Рішення № 73447026, 11.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/4355/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі,-

В С Т А Н О В И В :

29 листопада 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (79026, м.Львів, вул.К.Левицького, 5/5а) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3), із вимогами:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» №872 о/с від 16.11.2017 року щодо звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 17.11.2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час перебування у вимушеному прогулі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції.

Ухвалою суду від 30 листопада 2017 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче провадження.

Представником позивача у підготовчому засіданні 04.01.2018 року усно заявлено клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення грошового забезпечення, яке судом прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 13.03.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач у судове засідання не з'явилася. Представник позивача у судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, із врахуванням уточнень до неї. Окрім того, представник позивача аргументує відсутністю підстави звільнення ОСОБА_2, оскільки вона перебуває у декретній відпустці і підпадає під захист ст.184 КЗпП, за якою, зокрема, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч.6 ст.179) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому виклала свої заперечення та просила суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. У відзиві на позовну заяву зазначено, що звільнення позивача відбулося в порядку, визначеному діючим законодавством, з урахуванням висновків службового розслідування, у зв'язку із набранням законної сили рішення суду щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.

У вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши і дослідивши подані відзив на позовну заяву, документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Наказом Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 07.11.2015 року №1 о/с позивач - ОСОБА_2, була прийнята на службу до Національної поліції України.

Матеріалами справи стверджується, що відносно позивача 27.12.2016 року було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, пов'язаного з корупцією (несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік).

Зазначений протокол направлено для розгляду по суті до Сихівського районного суду м.Львова.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 21.02.2017 року у справі №464/9294/16-п ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення - штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 грн.

Постанова Сихівського районного суду м.Львова від 21.02.2017 року у справі №464/9294/16-п за наслідками апеляційного оскарження 28.04.2017 року набрала законної сили.

23.02.2017 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у Львівській області підполковником Осташ Т.В. та старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Сорокою В.М., згідно наказу ГУНП у Львівській області від 27.12.2016 року №3273 проведено було службове розслідування за фактом складання матеріалів про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією відносно слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 В ході проведеного розслідування встановлено, що позивач, будучи поліцейським, перебуваючи на посаді слідчого СВ Галицького ВП, відповідно до підпункту «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції, в порушення вимог п.2 Розділу XIII «Прикінцеві положення», ст.ст.45-46, 50 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно (без поважних причин), 03.11.2016 року о 14:12, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

У подальшому, наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.11.2017 року №872 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції ГУНП було звільнено зі служби в поліції, з 16.11.2017 року за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про запобігання корупції» (у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення). Підставою для винесення наказу слугувала постанова Сихівського районного суду м.Львова від 21.02.2017 року та постанова Апеляційного суду Львівської області від 28.04.2017 року у справі №464/9294/16-п.

Зазначений наказ є предметом спору в означеній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про Національну поліцію», на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15 зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин.

Судом з'ясовано, що у встановленому порядку відповідачем було проведено службове розслідування, згідно із висновками якого остаточне рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається за наслідками розгляду адміністративних матеріалів.

Таким чином, відповідачем дотриманий порядок прийняття рішення про звільнення.

Згідно п.5 ч.2 ст.61 Закону України «Про Національну поліцію», не може бути поліцейським особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Пунктом 10 ст.77 зазначеного Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Таким чином, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією є самостійною підставою для звільнення позивача зі служби.

Відповідно до п.«з» ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є зокрема поліцейські.

Згідно ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», особи зазначені у п.1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункту 5 ч.1 ст.3 цього Закону зобов'язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства запобігання корупції декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається національним агентством.

Позивач, у відповідності до підпункту «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» відноситься до суб'єктів відповідальності, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до підпункту 1 п.5 Розділу 11 Порядку формування, введення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за №959/29089, щорічна декларація суб'єкта декларування подається в період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня року наступного за звітнім роком. Така декларація охоплює звітній період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому подається декларація та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Відповідно до п.5 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції обов'язкові для виконання нормативно-правові акти; ч.5 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, ОСОБА_2 подала щорічну декларацію за 2015 рік лише 03.11.2016 року о 14 год. 12 хв., тобто несвоєчасно.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що звільнення позивача є видом дисциплінарної відповідальності, оскільки п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» не тотожний п.6 ч.1 ст.77 цього ж Закону, а містить норми імперативного характеру, відповідно до яких подальша служба у поліції позивача є неможливою.

Згідно п.11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 не було надано доказів поважності причини, щодо несвоєчасного подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, а рішення суду про притягнення її до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, набрало законної сили.

Згідно із ч.1 ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Щодо посилань ОСОБА_2 на ту обставину, що наказ про її звільнення був виданий в період її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку й у цей період вона була вагітна другою дитиною, що на думку позивача є порушенням ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України, суд такі оцінює критично та зазначає наступне.

Відносини з питань прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, зокрема, служби в поліції, регулюються нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про Національну поліцію», і лише за відсутності такого врегулювання у спеціальному законі підлягають застосуванню норми трудового законодавства. До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних законів (норми Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про запобігання корупції»). Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.02.2005 року у справі №6-11750во04.

Судом не приймається твердження представника позивача, що в даному випадку відповідач порушив норми Кодексу законів про працю України щодо звільнення ОСОБА_2, оскільки позивач проходить службу в поліції і не підпадає під дію КЗпП, а саме проходження служби регулюється спеціальним законом.

У ст.61 Закону України «Про Національну поліцію» визначено підстави, хто не може бути поліцейським, а саме п.5 ст.61 цього Закону застосовується до поліцейського в даному випадку. У разі незастосування до цих правовідносин Закону України «Про Національну поліцію», а - КЗпП, то винна особа за рішенням суду проходитиме і надалі службу, що суперечитиме Закону, оскільки стаття містить пряму норму заборони щодо осіб, які не можуть проходити службу у поліції.

З урахуванням зазначеного і вимог чинного законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржене рішення про звільнення позивача правомірно, в межах наявних повноважень, у визначений законом спосіб на підставі відповідного рішення суду, а тому відсутні підстави для скасування відповідного наказу й поновлення позивача на службі.

Щодо судових витрат, то судом питання щодо їх розподілу не вирішується, оскільки позивач, відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору і такий нею не сплачувався.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 квітня 2018 року.