Рішення № 73448891, 12.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 квітня 2018 року справа №826/455/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа Костенко І.І.) треті особи1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - третя особа 1, Фонд) 2. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі по тексту - третя особа 2, ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик") про1) зобов'язання відповідача включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року, сума вкладу, що підлягає відшкодуванню - 200 000,00 грн., за рахунок Фонду та повторно подати до Фонду перелік вкладників ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду; 2) зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", включивши до нього грошові вимоги на суму 7 519 875,76 грн. за договорами банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року та згідно суми 129 587,00 доларів США, безпідставно одержаної та не повернутої відповідачем, та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду таких змін до реєстру акцептованих кредиторів В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, оскільки вважає протиправним не включення його до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, та до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки це суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право на отримання гарантованої суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн. і кредиторських вимог на суму 7 522 949,29 грн., посилаючись, зокрема на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення боргу.

Серед іншого позивач зазначає, що за договором №349/2011-222 банківського вкладу "Гаманець" (на вимогу) в доларах США від 11 квітня 2011 року він вніс на депозитний рахунок кошти в сумі 149 646,00 доларів США; у 2010 році на підставі договору банківського вкладу №497/2010-18 "Калита" позивач вніс на депозитний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 163 587,00 доларів США.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявами та вимогою про повернення розміщених коштів, однак, кошти повернуті не були.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/455/17; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик"; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що за позивачем не обліковується вклад на поточному рахунку у банку, а тому інформація щодо нього не включалася до реєстру акцептованих вимог та до переліку рахунків вкладників.

Третя особа 1 подала письмове заперечення, в якому зазначила норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими керується Фонд та Уповноважена особа при виведені неплатоспроможного банку з ринку, про право Уповноваженої особи на перевірку укладених банком правочинів та про відсутність відповідних змін до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Третя особа 2 письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не подавала.

В судовому засіданні 02 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представники відповідача та третіх осіб до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 квітня 2016 року №560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. У відповідності до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка І.І. з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року №46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Костенку І.І.

На своєму сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 09 червня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 09 червня 2016 року до 21 липня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ "ОЩАДБАНК", ПАТ "ПУМБ", АБ "ПІВДЕННИЙ" та АТ "УКРСИББАНК".

Відповідно до частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Тобто, відносини, що виникають у процедурі ліквідації банку регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, відповідно до частин другої та четвертої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Частина п'ята статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Частина друга статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

41) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: 1) виконує повноваження органів управління банку; 2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; 3) складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; 4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; 6) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 7) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 8) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов'язковому зберіганню; 9) виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 10) здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частина друга статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Таким чином, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За правилами частин першої-другої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Частиною третьою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частина перша статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

З наведених норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому за договором про банківського рахунку, у межах 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду; в частині ж коштів, що перевищує гарантовану суму вкладів, особи, яка виплачується за рахунок Фонду, фізична особа, як кредитор, може заяви про свої вимоги до банку, що ліквідується, шляхом подання відповідної заяви уповноваженій особі Фонду.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (банк) укладено договір №349/2011-222 банківського вкладу "Гаманець" (на вимогу) в доларах США від 11 квітня 2011 року (далі по тексту - договір банківського вкладу), банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок в сумі 70 000,00 доларів США терміном з 12 квітня 2011 року.

Згідно з пунктом 1.3 договору вкладу з правом поповнення додатковими внесками протягом терміну вкладу, у зв'язку із чим сума вкладу може змінюватись.

Відповідно до розділу 2 договору банківського вкладу банк зобов'язався, у тому числі, нести повну відповідальність за збереження грошових коштів вкладника, нараховувати та виплачувати проценти, а також повернути вклад за письмовою вимогою вкладника.

Згідно з пунктом 3.3 договору банківського вкладу повернення вкладу здійснюється згідно із письмовою заявою вкладника шляхом видачі готівки через касу банку.

Пункт 5.2 договору банківського вкладу визначає, що договір втрачає силу за згодою сторін із моменту виплати банком вкладнику суми вкладу і процентів за вкладом, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно із квитанцією від 16 травня 2011 року №33 позивач вніс на свій вкладний рахунок суму у розмірі 148 000,00 доларів США; згідно з меморіальним валютним ордером від 08 травня 2012 року №33 на рахунок позивача внесено грошові кошти у розмірі 1 646,00 доларів США.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення боргу та за зустрічним позовом ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочинів, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини:

"… Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 11 квітня 2011 р. між сторонами був укладений договір банківського вкладу №349/2011-222 "Гаманець" в доларах США, за п. 1.1 якого банк прийняв від позивача грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок № 26200001222/2620.0.31119.002 в сумі 149 646,00 дол. США на термін з 12 квітня 2014 р. до моменту повернення вкладу.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 2% процентів річних (п. 1.2 договору).

Відповідно до положень п. 2.1.4 договору №349/2011-222 "Гаманець" відповідач зобов'язувався повернути вклад або частину вкладу за його письмовою заявою у порядку, встановленому ст. 3.3 та ст. 3.4 договору, згідно яких повернення вкладу здійснюється за письмовою заявою вкладника.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та вніс на депозитний рахунок, зазначений у договорі, грошову суму коштів у розмірі 149 646,00 дол. США, що підтверджується квитанцією №33 від 16 травня 2011 р. на суму 148 000,00 дол. США, заявою про прийняття коштів від 16 травня 2011 р. на суму 148 000,00 дол. США, меморіальним ордером 33 від 08 травня 2012 р. та випискою з особового рахунку на суму 1 646,00 дол. США.

Списання грошових коштів відбулось на підставі заяви на видачу готівки №12 від 31 травня 2012 р. на суму 1 500,00 дол. США, заяви на видачу готівки №2 від 03 серпня 2012 р. на суму 150,00 дол. США, заяви на видачу готівки №34 від 24 січня 2013 р. на суму 500,00 дол. США, заяви на видачу готівки №95 від 21 березня 2013р. на суму 200,00 дол. США, заяви на видачу готівки №98 від 29 березня 2013р. на суму 200,00 дол. США

При цьому, висновком експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд, який було проведено в межах розслідування кримінального провадження встановлено, що підпис від імені позивача у зазначених вище заявах від 31 травня 2012 р. №12, від 03 серпня 2012 р. №2, від 24 січня 2013 р. №34, від 21 березня 2013 р. №95, від 29 березня 2013р. №98, виконаний не позивачем за первісним позовом, а іншою особою (п. 26, 28, 45, 46, 47 висновку №334/тдд).

В той же час, висновком експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд та висновком експерта від 12 липня 2016р. за №1940, який було складено у зв'язку з призначенням ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом в квитанції №33 від 16 травня 2011 р. та заяві про прийняття коштів від 16 травня 2011р. на суму 148 000,00 дол. США виконаний самим позивачем (п. 21, 51 висновку №334/тдд та п. 1 висновку №1940)…

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи роз'яснення, які наведені Верховним Судом України в п. 17 Постанови №5 від 12 червня 2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", суд не вбачає підстав для неприйняття в якості доказу висновку експерта від 23 липня 2015р. за №334/тдд, щодо підпису від імені позивача за первісним позовом у зазначених вище заявах від 31 травня 2012 р. №12, на суму 1 500,00 дол. США. від 03 серпня 2012 р. №2 на суму 150,00 дол. США, від 24 січня 2013 р. №34 на суму 500,00 дол. США, від 21 березня 2013 р. №95 на суму 200,00 дол. США, від 29 березня 2013 р. №98 на суму 200,00 дол. США, враховуючи, що факти, встановлені в ньому мають важливе значення для вирішення справи по суті.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, стороною відповідача за первісним позовом не заперечується той факт, що підписи, виконані від імені позивача у заявах на видачу вкладу від 31 травня 2012 р. №12 на суму 1 500,00 дол. США, від 03 серпня 2012 р. №2 на суму 150,00 дол. США, від 24 січня 2013 р. №34 на суму 500,00 дол. США, від 21 березня 2013 р. №95 на суму 200,00 дол. США, від 29 березня 2013 р. №98, не відповідають зразку підпису позивача за первісним позовом.

Таким чином заборгованість відповідача за перед позивачем по виплаті процентів становить 13 897,92 дол. США…

…У зв'язку з порушенням строку повернення вкладу з відповідача за первісним позовом має бути стягнено 3% річних в сумі 8 755,61 дол. США, що за курсом НБУ станом на момент звернення до суду становить 100 045,37 грн.

В ході судового розгляду судом також встановлено, що у квітні 2010 р. сторони мали намір укласти договір банківського вкладу за існуючою на той час банківського продукту - пропозицією "Калита".

У зв'язку з цим, відповідач відкрив позивачеві рахунок НОМЕР_2, на який останній вніс грошові кошти в сумі 163 587,00 дол. США, що підтверджується квитанцією №169 від 09 квітня 2010 р. (12 500,00 дол. США), заявою на переказ готівки №220 від 15 липня 2010р. (1 500,00 дол. США), заявами про прийняття коштів від 03 вересня 2010 р., на переказ готівки №129 від 03 вересня 2010 р. та квитанцією №129 від 03 вересня 2010 р. (149 587,00 дол. США), банківськими виписками за 09 квітня 2010 р. (12 500,00 дол. США), 15 липня 2010 р. (1 500,00 дол. США), 03 вересня 2010 р. (149 587,00 дол. США).

Частину з внесених коштів в сумі 34 000,00 дол. США, як стверджує позивач за первісним позовом та не заперечує відповідач за первісним позовом, він отримав.

Судом встановлено, що 26 червня 2014 р. відповідач за первісним позовом направив позивачеві за первісним позовом лист, яким підтвердив надходження на рахунок позивача за первісним позовом коштів в сумі 163 587,00 дол. США, та вказав, що ці кошти були повернуті позивачеві за первісним позовом.

При цьому відповідач за первісним позовом надав позивачеві за первісним позовом копії касових документів про видачу коштів, але підпис на частині цих документів, на думку позивача за первісним позовом, належать не йому, зокрема на заявах про видачу готівки №63 від 05 серпня 2010 р. (700,00 дол. США), №206 від 16 серпня 2010 р. (800,00 дол. США), №172 від 30 вересня 2010 р. (5 000,00 дол. США), №17 від 17 березня 2011 р. (123 087,0 дол. США).

06 серпня 2014 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із заявою, в якій просив повернути кошти в сумі 123 087,00 дол. США, а 15 вересня 2014 р. направив відповідачеві за первісним позовом вимогу про повернення коштів в сумі 123 087,00 дол. США, проте кошти повернуті йому не були.

При цьому, висновком експерта від 23 липня 2015 р. за №334/тдд, який було проведено в межах розслідування кримінального провадження встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом в заявах про видачу готівки №63 від 05 серпня 2010 р., №206 від 16 серпня 2010 р., №172 від 30 вересня 2010 р., №17 від 17 березня 2011 р. виконаний не позивачем за первісним позовом, а іншою особою (п. 4, 5, 9, 16 висновку №334/тдд).

В цьому у висновку від 23 липня 2015р. №334/тдд експерти встановили, що підпис на квитанції №169 від 09 квітня 2010 р., заявах на переказ готівки №220 від 15 липня 2010 р. №129 від 03 вересня 2010р., заяві про прийняття коштів від 03 вересня 2010 р. та квитанції №129 від 03 вересня 2010 р. виконаний позивачем за первісним позовом (п. 2, 3, 7, 8, 51 висновку №334/тдд).

Крім того, висновком експерта від 12 липня 2016 р. за №1940 встановлено, що підпис від імені позивача за первісним позовом на заявах про видачу готівки №206 від 16 серпня 2010 р., №172 від 30 вересня 2010 р., виконаний не позивачем за первісним позовом (п. 2 висновку №1940).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування боргу відповідача за первісним позовом перед позивачем в сумі 129 587,00 дол. США…

…Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає про наявність підстав для отримання позивачем за первісним позовом від відповідача за первісним позовом суми вкладу за договором банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 р. в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США, однак враховуючи положення ст. ст. 36, 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 р. у справі №6-2001цс15, і з урахуванням того, що на час ухвалення рішення по справі у відповідача за первісним позовом розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює задоволення первісних позовних вимог про стягнення коштів.

Проте у відповідності до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач за первісним позовом має право на звернення та отримання від відповідача за первісним позовом в порядку черговості суми вкладу за договором банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 р. в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США".

Частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Такими чином, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц підтверджено право ОСОБА_1 на суму вкладу в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., та безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США, з урахуванням чого позивач має право на отримання гарантованої суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду, а решту суми після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют заявити як кредиторські вимоги.

Водночас суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" за рахунок коштів Фонду.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що факт наявності рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц не свідчить про облік коштів на поточному рахунку позивача, а тому після закінчення строку дії договору банківського вкладу банк не зберігає грошові кошти на вкладному рахунку.

Однак, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними доказами факт закінчення строку дії договору №349/2011-222 банківського вкладу "Гаманець" (на вимогу) в доларах США від 11 квітня 2011 року та відсутності на вкладному рахунку позивача грошових коштів, внесених як вклад.

Суд приходить до висновку, що така поведінка Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною бездіяльністю, що є підставою для включення інформації про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду та повторно подати до Фонду відповідну додаткову інформацію і для задоволення позову у цій частині.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", включивши до нього грошові вимоги на суму 7 519 875,76 грн. за договором банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року та згідно суми 129 587,00 доларів США, безпідставно одержаної та не повернутої відповідачем, та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду таких змін до реєстру акцептованих кредиторів, суд звертає увагу на наступне.

Норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказують, що до реєстру акцептованих вимог кредиторів підлягають включенню документально підтверджені вимоги до банку, заявлені у межах 30-денного строку, визначеного у статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд встановив, що інформацію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" опубліковано в газеті "Голос України" №106 (6360) від 09 червня 2016 року, а тому кредитори банку мають право заявити про свої вимоги до банку до 09 липня 2016 року включно.

У справі міститься копія кредиторської вимоги від 17 червня 2016 року, яку позивач подав до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" 17 червня 2016 року, та у якій просив визнати його кредитором банку за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ним та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", та за іншими видами заборгованості у сумі всіх належних йому коштів, зазначивши реквізити рахунків, на які необхідно перерахувати належні позивачу кошти.

За визначенням статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 525, 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України визнається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, звертаючись до відповідача із кредиторською вимогою, позивач не вказав про суму документально підтверджених вимог до банку та не надав доказів, які б підтверджували кредиторські вимоги ОСОБА_1

Суд враховує, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року у справі №761/30154/15-ц підтверджено право ОСОБА_1 на суму вкладу в розмірі 149 646,00 дол. США, заборгованості по процентах в сумі 13 897,92 дол. США, 3% річних в сумі 100 045,37 грн., та безпідставно одержаних коштів, внесених на рахунок НОМЕР_2 в сумі 129 587,00 дол. США, однак, звертає увагу, що позивач не заявляв такі вимоги до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих кредиторів щодо грошових вимог на суму 7 519 875,76 грн. за договором банківського вкладу "Гаманець" №349/2011-222 від 11 квітня 2011 року та згідно суми 129 587,00 доларів США, та про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

У той же час, оскільки у справі відсутні докази розгляду кредиторської вимоги ОСОБА_1 від 17 червня 2016 року, суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Уповноважену особу розглянути кредиторську вимогу ОСОБА_1 від 17 червня 2016 року та надати обґрунтовану відповідь за результати її розгляду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Окремо суд вважає за необхідне висловитись щодо підсудності даного спору адміністративному суду.

Суду відома позиція Верховного суду України, викладена у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства; разом з тим, на думку суду, така позиція є помилковою, виходячи із наступного.

Висновок Верховного Суду України зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте, на думку суду, застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з такого.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 2 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

З наведеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з цим, частиною третьою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу, на те, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним Законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Частина восьма статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

У свою чергу норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають особливу процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, відмінну від порядку ліквідації банкрута, яка здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснюється на підставі відповідної постанови Правління Національного банку України за правилами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не передбачає порушення справи про банкрутство в господарському суді.

Суд також зауважує, що за суб'єктним складом відповідачів та характером виконуваних ними функцій дана справа є публічно-правовим спором.

Так, згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частина перша статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Фонд та уповноважена особа Фонду виконують управлінські владні функції, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі по виконанню дій із забезпечення виведення банку з ринку та організації виплат відшкодувань за вкладами.

Зазначене кореспондується із позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", а саме у пункті 25 зазначеної постанови Пленум Вищого адміністративного суду України вказав наступне: "Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України".

Крім того, з урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини виникли між вкладником, Фондом і його Уповноваженою особою як наслідок запровадження процедури ліквідації банку, а не у межах процедури банкрутства, та без участі банку, як боржника

Отже, суд приходить до висновку, що даний спір з приводу виконання відповідачем владних управлінських функцій є публічно-правовим та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити частково.

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33-Б; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21708016) включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Хрещатик" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на гарантовану суму вкладу за договором №349/2011-222 банківського вкладу "Гаманець" (на вимогу) в доларах США від 11 квітня 2011 року, та подати відповідну додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

5. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича розглянути кредиторську вимогу ОСОБА_1 від 17 червня 2016 року та надати обґрунтовану відповідь за результати її розгляду.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко