Рішення № 73447257, 17.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р. № 814/1801/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Устинова І.А., суддів Біоносенка В.В., Гордієнко Т.О., розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Флотська, 125, м. Миколаїв, 54025

до відповідача:Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним рішення від 27.07.2017р. №Д-115/05/38-2017, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з вимогами визнати

- визнати протиправним рішення відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, оформлене листом від 27.07.2017 року № Д-115/05/38-2017, про відмову здійснити мені виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням мені інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов'язати відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснити виплату мені, ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (на день виплати), встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду II групи, відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України “ Про міліцію” та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 “Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звільнився з поліції у лютому 2016 року. 02.02. 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Відповідно до ст.23 Закону України “Про міліцію” у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” для колишніх працівників міліції право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що позивач є поліцейським, має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратному розмірі прожиткового мінімуму, як передбачено ст.99 Закону України “Про Національну поліцію”. Виплати колишнім працівникам органів внутрішніх справ Національна поліції України не здійснює, з цього приводу необхідно звертатися до МВС України. Виплата у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для поліцейський на той час не була передбачена.

Виходячи з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах.

В органи Національній поліції України позивач прийнятий на службу 07.11.2015 року в порядку переатестування на посаду інспектора Братського відділу поліції з присвоєнням спеціального звання «майор міліції».

Наказом начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області від 22.02.2016 року № 28 о/с, відповідно до Закону України «про національну поліцію», ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п.2 (через хворобу) у спеціальному званні «майор поліції».

02.02.2016 відповідно до довідки МСЕК № 367898 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з причин захворювання, пов’язаного з проходженням служби.

18.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Миколаївській області з приводу виплати одноразової грошової допомоги, але відповідач своїм листом від 24.07.2017 відмовив йому в цьому, що й стало підставою звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2017 року по справі № 814/369/17 позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним рішення ГУНП в Миколаївській області щодо відмови здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому інвалідності другої групи внаслідок захворювання , пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов’язано ГУНП в Миколаївській області здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі кратного прожиткового мінімуму (на день виплати), встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду другої групи.

04.07.2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду зазначена постанова скасована та прийнята нова, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

23.08.17 ГУНП в Миколаївській області складено висновок про необхідність виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму (144000,00грн.), відповідно до ст.97 Закону України “Про Національну поліцію” та 18.12.2017 року виплачено відповідну суму позивачу, що підтверджується матеріалами справи (арк. справи 83).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України “Про Національну поліцію” одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції був передбачений ст.23 Закону України “Про міліцію”. Відповідно до якого у разі інвалідності працівника міліції, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

07.11.15 у зв’язку з набранням чинності Закону України “Про Національну поліцію”, Закон України “Про міліцію” втратив чинність.

Разом з тим, відповідно до п.15 Розділ XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

Тобто, ст.23 Закону України “Про міліцію” продовжує діяти навіть після втрати чинності Закону України “Про міліцію” (переживання, ультраактивність закону), щодо певної категорії громадян.

Таким чином, законодавець розділив виплату одноразової допомоги поліцейським та колишнім працівникам міліції (органів внутрішніх справ).

Питання виплати одноразової грошової допомоги працівникам міліції врегульоване постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015р., якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Питання виплати одноразової грошової допомоги працівникам поліції врегульоване наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 16.01.2016р., яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Зазначені нормативно-правові акти по різному регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги працівникам поліції та колишнім працівникам міліції, так відповідно до постанови КМУ № 850 від 21.10.2015р. виплата одноразової допомоги працівникам міліції здійснює МВС України, на підставі висновків, поданих відповідним органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, а відповідно до наказу № 4 від 16.01.2016р. виплата одноразової допомоги працівникам поліції здійснює керівник Національної поліції (територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги,

Крім того, Закон України “Про Національну поліції” та Закон України “Про міліцію” встановлюють різні розміри одноразової грошової допомоги у випадку інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби.

Так, відповідно до ст.23 Закону України “Про міліцію” одноразова грошова допомога у такому випадку дорівнює 200-кратному прожитковому мінімуму працездатних осіб, а відповідно до пп. “б” п.4 ч.1 ст.99 Закону України “Про Національну поліцію” 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

За таких обставин можливо дійти висновку, що хоча одноразові грошові виплати передбачені ст.97 ЗУ “Про Національну поліцію” та ст.23 ЗУ “Про міліцію” є схожі, це все ж такі різні соціальні виплати, оскільки відрізняються: 1) за суб’єктами, на користь яких вони виплачуються, 2) розміром виплат, 3) органами, які здійснюють підготовку документів, 4) органами, які здійснюють виплату допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.100 Закону України “Про Національну поліцію” у разі якщо особа має права на виплату одноразової грошової допомоги за різними Законами, він має право вибору.

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області є органом, який уповноважений здійснювати виплату лише одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України “Про Національну поліцію”.

Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, передбачено саме виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст.ст.97-101 Закону України “Про Національну поліцію”, а не відповідно до ст.23 Закону України “Про міліцію”.

У Порядку йде мова лише про поліцейських та колишніх працівників міліції, які отримали інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але обрали одноразову грошову допомогу, передбачену саме як для поліцейських, а не для міліціонерів.

Зміни, внесенні до Порядку 21.09.2017 року стосується перед усім того, щоб враховувати в якості підстав для виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, захворювання та травми отримані ними під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Але, в жодному пункті Порядку не йде мова про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України “Про міліцію”.

На відповідача не покладено обов’язку здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачена ст.23 Закону України “Про міліцію”. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015р. зазначене питання розглядає орган внутрішніх справ, де проходив служби працівник міліції, а виплату здійснює МВС України.

За таких обставин, у відповідача відсутнє повноваження на нарахування одноразової грошової допомоги в розмірах, передбачених ст.23 Закону України “Про міліцію”.

Крім того, необхідно врахувати, що переживання ст.23 Закону України “Про міліцію” застосовується до тих осіб, у яких правовідносини виникли під час його дії, та в подальшому не були змінені іншим законодавством. Це перед усім особи, які звільнились з органів внутрішніх справ до набрання чинності Закону України “Про Національну поліцію” та не вступали на служби до поліції.

Для цих осіб, відсутнє діюче законодавство, яке регулює питання соціальних гарантій, у тому числі і виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, а тому є необхідність у ультраактивному застосуванні закону, який вже втратив чинність.

Разом з тим, для осіб, які були в подальшому прийняті на службу в поліцію, питання виплати одноразової грошової допомоги було врегульоване іншим, більш новим законом – ЗУ “Про Національну поліцію”, а тому, для них відсутні підстави для застосування закону, який втратив чинність.

ЗУ “Про Національну поліцію” розповсюджує свою дію у тому числі і до випадків, коли поліцейський отримав інвалідність внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ.

За таких обставин у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.23 Закону України “Про міліцію”, оскільки зазначений закон щодо нього втратив чинність, а його право на отримання одноразової грошової допомоги врегульоване ст.ст.97-99 Закону України “Про Національну поліцію”.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. по адміністративній справі №127/8696/17 та від 27.03.2018р. по адміністративній справі №822/2595/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нарахування одноразової грошової допомоги у розмірах, передбачених Законом України “Про Національну поліцію” відповідач здійснив ще 28.12.2017р., склавши висновок про необхідність виплати йому 144000 гривень, про що видано наказ №207 о/с від 23.08.2017р.

Таким чином, суд дійшов висновку, про необхідність відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул Флотська, 125, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40108735) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя І. А. Устинов

Суддя В. В. Біоносенко

Суддя Т. О. Гордієнко