Рішення № 73448078, 29.03.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 р. Справа № 818/376/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання незаконним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,

представник позивача - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2018 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що 04 грудня 2017 року позивач подав заяву до Глухівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

13 грудня 2017 року відповідачем прийняте рішення №99 про відмову у призначенні пенсії у зв»язку з відсутністю у позивача необхідного для призначення пенсії трудового стажу.

Позивач вважає таке рішення незаконним та просить скасувати, зазначаючи, що відповідачем протиправно не зараховано до трудового стажу період роботи до вступу на роботу в колгосп "Гауясличи" (Латвія) - 11 місяців 16 днів; період роботи за трудовим договором у колгоспі "Гауясличи" (Латвія) з 15.09.1982 р. по 05.11.1982 р, і з 10.04.1983р. по 01.09.1983р. - 6 місяців 13 днів; період роботи за трудовим договором в Первушинському лісопункті Переславського лісокомбінату лісорубом з 01.12.1983 по 10.03.1984 роки та сезонним робітником з 10.06.1984 по 25.10.1984 роки і з 01.12.1984 по 31.03.1985 роки - 1 рік 3 місяці 9 днів; період роботи за трудовим договором у Романцевському лісопункті Буйського промгоспу сезонним робітником з 19.12.1985 по 01.04.1986 роки - 3 місяці 14 днів; період роботи за трудовим договором у бригаді лісорубів по заготівлі лісу у фермерському господарстві "Добруник" з 21.03.1992 по 29.11.1999 роки - 7 років 8 місяців 10 днів; період роботи за трудовим договором у ТОВ "Кучерівське" у листопаді 2000 року - 24 дні. Також просить зобов»язати Глухівське об»єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати зазначені періоди до трудового стажу.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив, пояснивши, що відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, діючій на момент звернення із заявою) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності трудового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. На день звернення позивач не мав відповідного стажу роботи, оскільки вказані ним періоди роботи не підтверджені належним чином.

Так, порядок обчислення страхового стажу передбачений ст.24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». До набрання чинності цим Законом з 01.01.2004 порядок обчислення стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а ат корж на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Крім того, до стажу зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в»язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

При цьому основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, встановлений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року.

Також, згідно зі ст.34 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства та особи, які працюють у ньому за трудовим договором ( контрактом), підлягають загальнообов»язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом. Ч.3 ст.34 цього Закону визначено, що час роботи у фермерському господарстві членів та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором ( контрактом), зараховується до загального та безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці та документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Виходячи з наведеного не підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди:

з 15.09.1982 по 05.11.1982 та з 10.04.1983 по 01.09.1983 - робота у колгоспі «Гауясличи» Цесиського району Латвійської РСР (у трудовій книжці відсутня інформація про вихододні (фактично відпрацьований час) позивача за час роботи у колгоспі згідно з вимогами ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», також відсутня довідка про вихододні);

з 01.12.1983 по 10.03.1984 та з 10.06.1984 по 31.03.1985 - відсутні дані про роботу по договору в Переславському лісокомбінаті (на запит управлінням ПФ Російської Федерації в м. Переславлі - Залеському та Переславському районі Ярославсьокї області відповіді не надано; у трудовій книжці підстава для внесення записів 6 та 7 в графі 4 (договір) суперечить вимогам законодавства щодо заповнення трудових книжок, а саме Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, яка діяла на момент роботи Позивача на лісокомбінаті та передбачала підставами для занесення запису накази про прийняття або звільнення з роботи);

з 19.12.1985 по 01.04.1986 - згідно архівної довідки від 10.05.2017 № 307-с, наданої Адміністрацією Буйського муніципального району Костромської області за період роботи в Романцевському лісопункті Буйського ліспромхозу ОСОБА_1 на значиться, наявні дані про ОСОБА_3, тобто невірно вказане прізвище Позивача; у трудовій книжці підстава для внесення запису 12 в графі 4 (договір) суперечить вимогам законодавства щодо заповнення трудових книжок, а саме Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, яка діяла на момент роботи Позивача на лісокомбінаті та передбачала підставами для занесення записів накази про прийняття на роботу).

Період роботи позивача у фермерському господарстві «Добруник» зарахований лише в частині періодів, в яких спачувались внески на соціальне страхування.

Крім того, за період з 14.08.2005 по 20.10.2009 в Державному реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості щодо позивача.

Таким чином у позивача страховий стаж складає лише 11 років 3 місяці 8 днів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України «Про загальнообов»язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року ( далі - Закон №1058-IV). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок і умови зарахування трудового стажу, що дає право на пенсію визначався в різні періоди Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 року №1480-І, Законом СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956 року.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 01.11.1982 року позивачеві видана трудова книжка МТ-І №0498778, прізвище в якій вказане «Кричфалуший». 25 травня 2017 року рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області, яке набрало законної сили 09.06.2017 року, встановлений факт належності трудової книжки позивачу ( а.с. 24).

В трудовій книжці позивача ( а.с. 20-23) містяться записи за 1982-1983 роки про роботу муляром в колгоспі «Гауясличи» Цесиського району Латвійської РСР, зокрема в періоди з 15.09.1982 по 05.11.1982 року та з 10.04.1983 по 01.09.1983 року, а також запис про загальний стаж роботи 11 місяців 16 днів до прийму на роботу в колгосп «Гауясличи». Відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії» зазначені періоди включалися до стажу роботи для призначення пенсії.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про не підтвердження трудового стажу через відсутність у трудовій книжці інформації про вихододні позивача та посиланнями на ч.2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» . Так, відповідно до ч.2 ст.56 цього Закону при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Проте, як свідчить запис, позивач не був членом даного колгоспу, а працював на умовах трудового договору. Таким чином, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні стажу роботи позивача у колгоспі до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, а також стажу роботи до прийму на роботу в колгосп, зафіксованого в трудові книжці.

Також суд не погоджується і з відмовою пенсійного органу в зарахування до стажу роботи, що дає право позивачеві на пенсію, період його роботи на підставі трудової угоди в Переславському лісокомбінаті в періоди з 01.12.1983 по 10.03.1984 року, з 10.06.1984 по 25.10.1984 року, з 01.12.1984 по 31.03.1985 року. Так, зазначені періоди відображені в трудовій книжці позивача, крім того, підтверджуються архівною довідкою про нарахування заробітної плати, виданою архівним відділом адміністрації Переславського муніципального району Ярославської області РФ ( а.с.67). Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 вказана довідка є документом, що підтверджує трудовий стаж.

Надуманою суд вважає також відмову пенсійного органу у включенні до страхового стажу позивача і період роботи у Романцевському лісопункті Буйського ліспромгоспу у період з 19.12.1985 по 01.04.1986 року, оскільки запис в трудовій книжці підтверджується архівною довідкою про нарахування заробітної плати , виданою адміністрацією Буйського муніципального району Костромської області, РФ ( а.с.55).

Щодо періоду роботи позивача у фермерському господарстві «Добруник» в період з 21.03.1992 по 29.11.1999 року, суд вважає за необхідне зазначити таке. Із довідки Управління Пенсійного фонду України в тячівському районі закарпатської області ( а.с.49) вбачається, що фермерське господарство «Добруник» нараховувало збір на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування з 01.01.1993 по 31.03.1999, проте, не систематично.

Відповідно до ч.3 ст.34 Закону України Про фермерське господарство» час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування. Проте, зазначений Закон прийнятий 19 червня 2003 року, до цього діяв Закон України «Про селянське ( фермерське) господарство», який містив аналогічні норми.

Отже, фермерське господарство, як юридична особа є страхувальником (роботодавцем) для фізичних осіб, які працюють у ньому на умовах трудового договору (контракту) і зобов'язано нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників внески на соціальне страхування та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі. Обо»язок по контролю за нарахуванням внесків та їх сплатою у зазначений вище період було віднесено до функцій пенсійного органу, відповідно працівник господарства не міг контролювати правильність та своєчасність сплати роботодавцем соціальних внесків, а відтак, займаючись в спірний період суспільно корисною працею, не повинен зазнавати негативних наслідків, що полягають в обмеженні його права на пенсію.

Таким чином, відповідачем протиправно не включено до страхового стажу позивача періоди його роботи до вступу на роботу в колгосп "Гауясличи" (Латвія) - 11 місяців 16 днів; період роботи за трудовим договором у колгоспі "Гауясличи" (Латвія) з 15.09.1982 р. по 05.11.1982 р, і з 10.04.1983р. по 01.09.1983р. - 6 місяців 13 днів; період роботи за трудовим договором в Первушинському лісопункті Переславського лісокомбінату лісорубом з 01.12.1983 по 10.03.1984 роки та сезонним робітником з 10.06.1984 по 25.10.1984 роки і з 01.12.1984 по 31.03.1985 роки - 1 рік 3 місяці 9 днів; період роботи за трудовим договором у Романцевському лісопункті Буйського промгоспу сезонним робітником з 19.12.1985 по 01.04.1986 роки - 3 місяці 14 днів; період роботи за трудовим договором у бригаді лісорубів по заготівлі лісу у фермерському господарстві "Добруник" з 21.03.1992 по 29.11.1999 роки - 7 років 8 місяців 10 днів, відтак і рішення про відмову у призначені пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню, а право позивача має бути захищеним шляхом зобов»язання відповідача при вирішенні питання про призначення пенсії зарахувати до страхового стажу вказані періоди роботи.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинсвта України за рахунок бюджетних асигнувань Глухівського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області піддягають відшкодуванню на рахунок позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. ( а.с.1).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 41426) до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (код ЄДРПОУ 37437447, вул.Спаська, 54, м.Глухів, Сумська область, 41400) про визнання незаконним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області №99 від 13 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов"язати Глухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області при визначенні страхового стажу ОСОБА_1 зарахувати період роботи до вступу на роботу в колгосп "Гауясличи" (Латвія) - 11 місяців 16 днів; період роботи за трудовим договором у колгоспі "Гауясличи" (Латвія) з 15.09.1982 р. по 05.11.1982 р, і з 10.04.1983р. по 01.09.1983р. - 6 місяців 13 днів; період роботи за трудовим договором в Первушинському лісопункті Переславського лісокомбінату лісорубом з 01.12.1983 по 10.03.1984 роки та сезонним робітником з 10.06.1984 по 25.10.1984 роки і з 01.12.1984 по 31.03.1985 роки - 1 рік 3 місяці 9 днів; період роботи за трудовим договором у Романцевському лісопункті Буйського промгоспу сезонним робітником з 19.12.1985 по 01.04.1986 роки - 3 місяці 14 днів; період роботи за трудовим договором у бригаді лісорубів по заготівлі лісу у фермерському господарстві "Добруник" з 21.03.1992 по 29.11.1999 роки - 7 років 8 місяців 10 днів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах

Повне рішення складене 04 квітня 2018 року.