Рішення № 73449978, 12.04.2018, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2226/17

провадження №2/283/54/2018

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2018 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «комерційний банк» Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 13.07.2009 року між закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ “ПриватБанк”) та ОСОБА_2 (надалі - відповідач) було укладено кредитний договір б/н відповідно до якого останній було надано кредит на загальну суму 11000,00 гривень з процентами за користування кредитом 36,00% річних у вигляді встановленого ліміту кредитування на платіжну картку з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобов’язання не виконала, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 31.10.2017 року заборгованість перед позивачем становить 45791,60 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач до суду не з'вився, подав відзив на позовну заяву в якій позовні вимоги не визнала, заперечивши щодо стягнення заборгованості в розмірі зазначеному позивачем, оскільки у зв'язку з переведенням зарплатних рахунків до іншого банку, з якого регулярно здійснювалось погашення кредиту та наявністю достатніх коштів станом на 06.02.2015 року для повного його погашення, про що свідчить поданий банком розрахунок заборгованості в якому зазначено, що сальдо поточної заборгованості за кредитом становить 4191,06 гривень, а сума погашення за кредитом - 688,82 грн. При цьому, також просила застосувати строк позовної давності при стягненні неустойки (штрафу, пені), оскільки вони перевищують річний термін дії кредитного договору. Розгляд справи просила проводити без її участі.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Встановлено, що між сторонами 13.07.2009 року укладено кредитний договір б/н, за яким ПАТ “ПриватБанк” зобов’язувався надати грошовий кредит у сумі 11000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків 36,00% річних на умовах та в строки визначених в умовах та правилах надання банківських послуг до повного погашення кредиту, а ОСОБА_2 – погашати заборгованість за кредитом, зі сплатою відсотків, комісій, передбачені договором.

Свої зобов’язання за договором відповідач виконувала неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок цього станом на 31.10.2017 року, утворилась заборгованість, яка згідно наданого розрахунку позивача, становить 45791,60 грн., а саме:

- Заборгованість по кредиту – 4191,06 грн.;

- Сума заборгованості відсотків за користування кредитом – 36081,89грн.;

- Сума заборгованості по комісії та пені за користування кредитом -3100,00 грн.,

а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 2168,65 грн. (процентна складова).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договір та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Останній платіж проведений відповідачем 06 лютого 2015 року в межах строку дії платіжної картки.

Позов подано до суду 23 листопада 2017 року, тобто банком строк звернення до суду не пропущено.

Разом з тим, наданий банком розрахунок суми заборгованості суперечить умовам договору та не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки нарахування банком відсотків в даному випадку здійснювалось на тіло кредиту (4191,06 грн.) та відсотки.

Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг, та тарифами для погашення заборгованості за кредитними картками для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов’язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов’язкових платежів зазначені в тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості; строк внесення щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості за кредитом.

У анкеті-заяві сторони погодили процентну ставку за користування грошима у розмірі 36% річних. Така ж ставка зазначена й у тарифах. За період з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2017 року банк нарахував проценти за користування кредитом на тіло кредиту і проценти, в розмірі 43,20 % річних, що суперечить вимогам чинного законодавства. Враховуючи процентну ставку в розмірі 36%, заборгованість за процентами за користування кредитом в за період з 23.11.2014 року по 31.10.2017 рік становить 4526,34 (1508,78 х 3) грн.

Фактично банком при розрахунку кредитної заборгованості були застосовані нові ставки процентів (які можуть застосовуватись лише до нової кредитної заборгованості), в той час, як в останнє кредитні кошти були використані відповідачем коли діяла відсоткова ставка у 36,00 % річних. Умови договору щодо права банку змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку є нікчемними.

З врахуванням заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією підлягають зменшенню до 1000 грн. згідно наданого позивачем розхрахунку.

Крім того, у задоволенні вимог про стягнення штрафу (фіксована частина) – 250 грн. та 2168,65 грн. (процентна складова) слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання. Оскільки умови договору передбачають різні види цивільно-правової відповідальності (пеню та штраф) за несвоєчасне погашення заборгованості (за порушення строків внесення платежів), то одночасне застосування таких заходів відповідальності свідчить про недотримання положень, закріплених у с.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому вимоги щодо стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 339,52 грн.

Керуючись ст. ст. 4,80,81,268 ЦПК України, ст. 509, 525, 1050- 10561 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2

на користь публічного акціонерного товариства «комерційний банк» ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код 14360570) -

9717,40 (дев’ять тисяч сімсот сімнадцять) гривень 40 копійок заборгованості за кредитним договором б/н від 13.07.2009 року та сплачений судовий збір по справі 339,52 грн., а всього 10056,92 (десять тисяч п'ятдесят шість) гривень 92 копійки.

В решті вимог позову відмовити.

Сторони мають право оскаржити рішення суду протягом 30 днів з дня складення рішення до Апеляційного суду Житомирської області.

Суддя