Рішення № 73450426, 12.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2018 року № 826/3662/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Щерблюк А.І.,

та представників сторін:

від позивача - Антохова Я.С.,

від відповідачів - Кулькова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі по тексту - ТОВ «Нікея-ЛТД», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України, відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач-1), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами:

- рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.08.2015 вих.№14646/10/26-55-11-02 визнати незаконним і скасувати;

- рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.10.2015 вих.№15449/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги визнати незаконним і скасувати;

- рішення ДФС України від 25.12.2015 №27720/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої ТОВ «Нікея - ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць липень 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість та додатків до неї за липень 2015 року. Позивач вважає такі дії відповідача щодо не прийняття звітності в паперовому вигляді протиправними, оскільки позивач має право подавати звітність в порядку п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України. Також, позивачем наголошено на тому, що «нав'язування Мінфіном спільно з відповідачем-3 і іншими територіальними органами ДФС України вищого рівня податкової декларації позивача з доповненням саме в електронній формі має ще один негативний наслідок: позбавлення позивача передбаченого п.46.4 ст.46 Податкового кодексу України права складати та подавати у довільній формі доповнення до податкової декларації, яке є її невід'ємною частиною». Позивач також стверджує, що ДФС України не є уповноваженим законодавством органом щодо розгляду скарги на рішення податкової інспекції, оскільки не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику.

29.03.2016 позовна заява ТОВ «Нікея-ЛТД» залишена без руху із встановленням терміну позивачу для усунення недоліків, виявлених судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Скориставшись своїм процесуальним правом, відповідачі-1 та -2 надали для приєднання до матеріалів справи письмово викладені позиції, в яких проти задоволення позовних вимог, заявлених щодо них, заперечували, вказавши на те, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.10.2015 вих.№15449/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та ДФС України від 25.12.2015 №27720/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги не породжують прав та обов'язків для позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні положень статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач-3 також заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року разом з додатками в порушення вимог податкового законодавства подано у паперовій формі, замість електронної, внаслідок чого остання була правомірно не прийнята.

24.10.2017 позивач надав письмові пояснення на заперечення відповідачів, в яких вказує на недостовірність наданих у запереченнях даних.

Розгляд даної справи здійснювався колегією у склад трьох суддів у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №5486 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/3662/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою від 29.11.2017 справа прийнята до провадження судді Добрівської Н.А. і призначено попереднє судове засідання.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як встановлено статтею 32 Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала.

Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (стаття 242).

Враховуючи, що згідно ухвали суду від 29.11.2017 відбулася зміна складу суду, що має наслідком розгляд справи спочатку, відсутність визначення складу колегії суддів, а також з метою дотримання статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про розгляд даної справи одноособово.

У підготовчому засіданні 13.02.2018 року суд протокольною ухвалою ухвалив закінчити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 12.04.2018.

В судовому засіданні 12.04.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідачів проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з огляду на його безпідставність.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» 10.08.2015 в особі уповноваженого представника у паперовій формі подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року разом з додатками, що підтверджується відміткою на копії останньої, наявної у матеріалах справи.

Листом від 11.08.2015 вих.№14646/10/26-55-11-02 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила ТОВ «Нікея-ЛТД» про те, що подана товариством податкова декларація з податку на додану вартість за липня 2015 року разом з додатками, подана у спосіб, що суперечить абзацу 2 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: на паперових носіях, а тому вказана звітність не прийнята.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження рішення контролюючого органу, оформленого листом від 11.08.2015 вих.№14646/10/26-55-11-02, позивач подав відповідні скарги до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, розглянувши які відповідач-2 прийняв рішення про результати розгляду первинної скарги від 09.10.2015 за №15449/10/26-15-11-03-11, а відповідачем-1 - рішення про результати розгляду скарги від 25.12.2015 №27720/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.08.2015 вих.№14646/10/26-55-11-02 залишено без змін, а скарги ТОВ «Нікея-ЛТД» - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, наполягаючи на їх протиправності, позивач звернувся з позовом до суду.

З огляду на повідомлені учасниками процесу обставини та наведені на їх обґрунтування доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи і норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який, згідно пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно визначення, наведеного в пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин), платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Аналізуючи викладені позивачем обставини уз урахуванням наявних у справі доказів суд приходить до висновку про порушення позивачем порядку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою, що також виключає можливість зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої ТОВ «Нікея-ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць липень 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.10.2015 вих.№15449/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДФС України від 25.12.2015 №27720/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на день звернення позивача до суду із даним позовом), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частини перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чинного на день розгляду справи по суті визначає завдання адміністративного судочинства як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції як до 15.12.2017, так і в чинній редакції передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла на день звернення позивача до суду, гарантувала кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 5 цього ж Кодексу в чинній редакції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачами-1 і -2 залишено без змін рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.08.2015 вих.№14646/10/26-55-11-02.

Отже, вказані рішення самі по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.10.2015 вих.№15449/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДФС України від 25.12.2015 №27720/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на положення, закріплені у Положенні про Державну фіскальну службу України, затвердженому постанові Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 за №236, що визначає Державну фіскальну службу України як центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також враховуючі основні завдання ДФС України і її повноваження. Суд визнає безпідставними твердження позивача щодо відсутність у ДФС України повноважень на розгляд скарги ТОВ «Нікея-ЛТД», в якій висловлено прохання саме до цього органу «розглянути скаргу за правилами ст.56 Податкового кодексу України».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська