Постанова № 73449097, 17.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3219/17 22-ц/774/496/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/3219/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони справи:позивач - ОСОБА_1,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року, яке ухвалене суддею Демиденко Ю.Ю. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України - 320000 грн. моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час помічником машиніста екскаватора та машиністом екскаватора на ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ним отримані хронічні професійні захворювання, та втрати 50% працездатності. Через професійні захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 320000 грн. без утримання податків з фізичних осіб.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «ПівнГЗК» 30 000 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, зменшивши його з урахуванням фактичних обставин у справі.

Судом не взято до уваги, що позивач був обізнаний про шкідливі фактори на виробництві, свідомо і з власної волі продовжував працювати тривалий час у цих умовах праці, розраховуючи на підвищену заробітну плату, пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги згідно з чинним законодавством, що врешті стало причиною погіршення стану його здоров'я. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не вмотивований та на думку апелянта, є занадто завищеним.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, перевірившизаконність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, ОСОБА_1 з січня 1985 року по березень 2017 року (32 роки 03 місяці) працював помічником машиніста та машиністом екскаватора, на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с. 16-20).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 квітня 2017 року хворого ОСОБА_1 встановлено причини виникнення профзахворювання, який має загальний стаж роботи 34 роки 11 місяців, з яких в умовах впливу шкідливих факторів 32 роки 3 місяці. Український науково-дослідний інститут промислової медицини встановив діагноз: вібраційна хвороба першої-другої ст. від дії загальних вібрацій з синдромом церебрально - периферичної ангіодистонії з деформуючим остеоартрозом ліктьових (ПФ першого ступеню) і колінних (ПФ першого ступеню) суглобів. та хронічний пиловий бронхіт ЛН першого ст., емфізема легень першої ст., дата встановлення остаточного діагнозу 14.03.2017 р. (а.с. 6, 7, 8-9).

У п. 16 Акта зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи машиністом екскаватора на виробничій дільниці № 1 з видобутку та навантаження гірничої маси на автомобільний транспорт Ганнівського кар'єру виконував роботи з керування екскаватором по навантаженню гірничої маси на автомобільний транспорт. Раніше працюючи помічником машиніста екскаватора Ганнівського кар'єру виконував роботи з ремонту, змащування та обслуговування механізмів, вузлів електрообладнання у кузові екскаватора під час його зупинки. Під час роботи екскаватора знаходився в кабіні машиніста екскаватора. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації екскаваторів, підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації та аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони. Причина професійного захворювання перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, багаторічна робота в умовах впливу загальної вібрації, що перевищує ГДР: вібрація загальна - 106 дБ при ГДР 101 дБ, а також вміст пилу з вмістом кристалічного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,45 рази перевищує ГДК згідно галузевих норм (п.17 Акта). ( а.с.4-5).

Згідно п.19 Акта, прізвища, імена та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи вказано керівництво ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Центральний ГЗК" під час праці ОСОБА_1 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці" (а.с. 4-5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, тому наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпеченнябезпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України занаявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» про відсутність правової підстави для відшкодування позивачу шкоди у зв'язку із професійним захворюванням такими, що не відповідають законодавству.

Як видно з акту розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання від 10 квітня 2017 року, встановлено що позивач виконував роботи пов'язані з впливом загальної вібрації, рівень якої перевищував гранично допустимі показники (а.с.4).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги ПрАТ «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

При цьому, доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, будучи попередженим під підпис про наявність таких умов, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди та не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням ОСОБА_1 пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з червня 2017 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування. Позивач змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, що позбавляє нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром компенсації моральної шкоди, вважає його визначеним з повним урахуванням роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з обставин справи, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалість праці позивача в шкідливий умовах праці більше 34 років, що потягло втрату працездатності, період роботи позивача на підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК» 32 роки, відсоток втрати професійної працездатності 50 % та 3 група інвалідності, колегія суддів вважає що визначений розмір компенсації моральної шкоди у сумі 30000 грн. є справедливим, виваженим та обґрунтованим.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту.

Повний текст судового рішення складений 18 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: