Рішення № 73450783, 17.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2018 року № 826/1260/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМІНА» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування вимоги та рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМІНА» (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23 листопада 2017 року № Ю-2116140302, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 листопада 2017 року № 2117140302, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого начебто занижено дохід, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 22 % на загальну суму (в межах максимальної величини) - 69 124,00 грн. є помилковим та безпідставним, то, відповідно, прийняті на підставі необґрунтованих тверджень, вкладених в акті перевірки, оскаржувані рішення є протиправними, такими, що не відповідають вимогам та критеріям до правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що вказані в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, та зазначив, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та вимогу діяла на підставі та в межах визначених повноважень, а тому в даному випадку підстави для скасування таких рішень відсутні.

Представник позивача у судове засідання 12.04.2018 не прибув, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31 серпня 2017 року № 8440 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЗМІНА» (код 31351265)» Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМІНА» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 24 жовтня 2017 року № 454/26-15-14-01-02/31351265 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, позивачем порушено п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в результаті чого занижено дохід, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 22 % на загальну суму - 69 124,00 грн.

Висновки Акту перевірки в цій частині ґрунтуються на твердження контролюючого органу про те, що, нібито, в порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст.7 та п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачем не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, які отримані ним за трудовим договором.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення на Акт перевірки до ГУ ДФС у м. Києві з доданням копій документів, що не були враховані працівниками ГУ ДФС у м. Києві при проведенні перевірки та не були відображені в Акті перевірки.

Листом позивачу направлено відповідь від 20 листопада 2017 року № 37518/10/26-15-14-01-02 ГУ ДФС у м. Києві, якою висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 листопада 2017 року № Ю-2116140302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 листопада 2017 року № 2117140302.

Позивачем подано скаргу від 08 грудня 2017 року № 08/12-1 на вищевказані рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 29 грудня 2017 року № 32241/6/99-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України скаргу позивача від 08 грудня 2017 року № 08/12-1 залишила без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

З приводу викладеного суд зауважує наступне.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України чітко визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України).

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З аналізу викладених норм чітко вбачається, що проведення планової перевірки платника податків повинно бути передбачено у затвердженому плану-графіку на відповідний рік.

Про проведення документальної планової перевірки контролюючим органом повинно бути прийнято рішення, яке оформлюється наказом. Контролюючий орган має право провести документальну планову перевірку за умови, що платнику податків не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 у справі № 826/15333/17 за позовом ТОВ «ЗМІНА» до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, яке набрало законної сили, наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 серпня 2017 року № 8440 «Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «ЗМІНА» (код 31351265)» визнано протиправним та скасовано.

Суд звертає увагу на те, що саме за результатами перевірки, що була проведена на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 серпня 2017 року № 8440 «Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «ЗМІНА» (код 31351265)», було складено Акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржувані податкову вимогу про сплату недоїмки від 23.11.2017 № Ю-2116140302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 23.11.2017 № 2117140302.

У постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 р. №21-425а14, від 09.02.2016 р. у справі №826/5689/13та від 16.02.2016 р. у справі №826/12651/14 міститься висновок про те, що невиконання вимог Податкового кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна позиція Вищого адміністративного суду України викладена в ухвалі від 22.06.2016 у справі № К/800/53023/15.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, системно проаналізувавши норми законодавства, перевіривши наявні у справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами статей 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМІНА» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15, код ЄДРПОУ 31351265) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 листопада 2017 року № Ю-2116140302, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 листопада 2017 року № 2117140302, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМІНА» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15, код ЄДРПОУ 31351265) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39513550).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа