Рішення № 73447290, 18.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/414/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 21.12.2017 № 63 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в ході якої встановлено порушення ст.24 КЗпП України та постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 в частині неподання повідомлення про прийняття працівників на роботу. В подальшому на підставі звернення фіскального органу ГУ Держпраці в Одеській області здійснено позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування, який проведено без згоди Державної служби України з питань праці на її проведення, що є протиправним. Крім того, контрольний захід не узгоджується із законодавством, так як вчинений не на перевірку приписів або розпоряджень, які б могли бути складеними ГУ ДФС в Одеській області. Також при складанні акту перевірки від підприємця не вимагалися документи щодо випробувального терміну при прийнятті на роботу. Зважаючи на порушення ГУ ДФС в Одеській області ч.7 ст.7, ч.11 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що стало незаконною підставою для проведення позапланового заходу ГУ Держпраці в Одеській області. Відтак, прийнятий за результатами контрольного заходу акт індивідуальної дії є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 05.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 27.02.2018 о 11:30 год.

Судове засідання, призначене на 27.02.2018 о 11:30 год., відкладено на 15.03.2018 о 11:00 год.

В судовому засіданні, призначеному на 15.03.2018 о 11:00 год., оголошено перерву для отримання додаткових доказів до 21.03.2018 о 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 21.03.2018 о 11:00 год., у зв’язку із неявкою позивача відкладено на 12.04.2018 о 11:00 год.

До суду з’явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив про правомірність проведеного інспекційного відвідування, в ході якого встановлено, що підприємець допустив до роботи найманого працівника без укладання трудового договору. Даний факт був зафіксований фахівцями ГУ ДФС в Одеській області та ГУ Держпраці в Одеській області в ході перевірочних заходів за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 72, авто мийка “NEO”. Так, під час інспекційного відвідування 01.12.2017 на авто мийці надавали послуги мийника-прибиральника рухомого складу 2 особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Згідно встановлених обставин, з ОСОБА_2 оформлені трудові відносини 01.10.2017, тобто до 27.11.2017 трудові відносини не укладалися, що є порушенням ч.3 ст.24 КЗпП України. Внаслідок виявленого порушення першим заступником начальника ГУ Держпраці в Одеській області правомірно та обґрунтовано прийнято постанову № 63 від 21.12.2017, якою на підприємця накладено штраф су розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що еквівалентно 96000 грн. Зважаючи на правомірність оскаржуваної постанови, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В останнє судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України, відповідно до наказу від 04.10.2017 № 4781 співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в т.ч. з тими, яким установлено випробування, у господарській одиниці за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 72, авто мийка “NEO”, за результатами якої складено акт від 17.10.2017 № 1496/15-32-13-06/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення ст.24 КЗпП України, постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 в частині неподання до органів ДФС повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Зокрема, в ході проведення перевірки встановлено (із наданих пояснень) наявність 3 найманих працівників, трудові відносини з якими не оформлені відповідно до чинного законодавства, трудові договори з працівниками відсутні, повідомлення про прийняття працівників на роботу до податкових органів не надані, а саме з: ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.», підконтрольний суб’єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Перевірка проводилась у присутності ФОП ОСОБА_1, який допустив співробітників ГУ ДФС в Одеській області до проведення контрольного заходу, надав відповідні пояснення тощо. У зв’язку із цим суд залишає без уваги аргументацію позивача щодо неправомірності проведення фіскальним органом перевірки, так як це не є предметом даного спору.

Вищезазначену інформацію ГУ ДФС в Одеській області від 24.10.2017 № 9676/9/15-32-13-06-06 надано першому заступнику начальника Держпраці в Одеській області ОСОБА_6 для подальшого реагування (а.с. 62-70).

Наказом першого заступника начальника ГУ Держпраці в Одеській області від 28.11.2017 № 1517 призначено проведення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1

На підставі вищевказаного наказу від 28.11.2017 № 1517, направлення на здійснення інспекційного відвідування від 28.11.2017 № 15/01-29-2621 співробітниками ГУ Держпраці в Одеській області проведено позаплановий контрольний захід у вигляді інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт від 04.12.2017 № 15-01-027/0355.

Перевіркою встановлено порушення законодавства про працю, а саме ст.ст. 21, 24 КЗпП України щодо укладення трудових договорів з найманими працівниками та повідомлення місцевого органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

На підставі акту від 04.12.2017 № 15-01-027/0355 ГУ Держпраці в Одеській області прийнято припис від 05.12.2017 № 15-01-027/0355-0296, за яким ФОП ОСОБА_1 у строк до 14.12.2017 належало у відповідності до ч.3 ст.24 КЗпП України забезпечити укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням в установленому порядку; забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи у бухгалтерський облік витрат на оплату праці у відповідності до ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці»; забезпечити виконання вимог ч.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Крім того, рішенням від 08.12.2017 № 062 прийнято до розгляду справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1, яку призначено до розгляду на 21.12.2017 № 11:00, про що підприємцю направлено повідомлення від 08.12.2017 № 069.

Постановою про накладання штрафу уповноваженими особами від 21.12.2017 № 63 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 96000 грн., не погодившись із якою позивач звернувся за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, в ході контрольних заходів ГУ ДФС в Одеській області та ГУ Держпраці в Одеській області встановлено 3 неоформлені особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Салєєв Михайлович.

Під час інспекційного відвідування 01.12.2017 на автомийці здійснювали надання послуг мийника-прибиральника рухомого складу 2 особи, згідно наданих пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_3.

Згідно наказу від 27.11.2017 № 1к та трудового договору № 1 ОСОБА_8 приступив до виконання обов’язків 28.11.2017, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до пояснень ФОП ОСОБА_1 від 13.10.2017, наданих на ім’я начальника ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_2 прийняти на стажування з 01.10.2017 для допомоги у митті автомобілів. Також ОСОБА_2 особисто надав пояснення, згідно яких він на стажуванні «автомийника» з 01.10.2017 по 13.10.2017 і його заробітна плата складає 200 грн. на місяць.

Відтак, підтверджено настання трудових відносин ОСОБА_9 з ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2017 у вигляді стажування, тобто до 27.11.2017, що є порушенням ч.3 ст.24 КЗпП України.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 № 75, Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

У відповідності до пп.5 п.4 Положення, Управління Держпраці, згідно покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп. 5 п. 6 Положення № 8 Управління Держпраці у Черкаській області для виконання покладених на нього завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь - яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Відповідно до внесених до ст. 259 КЗпП України змін Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування).

Відповідно до пп.6 п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією:

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Згідно з п.5 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі - Конвенція), ратифікованою Законом України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 р. N 1985-IV, визначено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Підпунктом 4 пункту 14 Порядку контролю визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Порядок контролю розроблений як ефективний механізм боротьби із нелегальною зайнятістю. Відповідно до пункту 8 Порядку контролю про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

На підставі викладеного суд відхиляє доводи представника позивача про недотримання перевіряючими вимог Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, зокрема без згоди Державної служби України з питань праці на її проведення, адже проведене відповідачем інспекційне відвідування такої згоди не передбачає.

Натомість відповідачем реалізовану іншу форму державного контролю, яка запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 та яка детально регламентує процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Також безпідставними є доводи представника позивача щодо порушення ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що на його думку полягає у відсутності підстав для проведення перевірки через нескладання за результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області припису, розпорядження або інших розпорядчих документів.

Так, відповідно до ч.4 ст.2 вищевказаного Закону заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Отже вимоги ч.1 ст.4, ч.1 ст.6, ч.7, 11 ст.7 та ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на ГУ Держпраці в Одеській області в частині проведення інспекційних відвідувань з питань додержання законодавства про працю, а тому відповідні аргументи представника позивача на увагу не заслуговують.

Крім того, як зазначено судом вище, саме на етапі допуску до перевірки підконтрольний суб’єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. У разі ж допущення перевіряючих до перевірки, як в даному випадку, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевірялося контролюючими органами.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 295 якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

Згідно з пунктом 30 Порядку № 295 припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Нормою частини 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України передбачено - працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена абз. 2 ч. 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що підставою притягнення підприємця до відповідальності є виявлення контролюючим органом факту фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Закон не містить відповідальності за не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема не утворює складу правопорушення відповідальність й абзац 2 ч.2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Факт допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, відповідач має довести за допомогою доказів. Питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження відповідачем.

Суть скоєного ФОП ОСОБА_1 порушення полягає у прийнятті на стажування гр. ОСОБА_2 з 01.10.2017 та відповідним оформлення трудових відносин з 27.11.2017 наказом № 1к, відповідно до якого офіційно ОСОБА_2 приступив до виконання обов’язків з 28.11.2017. Тобто у періоді з 01.10.2017 по 27.11.2017 ОСОБА_2 виконував роботу мийника на автомийці без оформлення трудових відносин.

Встановлене в ході інспекційного відвідування допущення позивачем гр. ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, було фактично визнано стороною позивача в судовому засіданні. Адже згідно приписів КЗпП України робота з випробувальним терміном є формою трудових відносин і має бути оформлена відповідним чином.

Однак представник позивача вважав укладання трудового договору із ОСОБА_2 27.11.2017 № 1к фактичним усуненням порушення та виконанням припису ГУ Держпраці в Одеській області, а отже достатнім задля звільнення суб’єкта господарювання від передбаченої п.2 ч.2 ст.265 КЗпП України відповідальності.

Вирішуючи спір, суд враховує, що фінансово-правова відповідальність має сприяти формуванню фінансової культури і високого рівня правосвідомості в суспільстві та повинна бути одним із засобів фінансового забезпечення стабільності в суспільстві, належної реалізації прав і свобод громадян України у відповідних сферах життя.

Штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються одночасно із внесенням припису та незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. І навпаки, сплата відповідного штрафу не звільняє роботодавця від обов’язку усунути виявлені порушення.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

Рішення про скасування акту індивідуальної дії суд приймає у справах, де відповідач, зокрема але не виключно, допустив порушення законодавства під час його прийняття, що призвело до порушення прав та законних інтересів відповідної особи, яка звертається за судовим захистом.

В даному випадку відповідач, дотримуючись спеціального законодавства щодо державного контролю за дотриманням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому порядку та з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, встановивши порушення ФОП ОСОБА_1 ч.3 ст.24 КЗпП України, яке полягало у допущенні Кім

Є.М. до роботи без оформлення трудових відносин, видав оскаржувану постанову про накладення штрафу у передбачений законодавством спосіб, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 18, кв. 12; ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 2; ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк