Постанова № 73450021, 18.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/3325/17 Номер провадження 22-ц/775/612/2018

Категорія: 27 Номер провадження 22-ц/775/612/2018

ПОСТАНОВА

І М ЕН Е М У К РА Ї Н И

18 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді-доповідача: Новікової Г. В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 24 січня 2018 року (ухваленого під головуванням судді Величко О.В.) у справі (єдиний унікальний номер 235/3325/17) за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк » звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору від 24.04.2012 року отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушила умови договору, своєчасно не погасила заборгованість та не сплатила відсотки за користування, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 30.04.2017 року в сумі 73770,73 грн., із яких: 9547,33 грн.- заборгованість за кредитом, 57091,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3143,16 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, 500грн. - штраф (фіксована частина), 3489,08 грн. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати в сумі 1600 грн..

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 24 січня 2018 року позовні вимоги задоволені частково. З ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 66638,49 грн. та судовий збір в розмірі 1445,31 грн. В іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом,заборгованості по пені та комісії,заборгованості по штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилалася на те, що на момент підписання заявки на отримання кредиту в мережі інтернет були розміщені інші Умови та правила надання банківських послуг і містили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 6% річних, а не 30% як стверджує позивач, і не містили жодних умов щодо застосування подвійного розміру процентної ставки. З наданими банком Умовами вона не знайомилася,а вперше побачила під час розгляду справи у суді.

Судом першої інстанції не враховано її заяву про застосування строків позовної давності відносно пені і стягнуто за період з 01.09.2014 року по 30.04.2017 року замість одного року.

В Умовах, які існували на момент підписання заяви про відкриття карткового рахунку взагалі не було передбачено стягнення пені та штрафу в розмірі 500 грн. та 5% від суми боргу.

Крім того,судом не враховано заяву про застосування строку позовної давності,так як на момент підписання заяви про відкриття карткового рахунку 24.04.2012 року в мережі інтернет були розміщені Умови,які передбачали,що строк користування кредитним лімітом становить 1 рік. Даний строк міг бути продовженим на підставі додаткової угоди або подання клієнтом відповідної заяви. Вона не давала згоди на продовження строку, отже перебіг строку позовної давності щодо стягнення основної вимоги розпочався 24.04.2013 року та сплив 24.04.2016 року.

Місто Красноармійськ віднесено до переліку населених пунктів,на території яких здійснювалася антитерористична операція,тому позивач не мав права нараховувати пеню та штраф за період 02 грудня 2015 року по 30 квітня 2017 року.

Судом першої інстанції стягнуто пеню та штраф,тобто це подвійна цивільно-правова відповідальність,яка заборонена законом.

Не встановлено,яким чином у неї виникла заборгованість в сумі 66638,49 грн. по кредиту,отриманому в сумі 300 грн. у вигляді ліміту на карту, з яких 9547,33 грн.- борг по тілу кредиту. Вважала, що борг по тілу кредиту в 9547,33 грн. суд повинен був стягнути, а в решті позову відмовити.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1048, 1049 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2012 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» та отримала платіжну картку Кредитка Універсальна з кредитним лімітом в сумі 300 грн. із базовою процентною ставкою по кредиту у розмірі 2,5 % на місяць(30% на рік) на залишок заборгованості, що не заперечується відповідачем. Відповідач ОСОБА_2 своїм підписом погодилась з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

Пунктами 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, передбачено, що Банк видає Клієнту Картку, вид якої визначений в Пам'ятці Клієнта/Доводці про умови кредитування та Заяві, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Кредитний ліміт картки встановлюється за рішенням Банку.

Підписання цього Договору є прямою та беззаперечною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. (п. 2.1.1.2.4).

Картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно. (п. 2.1.1.2.11).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Згідно п. 2.1.1.12.8 Банк стягує комісію за обслуговування, сплата якої здійснюється відповідно до п. 2.1.1.3.3 Умов та Правил (за Тарифами Банку).

Відповідальність позичальника за неналежне виконання зобов'язань встановлена пп. 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.6.3 та 2.1.1.12.7.4 (з посиланням на Довідку про умови кредитування).

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно розділу 2.1.1 «Кредитні карти» Умов та правил надання банківських послуг, які затверджені наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № СП-2010-256 від 06.03.2010 року (далі Умови), для надання послуг Банк видає Клієнту Карту, вид якої визначений в Пам'ятці клієнта (Довідка про умови кредитування) та Заяві, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання Карти зазначена в Заяві (п. 2.1.1.2.1)

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачка періодично здійснювала погашення заборгованості за кредитом, останній платіж в погашення заборгованості здійснила 28 серпня 2014 року, станом на 30.04.2017 року позивачем нарахована заборгованість за вказаним договором у розмірі 73770,73 грн., із яких: 9547,33 грн.- заборгованість за кредитом, 57091,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3143,16 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, 500грн. - штраф (фіксована частина), 3489,08 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином факт укладення договору кредиту підтверджено наявною у справі копією заяви та Умов і правил надання банківських послуг та розмір заборгованості за тілом кредиту, підтверджено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами, у нього виникла заборгованість внаслідок невиконання умов кредитних договорів, яка підлягає стягненню на користь позивача. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту в сумі 9547,33 грн. є правильним. Проти цієї суми не заперечує і відповідач, зазначивши про це в апеляційній скарзі, що в цій частині рішення просить залишити без змін.

Однак, оскільки у резолютивній частині рішення не зазначені складові заборгованості та стягнута єдина сума 66638,49 грн., рішення суду слід скасувати у повному обсязі з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, зокрема, про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 9547,33 грн..

Стягуючи заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 57091,16 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при укладанні кредитного договору сторони обумовили кредитну ставку у розмірі 2,5% на місяць (30% на рік), однак, у розрахунку заборгованості за період з 22 січня 2013 року до 29 серпня 2014 року позивачем застосовано процентну ставку 30,00% річних, з 01 вересня 2014 року до 31.03.2015 року 34,80% річних, з 01 квітня 2015 року до 30 квітня 2017 року 43,20 % річних.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною четвертою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

У заяві про надання кредитної картки не зазначено способу, яким слід надавати виписки з картрахунку. Інших належних та допустимих доказів про досягнення сторонами згоди щодо способу надання виписок по картрахункам позивачем не надано. Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження інформування клієнта про майбутню зміну (підвищення) процентних ставок.

Таким чином, із розрахунку вбачається, що банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року до 31.03.2015 року 34,80% річних, з 01 квітня 2015 року до 30 квітня 2017 року 43,20 % річних, у той час, як встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Тому рішення в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову із застосуванням процентної ставки, визначеної сторонами у договорі, виходячи із наступного розрахунку.

Виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 30,00 % річних та кількості днів за період з 22.01.2013 року (початок нарахування відсотків) по 30.04.2017 року, яка складає 1534 дні, заборгованості за кредитом 9547,33 грн. та п. 2.1.1.12.6 Умов про нарахування процентів з розрахунку 360 календарних днів на рік, проценти за користування кредитом за період з 22.01.2013 року по 30.04.2017 року складають 12210,64 грн. (9547,33 грн. х 30,00% : 360 днів х 1534 дні).

Апеляційний суд вважає, що розрахунок заборгованості за процентами, який доданий позивачем до позовної заяви, не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а саме: пунктам 2.1.1.12.6, 2.1.1.12.6.3, 2.1.1.12.6.4, 2.1.1.12.7.3 Умов, у зв'язку з чим апеляційним судом здійснено власний розрахунок, виходячи з Умов, які додані позивачем до позовної заяви.

За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним, що заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 24.04.2012 року складає 21757,97 грн., з яких: 9547,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12210,64 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Правильно судом застосовано положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якої на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, до яких віднесено і м. Красноармійськ. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції. Що стосується пені та штрафу, то Банк повинен був їх не нараховувати, або скасувати. Тобто суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначене спростовує доводи відповідача в частині не застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та не звільнення її від сплати пені та штрафу.

Доводи про те, що судом першої інстанції не застосовано строк позовної давності до пені і стягнення пені та штрафу є подвійним стягненням, є безпідставними, оскільки пеня та штраф судом не стягувалася взагалі.

Посилання на те, що судом не застосовано строку позовної давності до основних вимог, не може бути прийнятим д о уваги, так як останній платіж в рахунок погашення боргу відповідачкою згідно наданого розрахунку було внесено 28.08.2014 року, а з позовом Банк звернувся до суду 11.07.2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у розмірі 1600 гривень, вимоги Банку задоволенно частково на суму 21757,97 грн., що складає 29% від заявлених позовних вимог, тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 464 грн..

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 21757,97 грн..

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 24 січня 2018 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 24.04.2012 року у розмірі 21757 (двадцять одна тисяча сімсот п»ятдесят сім) гривень 97 копійок, з яких: 9547,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12210,64 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 464 гривні на відшкодування понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :