Рішення № 73446608, 17.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р. № 814/2387/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Фрунзе (Шосейна), 96, м. Миколаїв, 54020

до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасувати вимоги від 09.08.2017р. №Ф-314-17, від 06.07.2017 р. № Ф-314-17, від 13.10.2017р. № Ф-314-17, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області та скасувати видані Вимоги: № Ф-314-17 від 06.07.2017 року, № Ф-314-17 від 09.08.2017 року, № Ф-314-17 від 13.10.2017 року;

- зобов'язати ГУ ДФС України в Миколаївській області здійснити перерахунок зобов'язань ФОП ОСОБА_1 (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фрунзе (Шосейна), 96, ідентифікайний код НОМЕР_1) та списати помилково нараховані зобов'язання в період до квітня 2014 року та нарахований податковий борг по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який утворився в період з квітня 2014 року по грудень 2015 року, як "безнадійний" та такий, що утворився внаслідок дій непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що про наявність податкового боргу позивач дізналася у січні 2016 році з відомостей в особистому кабінеті платника податків. Відповідно до Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач вважає, що податкова вимога підлягає скасуванню, оскільки підприємницьку діяльність вона здійснювала на території, де проводиться антитерористична операція, а згідно вищевказаного Закону № 1669-VII такі особи звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідач позов не визнав просив в його задоволенні відмовити. Відзив на позов відповідач обґрунтував тим, що платники податків звільняються від сплати єдиного внеску відповідно до Закону № 1669-VII лише в разі подання такою особою заяви про звільнення від сплати єдиного внеску до органу доходів та зборів за основним місцем обліку або за місцем тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 703289 здійснювала підприємницьку діяльність з 16.03.2010 року за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внаслідок бойових дій з 2014 року на території Луганської області, та неможливості безпечного проживання й ведення підприємницької діяльності у м.Луганськ, позивач змушена була покинути територію м.Луганськ та виїхати до підконтрольної Україні території, через що з квітня 2014 року змушена була призупинити будь-яку підприємницьку діяльність та відповідно сплату загальнообов’язкових платежів. Покинувши територію АТО , ОСОБА_1 фактично не проводила підприємницької діяльності з квітня 2014 року по грудень 2015 року включно, відповідно й н сплачувала єдиний внесок керуючи при цьому Законом України № 1669-VII.

Позивач у позовній заяві зазначила, що нею з моменту реєстрації та до початку антитерористичної операції сплачувались усі передбачені чинним законодавством податки та збори, в тому числі єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Свою підприємницьку діяльність ОСОБА_1 відновила в січні 2016 року в м.Миколаєві по вул.Фрунзе (Шосейна), 96. Позивач дізналась про наявність заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зайшовши в особистий кабінет платника податків. До моменту , коли позивач дізналась про наявність такої заборгованості, вона вважала, що відповідно до Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є звільненою від виконання зобов’язань по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Дізнавшись про наявність заборгованості, позивач неодноразово зверталась до органів податкової служби в м. Миколаєві з проханням роз’яснити ситуацію, але відповіді на звернення позивач не отримала.

Отримавши 22.08.2017 року поштовим відправленням податкову вимогу № Ф-314-17 від 09.08.2017 року Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату податкового боргу в розмірі 20156,76 грн., 31.08.2017 року ОСОБА_1 подала Скаргу на отриману вимогу до ДФС України.

03.11.2017 року позивач отримала Рішення про результати розгляду скарги від Державної фіскальної служби України за № 14044/Б/99-99-1 1-02-02-2» від 25.10.2017 р., яким було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1, що й стало причиною її звернення до суду.

Відповідно до матеріалів та обставин справи, суд виходить з наступного.

Заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що рахується за позивачем у відповідності до винесеної відповідачем вимоги від 09.08.2017 року, значиться не з квітня 2014 року , коли ОСОБА_1 покинула територію м.Луганськ, а з січня 2013 року, коли позивачем вчасно та в повному обсязі сплачувались усі передбачені законодавством податки та збори.

Відповідно до наданих позивачем квитанцій на підтвердження сплати єдиного соціального внеску з січня 2013 року по березень 2014 року, заборгованість відсутня. Крім того, позивач надавала до ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва оригінал картки платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, отриманої від ДПІ м.Луганськ, що підтверджує відсутність заборгованості позивача з cічня 2013 року по квітень 2014 року.

Але, ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, отримавши оригінал картки платника єдиного внеску ОСОБА_1, жодних звірок розрахунків або перерахунків не проводила.

Листом від 16.03.2017 року ДФС України пояснила позивачу, що до Закону України № 1669-VII внесено зміни, які скасовують звільнення платників від виконання обов’язків передбачених ч.2 ст. 3 Закону України № 2462 з січня 2016 року. Крім того, ДФС України повідомила позивача про відмову в задоволенні вищезазначеної скарги, що подавалась позивачем (Рішення про результати розгляду скарги від ДФС України за № 14044Б/99-99-11-02-02-25 від25.10.2017р.).

Відповідно до п.4 ч.2.1 Наказу № 577 від 10.10.2013 року «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», податковий борг може бути визнаний та списаний, якщо він виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Виходячи з матеріалів та обставин справи, а саме – факту проведення антитерористичної операції на території Луганської області та покидання неселенням окупованої території, керуючись Законом України № 1669-VII, суд приходить до висновку що дії відповідача є протиправними, а податкова вимога підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Фрунзе (Шосейна), 96, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) та скасувати податкові вимоги: № Ф-314-17 від 06.07.2017 року, № Ф-314-17 від 09.08.2017 року, № Ф-314-17 від 13.10.2017 року.

3. Зобов'язати ГУ ДФС України в Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) здійснити перерахунок зобов'язань ФОП ОСОБА_1 (м. Миколаїв, вул. Фрунзе (Шосейна), 96, Миколаївська область, 54020, ідентифікайний код НОМЕР_1) та списати помилково нараховані зобов'язання в період до квітня 2014 року та нарахований податковий борг по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який утворився в період з квітня 2014 року по грудень 2015 року, як "безнадійний" та такий, що утворився внаслідок дій непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов