Постанова № 73450834, 16.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2018 рокусправа № 808/2402/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Беседи Г.В.

представника відповідача Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2017 р. (суддя Прасов О.О.) в справі № 808/2402/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона» (далі - ТОВ «Вневідомча охорона») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2017 р. № 0004891406 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 864624 грн., в тому числі за основним платежем - 576416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 288208 грн.; № 0004901406 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 960694,50 грн., в тому числі за основним платежем - 640463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 320231,50 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Анатексіс» та ТОВ «Трейд-Векс» належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим висновок контролюючого органу про неправомірність формування витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є безпідставним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 р. позов задоволено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу податковою інформацією про порушення контрагентами позивача податкового законодавства, а також неправильним, на його думку, рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з наявністю кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона» зареєстровано 05.09.2001 р., код ЄДРПОУ 31616053, є платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вневідомча охорона» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за період з 01.09.2016 р. по 31.10.2016 р. при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Анатексіс» та ТОВ «Трейд-Векс», за результатами якої складено акт № 132/08-01-14-06/31616053 від 20.03.2017 р., за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Вневідомча охорона» п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 576416 грн., у тому числі по періодам: 3 квартали 2016 року - 299688 грн.; 2016 рік - 576416 грн., у тому числі 4 квартал 2016 року - 276728 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 640463 грн., у тому числі по періодам: вересень 2016 року - 332978 грн., жовтень 2016 року - 307476 грн.

На підставі акту перевірки №132/08-01-14-06/31616053 від 20.03.2017 р. відповідачем 14.04.2017 р. прийнято податкові повідомленння-рішення № 0004891406, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 864624 грн., у тому числі 576416 грн. - за податковим зобов'язанням; 288208 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією; № 0004901406, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 960694,50 грн., у тому числі: 640463 грн. - за податковим зобов'язанням, 320231,50 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

У зв'язку з ненаданням відповідачем доказів повторного (протягом 1095 днів) вчинення ТОВ «Вневідомча охорона» дій, передбачених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, стосовно сплати податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Внаслідок дослідження спірних господарських операцій судом першої інстанції встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Анатексіс» та ТОВ «Трейд-Векс» матеріали електротехнічного призначення. Господарські операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, придбані товари позивачем використано у господарській діяльності.

Приймаючи до уваги вказані обставини, а також доведеність змін в активах позивача внаслідок здійснення спірних господарських операцій, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. При цьому суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності доказів фактичного здійснення спірних господарських операцій через ненадання відповідачем належних доказів з цього питання. Крім того, судом першої інстанції зазначено про неврахування факту відкриття кримінальних проваджень через ненадання доказів притягнення службових осіб позивача до кримінальної (адміністративної) відповідальності за здійснення спірних господарських операцій, а факт наявності кримінальних проваджень № 32017100000000144 від 29.09.2017 р., № 42015100080000117 від 11.09.2017 р., № 42017080000000154 від 21.03.2017 р. не є беззаперечним аргументом для визнання спірних господарських операцій фіктивними.

Суд вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вневідомча охорона» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за період з 01.09.2016 р. по 31.10.2016 р. при здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Анатексіс» та ТОВ «Трейд-Векс», результати якої оформлено актом № 132/08-01-14-06/31616053 від 20.03.2017 р., за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Вневідомча охорона» п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 576416 грн., в тому числі за 3 квартали 2016 р. - 299688 грн., 2016 рік - на 576416 грн., в тому числі за 4 квартали 2016 р. - 276728 грн.; пп. 14.136 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 640463 грн., в тому числі за вересень 2016 р. - 332987 грн., жовтень 2016 р. - 307476 грн.

За наслідками перевірки 14.04.2017 р. ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004891406 про збільшення ТОВ «Вневідомча охорона» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 864624 грн., в тому числі за основним платежем - 576416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 288208 грн.; № 0004901406 про збільшення ТОВ «Вневідомча охорона» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 960694,50 грн., в тому числі за основним платежем - 640463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 320231,50 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «Вневідомча охорона» витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Анатексіс» та ТОВ «Трейд-Векс», які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 30.09.2016 р. ТОВ «Вневідомча охорона» укладено з ТОВ «Анатексіс» договір постачання № 78П/5987, за умовами якого позивачем придбавався товар - матеріали електротехнічного призначення.

Фактичне виконання умов договору та отримання позивачем від цього контрагента товару підтверджено рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, за змістом яких позивачем від ТОВ «Анатексіс» придбано матеріали електротехнічного призначення.

Позивачем здійснена оплата придбаного товару з урахуванням податку на додану вартість протягом жовтня-грудня 2016 р.

31.10.2016 р. ТОВ «Вневідомча охорона» укладено з ТОВ «Трейд-Векс» договір постачання № 173.311016/6002, за умовами якого позивачем придбавався товар - матеріали електротехнічного призначення.

Фактичне виконання умов договору та отримання позивачем від цього контрагента товару підтверджено рахунком на оплату, видатковим накладним, податковою накладною, за змістом яких позивачем від ТОВ «Трейд-Векс» придбано матеріали електротехнічного призначення.

Позивачем здійснена оплата придбаного товару з урахуванням податку на додану вартість протягом листопада-грудня 2016 р.

Оприбуткування отриманого від зазначених вище контрагентів товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за вересень-грудень 2016 р., обігом за рахунком 631 за вересень-грудень 2016 р.

Витрати щодо придбання товару за спірними господарськими операціями позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єктом оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товару, - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Основним видом діяльності ТОВ «Внівідомча охорона» за КВЕД є діяльність приватних охоронних служб, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Використання позивачем придбаного у вказаних контрагентів обладнання у власній господарській діяльності підтверджується відомостями обліку видачі обладнання, документами про реалізацію кінцевим споживачам охоронного обладнання та послуг з його облаштування.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тим самим контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 цього кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Анатексіс» та ТОВ «Трейд-Векс», зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не є спірним питанням.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає необґрунтованими та зазначає, що ці доводи є аналогічними доводам, які викладались контролюючим органом у запереченнях проти позову, при цьому усі доводи контролюючого органу розглянуті судом першої інстанції.

Суд вважає необґрунтованими доводи апелянта про не підтвердження фактичного виконання господарських операцій, які дублюють висновок акту перевірки та спростовані сукупністю приведених вище обставин.

Фактично доводи апелянта зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками та відсутність належної обачності у виборі контрагентів, проте суд вказує на відсутність будь-яких відомостей про фіктивність контрагентів.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач, зокрема, посилається на податкову характеристику контрагентів.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Суд зазначає, що контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Суд зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вказує на правильний висновок суду першої інстанції, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

Щодо посилання апелянта на безпідставність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з наявністю кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, суд вказує на таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 156 КАС України в редакції, що діяла на час прийняття судом першої інстанції судового рішення, встановлено, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідачем належним чином не обґрунтована неможливість розгляду цієї справи до розгляду справ, що розглядаються в порядку кримінального судочинства, а факт відкриття кримінальних проваджень та проведення досудового розслідування не може бути підставою для зупинення провадження в адміністративній справі.

Також факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2017 р. в справі № 808/2402/17 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2017 р. в справі № 808/2402/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вневідомча охорона» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 16.04.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.04.2018 р.

Суддя-доповідач: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко