Рішення № 73450581, 17.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 квітня 2018 року № 826/2341/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

Одеського обласного військового комісаріату

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

- скасувати рішення Міністерство оборони України від 23.05.2016 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з викнанням ним обов'язків військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України, Одеський обласний військовий комісаріат призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виканням ним обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач маючи право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому відповідної одноразової грошової допомоги, однак відповідачами було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Згідно з доводами позивача, така відмова є протиправною та порушує його право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/2341/18 та запропоновано відповідачам в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Представником Міністерства оборони України була надано відзив на позовну заяву, в тексті якого відповідач заперечував щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки подані позивачем документи були повернуті на доопрацювання Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Так, відповідач зазначив, що причиною такого повернення була відсутність повного переліку документів, необхідних для позитивного вирішення питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також, відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж три місяці після звільнення зі служби, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.

Представником Одеського обласного військового комісаріату також було подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що позовні вимоги до Одеського обласного військового комісаріату є безпідставними, оскільки останній виконав покладений на нього обов'язок та розглянув заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги, виходячи з чого, 06.01.2016 відповідачем було складено висновок щодо виплати позивачу одноразвоої грошової допомоги та направлено його разом з усіма документами до Міністерства оборони України.

Також у відзиві на позовну заяву, представник Одеського обласного військового комісаріату просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із даним позовом.

Так, відповідач зазначив, що позивачу стало відомо про порушення його прав з листа комісаріату від 24.06.2016 №4952.

Проте, суд звертає увагу, що копія вказаного листа не містить відмітки щодо його направлення, а містить лише напис, зроблений ручкою про дату та номер листа. Однак, жодних печаток чи написів «з оригіналом згідно» вказаний лист не має, як і не має жодних доказів його надсилання на адресу позивача, тобто доведення до відома позивача.

Так, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд зазначає, що Одеським обласним військовим комісаріатом не було надано суду доказів того, що позивачем було пропущено строки звернення до суду з позовною заявою.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із даним позовом є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі, наявності відзиву на позов та інформації щодо відсутності відповіді на відзив.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Військового комісаріату Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення йому ІІІ групи інвалідності у зв'язку з пораненням, захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

До заяви позивачем було додано наступні документи:

- копію довідки МСЕК від 16.09.2015 №785611;

- копію військового квитка;

- копію архівної довідки від 16.07.2009;

- копію паспорта та ідентифікаційного номера;

- копію витягу з протоколу засідання ЦВАК від 23.03.2015 №1044;

- копію висновку судово-медичної експертизи від 17.03.2015 №2381454/Ж;

Листом від 16.01.2016 №59 Одеський обласний військовий комісаріат направив заяву позивача із наданими ним документами до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, із зазначенням того, що командування Одеського обласного військового комісаріату вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до протоколу Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23.05.2016 документи позивача повернуті до Одеського обласного військового комісаріату на доопрацювання.

Позивач, вважаючи, що йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, чим було порушено його законні права та інтереси, гарантії соціального захисту, звернувся до суду із даним позовом.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як було зазначено вище, позивачу, згідно з довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, встановлено ІІІ групу інвалідності. В якості причини встановлення вказаної інвалідності зазначено про поранення та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії.

Приписами частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на день встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі за текстом Порядок №975, у редакції на день встановлення позивачу інвалідності).

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

При цьому, у силу пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є - у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Виходячи із буквального тлумачення положень статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд дійшов до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає коли інвалідність настала після перебігу трьохмісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце у період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-446а14 (ЄДРСР №42010789) та від 21.04.2015 у справі №21-135а15 (ЄДРСР №44131165).

З огляду на зазначене, судом не беруться до уваги твердження представника Міністерства оборони України, зазначені у відзиві, в частині відсутності у позивача права на одноразову грошову допомогу у спірних правовідносинах, з огляду на те, що інвалідність позивачу встановлена більше ніж три місяці після звільнення зі служби.

Разом з тим, суд звертає увагу, що положеннями частини шостої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

У свою чергу, згідно з пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі за текстом Положення №530), документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У силу пункту 4.8 Положення №530, висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Крім того, відповідно до пункту 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937, на обласні військові комісаріати покладаються обов'язки з оформлення та подання до Департаменту фінансів документів для виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, в інших окремих випадках, а також одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

З огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у спірних правовідносинах, спершу, вирішується обласним військовим комісаром за місцем проживання особи, який, у свою чергу, оформляє та передає відповідні документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, як розпорядника коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, Одеським обласним військовим комісаріатом, як уповноваженим органом було складено висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та направлено його листом разом з додатками від 06.01.2016 №59 до Міністерства Оборони України.

Вказані твердження представника Одеського обласного військового комісаріату позивачем не спростовано, крім того, копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок, покладений на Одеський обласний військовий комісаріат, приписами чинного законодавства, виконаний ним належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги до Одеського обласного військового комісаріату є необґрунтованими та безпідставними.

Проте, суд також звертає увагу на положення пункту 11 Порядку №975, де зазначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Оцінивши зазначений перелік, суд погоджується з твердженням Міністерства оборони України, що до заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вимога щодо надання такого документа пов'язана з необхідністю виконання норм статті 16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" згідно з якими, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вже перелічених:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

г) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Позивач не заперечував на відсутності у нього вказаного документа, жодних пояснень на спростування доводів відповідача стосовно вказаного, позивачем суду надано не було.

З копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв (протокол від 23.05.2015 №1044) вбачається, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Тобто, зазначеним документом фактично встановлено причинний зв'язок між пораненням, контузією і захворюванням з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні позивача в країнах, де велись бойові дії, проте зазначений протокол не містить інформації про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Військово-облікові документи на підтвердження факту поранень позивача під час проходження військової служби відсутні.

Також, суд звертає увагу на приписи пункту 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), огляд судово-медичним експертом для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень проводиться за направленням військового комісара.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, зроблений на підставі заяви позивача. Інформація про причини та обставини поранення взята зі слів особи, що підлягала огляду, та документально не підтверджена.

З урахуванням вказаного, зважаючи на відсутності військово-облікових документів на підтвердження факту поранень позивача під час проходження військової служби та довідки, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд дійшов висновку про відсутність у позивача усіх визначених Порядком №975 документів, необхідних для вирішення відповідачем питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, суд погоджується з твердженням представника Міністерства Оборони України про відсутність відмови останнього щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, що підтверджується витягом з протоколу від 23.05.2016 засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, згідно з яким документи позивача повернуті до Одеського обласного військового комісаріату на доопрацювання.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки відмова Міністерства оборони України щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відсутня, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій названого Міністерства щодо такої відмови.

Крім того, за відсутності усіх необхідних документів, визначених Порядком №975, суд не вбачає підстав для зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.