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України , третя особа: Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2017 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Волноваського районного суду Донецької області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), третя особа - Донецький обласний військовий комісаріат, в якому просив зобов'язати відповідача розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення по суті згідно п.4 ч.2ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також встановити контроль за виконанням судового рішення по цій справі, зобов'язавши відповідача в місячний термін подати звіт про його виконання (а.с. 1-7).

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності у відповідності до вимог постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю (а.с. 101-105).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт, посилаючись на п.6 ст.16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивач був звільнений з лав Збройних сил в 1987 році, а ІІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2011 році, тобто в рази більше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби, що, на переконання апелянта, свідчить про те, що позивач не має права на отримання відповідної допомоги, тому як на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу 3-х місячного строку для звільнення зі служби. Крім того, апелянт вказує, що при зверненні за одноразовою грошовою допомогою, позивачем не надано повний пакет документів, а саме, не надано копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, чим порушив вимоги п. 11 Порядку № 975, у зв'язку з чим, неможливо вирішити питання про право позивача (загалом) на отримання одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про призначення та виплату такої допомоги. Апелянт вважає безпідставним твердження позивача, що підтвердженням обставин поранення є витяг із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, а також висновок судово-медичного експерта, згідно якого поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, вважаючи, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи не може бути документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с. 107-110).

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 23 жовтня 1984 року по 12 лютого 1987 року проходив строкову військову службу та у період з 07 січня 1985 року по 12 лютого 1987 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, про що свідчать записи у військовому квитку НОМЕР_1, а також довідка № 4/51 від 04.06.2012 року, видана Волноваським районним військовим комісаріатом, які наявні в матеріалах справи (а.с. 83, 84-86).

08 червня 2011 року спеціалістом у галузі судово-медичної експертизи ОСОБА_4 складено висновок № 464/ж, в якому, серед іншого, зазначено, що на верхньому повіці лівого ока горизонтально у ОСОБА_3 визначається рубець подовженої форми, білуватий, м'який, неспаяний з підлягаючими тканинами розмірами 0,3*1,4 см., а в правій надбрівній ділянці 2,5*0,3 см в лобній ділянці справа 0,5*0,4, в потиличній ділянці зліва 0,6*0,4 см. Розташовані рубці подовженої та овальної форми властивостей. Всі ці рубці є слідством загоєння ран, які, як зазначено у висновку, могли утворитися внаслідок осколкових поранень, отриманих в період бойових дій у республіці Афганістан (а.с. 82).

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № ІІІІ від 22.06.2011 року, у позивача наявне вогнепальне осколкове поранення голови/контузія головного мозку у 1985 році, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 81).

З 29 липня 2011 року позивачу первісно встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА № 439086 від 04 серпня 2011 року. У довідці зазначено, що інвалідність у ОСОБА_3 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 19).

У вересні 2013 року позивачу повторно встановлено ІІІ груп інвалідності з тих самих підстав, що і у 2011 році, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААВ № 495580 від 09 вересня 2013 року (а.с. 20).

Також, у вересні 2013 року позивач отримав посвідчення інваліда ІІІ групи (а.с. 17).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, позивач звернувся до Військового комісаріату Донецької області з відповідною заявою надавши всі необхідні документи, що сторонами у справі не заперечується.

В подальшому, документи відповідача Донецький обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості призначення відповідної одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності.

Згодом, адвокат позивача, до якого останній звернувся за правовою допомогою, зроблено запит до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (надалі - департамент) щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, на який, листом № 248/3/6/4701 від 09.12.2016 року надано лист-відповідь, в якому департаментом повідомлено, що особи, які звільнені з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги та інвалідність, яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановами Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, права на отримання одноразової допомоги не дають, зазначивши, при цьому, що оскільки ОСОБА_3 був звільнений зі строкової військової служби у 1987 році та отримав первинно інвалідність у 2011 році, документи позивача повернуто до Донецького обласного військового комісаріату (а.с. 87).

Вважаючи, що всупереч ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наказу Міністерства оборони України від 12.04.2007 року № 168 його документи не було розглянуто по суті та не було прийнято рішення про призначення або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2009 № 499 (надалі - Порядок №499).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ, сфера дії цього закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених в пп. 5-9 п. 2 ст. 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності, у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (надалі - Порядок № 975).

Згідно з п. 2 Постанови № 975, особам, які до набрання чинності Порядком №975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отриманням такої допомоги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент встановлення позивачу первинно 3 групи інвалідності (2011 рік) діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок №499).

Матеріалами справи підтверджується той факт, що інвалідність ОСОБА_3 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Так, п. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті, яким визначено, що одноразова грошова допомога на випадок загибелі (смерті) дорівнює десятирічному максимальному посадовому окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 16 Закону № 2011, підстави для виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, були визначені п. 2 Порядку № 499.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках до десятирічного грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України в постановах: від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15 дійшов до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що позивач був звільнений з лав Збройних сил в 1987 році, а ІІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2011 році, тобто в рази більше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби, що не дає позивачу права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності, тому як на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу 3-х місячного строку для звільнення зі служби.

Зазначений довід суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки такий підхід суперечить висновку Верховного Суду України, який висловлено в постановах № 21-563а14 від 10.03.2015 року, № 21-135а15 від 21.04.2015 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку № 499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при зверненні за одноразовою грошовою допомогою, позивачем не надано повний пакет документів, а саме, не надано копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, звертаючи увагу суду апеляційної інстанції, що наявний у позивача висновок судово-медичного експерта, згідно якого поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, не може бути документом, що належним чином свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 21.21. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 передбачено, що за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово - медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально - профілактичному закладі).

Згідно з п. 21.3 цього положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач надав суду в повному обсязі необхідну медичну документацію, яка підтверджує, що наявне у позивача осколкове поранення голови/контузія головного мозку ним отримані і пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки заява позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності фактично розглянута не була (лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому зазначено, що документи позивача повернуто до Донецького обласного військового комісаріату не може вважатися відповідним рішенням), то, в даному випадку, Міністерство оборони України повинно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, як інваліду ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням ним військової служби в рамках своїх дискреційних повноважень та з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині постанови суду.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Повний текст постанови складений 17 квітня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року у справі № 221/498/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць