Рішення № 73450594, 29.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2018 року № 826/5333/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Павленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича

про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича, в якому просить суд визнати протиправними дії Заступника директора Департаменту соціальної політики КМДА Бученка М.В., що проявились в не вирішенні ним по суті жодної з вимог звернень позивача від 01.02.2017 та від 13.03.2017 в неповідомленні про прийняте рішення за результатами перевірки звернень та в неодноразовому наданні неправдивої інформації, яка не підтверджена жодним доказом, що порушує ст. 40 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", також позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідь на звернення позивача від 01.02.2017 та від 13.03.2017 була надана листами Департаменту соціальної політики від 23.02.2017 №051/Ж-888-002-2 та від 31.03.2017 №051/Ж-2581-002-2 в межах компетенції та в строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», окрім того, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди з підстав його необґрунтованості.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчив розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

В судовому засіданні 29.03.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та його донька - ОСОБА_3 проживають у квартирі загального користування, яка має окремі житлові приміщення, оплату комунальних послуг здійснюють за окремими особовими рахунками.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» позивач та його донька звернулися до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із відповідними заявами про надання житлової субсидії.

Так, на підставі заяв власників житла, ОСОБА_1 було надано житлову субсидію з листопада 2016 року, а у видачі субсидії ОСОБА_3 було відмовлено з підстав відсутності в базі даних відділу субсидій інформації про громадянку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

01.02.2017 не погоджуючись із даною відмовою, ОСОБА_1 звернувся із письмовою скаргою про порушення прав громадян з боку посадових осіб Управління населення Голосіївської РДА в м. Києві до начальника Головного управління соціального захисту населення м. Києва Костюренко Т.М. з вимогою зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської РДА в м. Києві надіслати повідомлення про призначення субсидії ОСОБА_3 за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року та вжити заходів впливу до начальника відділу заходів впливу та начальника відділу субсидій зазначеного управління.

23.02.2017 на зазначену скаргу позивач отримав лист Департаменту соціальної політики відповідь за підписом Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В., яким не було вирішено питання, порушені в скарзі від 01.02.2017 та було вказано, що заявник вже звертався у жовтні 2016 року до Управління житлових субсидій із заявою про призначення житлової субсидії, до того ж, під час особистого прийому працівниками Управління житлових субсидій було надана змістовна консультація з даного питання.

13.03.2017 позивач звернувся із зверненням до Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В. в якій просив надати письмову інформацію у визначені строки про те яким нормативно - правовим актом передбачено обов'язок надання громадянином в заяві про призначення житлової субсидії інформації про наявність розділених особових рахунків; повідомити ПІБ спеціаліста Управління житлових субсидій, яким була призначена ОСОБА_3 житлова субсидія з жовтня 2016 року; вихідний номер та дату поштового відправлення повідомлення про призначення житлових субсидій ОСОБА_1 та ОСОБА_3, повідомити дату особистого прийому ОСОБА_1 працівниками Управління житлових субсидій.

31.03.2017 листом Департаменту соціальної політики за підписом Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В. не було надано відповідь на звернення від 13.03.2017 та не вирішено жодне із порушених питань по суті, а натомість продубльовано аналогічну відповідь, як і у листі від 23.02.2017.

Вважаючи дані відповіді необґрунтованими та протиправними відмовами у наданні інформації за зверненням громадян, позивач звернулася із адміністративним позовом до суду.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до Департаменту соціальної політики слугувало питання призначення житлової субсидії ОСОБА_3, натомість зміст відповідей Департаменту соціальної політики від 23.02.2017 №051/Ж-888-002-2 та від 31.03.2017 №051/Ж-2581-002-2 стосувався особисто ОСОБА_1, тобто звернення заявника не були вирішені по суті .

Представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що листом від 30.12.2016 №13986 вже було вирішено питання щодо суті порушених вимог, однак, з наданої позивачем інформації, вбачається, що даний лист стосувався призначення житлової субсидії ОСОБА_1, а не ОСОБА_3 і не може вважатися належним доказом в даній судовій справі, оскільки стосується іншого суб'єкта правовідносин, а відтак відповідач не довів зворотного.

Суд зазначає, що порядок розгляду звернень громадян визначений Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян» та Законом України «Про інформацію».

Так, статтею 40 Конституції України визначено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 9 Закону України «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Отже, право на звернення є важливим конституційним - правовим засобом захисту та однією із організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян, окрім того, право на звернення кореспондується із обов'язком органів державної влади та місцевого самоврядування розглядати звернення та надавати обґрунтовані відповіді.

Тобто, обов'язок органів державної влади включає дві обов'язкові складові: розгляд заяв та скарг у визначений законом строк та за результатами розгляду надання обґрунтованих відповідей по суті заяви.

Дане також кореспондується із положеннями п.п. 17 п. 6 Положення про Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.02.2013 №175, а саме: Департамент відповідно до визначених повноважень розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян.

Так, статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань); Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно зі статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

З вказаного вбачається, що відповідач лише надав у визначені законом строки відповідь на скаргу, що підтверджується листом від 23.02.2017 №051/Ж-888-002-2 та на звернення листом від 31.03.2017 №051/Ж-2581-002-2 , однак із змісту відповідей вбачається, що ані скарга, ані звернення не була вирішені по суті, до того ж відповіді стосувалися самого заявника, а не особи щодо якої було подано скаргу та звернення - ОСОБА_3

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що відповідач не розглянув належним чином скаргу від 01.02.2017 та звернення від 13.03.2017, а відтак порушив конституційне право ОСОБА_1 на звернення громадян, доказів, що спростовують дану інформацію суду надано не було.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині неналежного розгляду по суті звернень ОСОБА_1 від 01.02.2017 та від 13.03.2017 підлягають задоволенню.

Крім того, у своїх відповідях відповідач посилався на надану йому інформацію листом Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №13986, яким повідомлено ОСОБА_1 про призначення йому житлової субсидії з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, однак як стверджував позивач, даної відповіді він не отримував, доказів про направлення даної відповіді позивачу суду не надано, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача в частині надання недостовірної інформації на вказані звернення, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Постановою пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

З вищевказаного вбачається, що обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000, 00 грн., спричиненої внаслідок протиправних дій Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича, а також не доведено причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів, а відповідач не спростував обставин справи, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича щодо неналежного розгляду по суті звернень ОСОБА_1 від 01.02.2017 та від 13.03.2017, надання недостовірної інформації на вказані звернення.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 18.04.2018

Суддя А.С. Мазур