Ухвала суду № 73449398, 17.04.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/562/18

Провадження № 1-кп/237/414/18

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

17 квітня 2018 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Медведського М.Д.,

суддів Приходько В.А., Сенаторова В.А.,

при секретарі Готовщиковій Т.О.,

за участю прокурора Хітматуліна О.Е.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Курахове кримінальне провадження № 22017050000000339 від 26.12.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Донецьку, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 року до Мар’їнського районного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження № 22017050000000339 від 26.12.2017 року з обвинувальним актом, в якому ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 прокурором Хітматуліним Є.М. подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання останнього під вартою, оскільки строк дії ухвали Мар’їнського районного суду Донецької області від 19.02.2018 року, якою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 19.04.2018 року, однак по провадженню на даний час ще триває судове слідство та не прийнято остаточного рішення.

В судовому засіданні прокурор Хітматулін Є.М. просив строки тримання під вартою продовжити на 60 діб, пояснив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є актуальними, призначення більш м’яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки обвинувачений до затримання проживав не за місцем реєстрації, офіційно працевлаштованим не був, суспільно корисною працею не займався, не мав постійного заробітку, не одружений, тобто не мав міцних соціальних зв’язків, мешкав на території Донецької області, де триває проведення антитерористичної операції та через яку проходить лінія розмежування з тимчасово окупованою територією, і усвідомлюючи можливість отримати покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватися від суду, в тому числі на непідконтрольній території, незаконно впливати на достовірність показань свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або може продовжити злочинну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти продовження йому строку тримання під вартою не заперечував.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив залишити його без задоволення, посилаючись на приписи ст. 315 КПК України.

Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які маються в розпорядженні суду, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 184, 199 КПК України та містить необхідні відомості, які ж обов’язковими в розумінні Закону.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, судом встановлено, що станом на час розгляду у відкритому у судовому засіданні кримінального провадження з обвинувальним актом не зменшились попередні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений до затримання за місцем реєстрації не проживав, працевлаштований не був, громадською діяльністю не займався, не має постійного джерела прибутку, при цьому обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має міцних соціальних зв'язків, оскільки не одружений, дітей не має.

Також суд враховує, що діяльність «ДНР» в інтересах Російської Федерації завдала значної шкоди державним інтересам України та охоронюваним законом правам численних громадян України, що створює підвищений суспільний запит на покарання всіх причетних до діяльності таких організації, тобто дана справа має підвищений суспільний та державний інтерес, що в сукупності із сутністю обвинувачення лише підвищують ризики ухилення від суду на території так званих «ДНР», «ЛНР» та Російської федерації.

Вищевикладені обставини в сукупності свідчать про високі ризики, що обвинувачений може ухилятися від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення, які в розумінні суду, з урахуванням обставин даної справи, є значними суспільними ризиками, що, в даному випадку, переважають над правом особистої свободи обвинуваченого і є достатніми для продовження строку тримання під вартою, який є співмірним із наявними ризиками ухиляння від суду та вчинення нових правопорушень. Щодо інших доводів прокурора, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судова колегія вважає їх недоведеними.

Судом не встановлено стримуючих факторів чи обставин, які б слугували гарантіями уникнення встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та усунення зазначених ризиків.

Також суд враховує вік, стан здоров'я обвинуваченого, його спосіб життя, факт розташування місця мешкання поблизу зони бойових дій та неконтрольованої території Донецької області, що в своїй сукупності не дозволяє нівелювати ризики ухилення від суду та вчинення нового кримінального правопорушення.

Так само суд вважає, що викладені у своїй сукупності обставини свідчать про відсутність зменшення ризиків та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, що з урахуванням сутності обвинувачення у сприянні терористичної організації створює значні суспільні ризики, які переважать над правом особистої свободи ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню, інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть бути призначені обвинуваченому у вказаній справ з огляду на положення ч. 5 ст. 176 КПК України.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 177, 199, 202, ч.3 ст.331 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Донецьку, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на 60 днів до 15 червня 2018 року включно в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Дата документу 17.04.18