Рішення № 73446349, 17.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м.Київ справа № 810/3783/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-західній залізниці, у якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-західній залізниці №3 о/с від 30.05.2017 про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 06 листопада 2015 року;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України на Південно-західній залізниці виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 року по 06.11.2017 року у розмірі 36482 (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 00 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/3783/17, витребувано докази по справі від осіб, які беруть участь у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" з повідомленням (викликом) сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що наказом Управління МВС України на Північно-Західній залізниці від 30.05.2017 №3 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-178736), оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці 06 листопада 2015 звільнено з органів МВС України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про порядок проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивач зазначив про те, що спірний наказ був прийнятий протиправно та необґрунтовано, оскільки під час його прийняття спірного наказу Управлінням МВС України на Північно-Західній залізниці не було враховано, що ОСОБА_1 має дитину віком до трьох років, а тому в силу положень ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України позивач підлягає обов'язковому працевлаштуванню у тому числі, і у разі скорочення штату.

Позивач зауважив про те, що ОСОБА_1 не було попереджено про її звільнення зі служби в органах МВС та не запропоновано жодної іншої посади, чим порушено вимоги чинного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.06.2015 №663 «Про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці» було ліквідовано Управління МВС України на Південно-Західній залізниці без права на правонаступництва, що зумовило скорочення всіх працівників управління.

Відповідач зазначив, що наказом МВС на Південно-Західній залізниці від 09.09.2015 №87 о/с ОСОБА_1 було звільнено у запас з органів внутрішніх справ України на підставі п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Надалі, наказом ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 30.05.2017 №2 о/с на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 скасовано пункт наказу МВС на Південно-Західній залізниці від 09.09.2015 №87 о/с та поновлено позивача на відповідній посаді з 09.09.2015.

Відповідач зазначив, що наказом ліквідаційної комісії Управління МВС на Південно-Західній залізниці від 30.05.2017 №3 о/с позивача було звільнено з посади за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 06.11.2015.

Відповідач зауважив, що звільнення позивача на підставі спірного наказу відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не порушує прав та інтересів позивача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

22.02.2018 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №3 о/с від 30.05.2017 про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 06 листопада 2015 року;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України на Південно-західній залізниці виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 року по 20.02.2018 року у розмірі 45849 (сорок п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

Присутні у судових засіданнях 22.11.2017, 04.12.2017, 13.12.2017, 10.01.2018, 06.02.2018 та 12.04.2018 позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Відповідач в жодне судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив.

Протокольною ухвалою суду від 06.03.2018 було прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог та постановлено здійснити подальший розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.

Суд зазначає, що ухвалами суду від 10.11.2017, 22.11.2017, 04.12.2017, 13.12.2017, 10.01.2018 від відповідача витребовувались докази по справі, проте витребувані докази надані в повному обсязі не були, у зв'язку з чим судом постановлено окрему ухвалу.

Проте, і після постановлення окремої ухвали докази відповідачем не були надані у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 12.04.2018, з'явився позивач.

Відповідач у судове засідання, призначене на 12.04.2018, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення.

Копія судової повістки про виклик в судове засідання на 12.04.2018 року була направлена відповідачу за трьома відомими суду адресами:

- 01030, м.Київ, вул.Чапаєва, буд.6 (адреса відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а.с.21-22), поштова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язок з пересилання поштового відправлення" (а.с.210-211);

- 01032, м.Київ, вул. С.Петлюри, 21-А (адреса, зазначена відповідачем на поштовому конверті, в якому позивачем отримано накази ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 30.05.2017 №2 о/с, від 30.05.2017 №3 о/с, а.с.33), поштова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язок з пересилання поштового відправлення" (а.с.208-209);

- 01601, м.Київ, вул. Володимирьска, 15 (адреса відповідача, вказана Міністерством внутрішніх справ України у листі від 19.03.2018 №12/6-1272, а.с.212-213, як адреса, за якою на даний час діє ліквідаційна комісія Управління МВС України на Південно-Західній залізниці), поштова кореспонденція отримана 26.03.2018, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с.207).

13.12.2017 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутня у судовому засіданні 12.04.2018 позивач підтримала раніше подане клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Крім того, враховуючи подане позивачем клопотання та неявку відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи, протокольною ухвалою суду від 12.04.2018 було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (М-178736), ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.09.2008 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ: з 01.09.2008 по 28.06.2012 - курсант Київського національного університету внутрішніх справ; з 29.06.2012 по 06.11.2015 - на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1 (а.с.94-105). З матеріалів справи вбачається, що наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці №87о/с від 09.09.2015 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-178736), оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці звільнено з органів МВС України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) відповідно до Положення про порядок проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 09 вересня 2015 року (а.с.10). Судом встановлено, що не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного наказу, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі №810/429/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південно-західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати - відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №87 о/с від 09.09.2015 року про звільнення в запас лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці

Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 09 вересня 2015 року.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2015 року по день поновлення на посаді у розмірі 29703 (двадцять дев'ять тисяч сімсот три) грн. 25 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

В решті позову відмовлено (а.с.7-9).

На підставі вказаного судового рішення 30.05.2017 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці було видано наказ №2 о/с, яким скасовано пункт наказу Управління МВС України на Південо-Західній залізниці від 09.09.2015 №87 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновлено лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-17836) на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (без права роботи з таємними та цілком таємними документами) та встановлено оклад у розмірі 750 гривень та відповідно до вимог наказу МВС України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ» надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків, та встановлено вважати такою, що перебуває у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами по 10 листопада 2015 року, з 09 вересня 2015 року (а.с.12).

Також 30.05.2017 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці було видано наказ №3 о/с, яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-178736), оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці 06 листопада 2015 звільнено з органів МВС України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про порядок проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З вказаного наказу вбачається, що підставою його прийняття є наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 09.07.2015 №61 о/с (а.с.13).

Управлінням МВС України на Південно-Західній залізниці супровідним листом від 30.05.2017 №37/7-67 було надіслано позивачу накази від 30.05.2018 №2 о/с та від 30.05.2018 №3 о/с (а.с.11). Не погоджуючись з правомірністю прийняття Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці наказу від 30.05.2017 №3 о/с про звільнення через скорочення штатів, позивач звернувся з позовом про визнання його протиправним та скасування, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580).

Відповідно до п.1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 580 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Так, Закон №580 був опублікований в газеті «Голос України» 06.08.2015 №141-142.

Отже, Закон №580 набрав чинності 07.11.2015.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580, який набрав чинності з 07.08.2015 визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п.9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580).

Згідно з п.11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580 перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно із пп. «г» п.64 вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Так, Закон №580 опубліковано 06.08.2015 р. в газеті "Голос України", і відповідно протягом 3-х місяців з цього моменту особа могла виявити бажання працювати у поліції.

При цьому, зі змісту п.8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580 вбачається, що будь-якого додаткового обов'язку щодо попередження позивача про наступне звільнення з боку роботодавця МВС України не передбачено.

Крім того, Законом №580 встановлено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

З'ясовуючи питання про підстави звільнення позивача саме 06.11.2015 року, суд зазначає, що відповідачем не надано з цього приводу будь-яких письмових обґрунтувань.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що позивач, перебуваючи в період тримісячного строку з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» у відпустці по вагітності та пологам по 10.11.2015, не подавала заяву про призначення на посаду поліцейського новоствореного органу і не могла цього зробити в силу саме цих обставин.

Отже, позивача звільнено саме 06.11.2015 року у зв'язку зі скороченням всіх штатів органів внутрішніх справ, зокрема, і Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, та неподанням заяви про призначення на посаду поліцейського у будь-який територіальний орган Національної поліції.

Враховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію» не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, то в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, ч.3 ст.184 КЗпП України надає гарантію щодо обмежень на звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 (справа №826/26336/15, судді Стрелець Т.Г., Білоус О.В. та Желтобрюх І.Л.)

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане положення відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 22.03.2012 року по справі «Костянтин Маркін проти Російської Федерації» зазначено, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як вбачається зі змісту наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 30.05.2017 №2 о/с про поновлення на посаді на підставі судового рішення, ОСОБА_1 по 10.11.2015 перебувала у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами.

При цьому, самого наказу про надання позивачу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами відповідачем не надано.

Позивач пояснила, що подавала рапорт на надання такої відпустки, але чи був виданий наказ позивачу невідомо, оскільки 09.09.2015 позивача було звільнено.

Крім того, відповідно до листка непрацездатності, виданого Білоцерківським пологовим будинком, позивач була звільнена від роботи у період з 08.07.2015 до 10.11.2015 (а.с.150-151) у зв'язку з вагітністю та пологами.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.11.2015, позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина, ОСОБА_3 (а.с.6).

Отже, на момент прийняття Ліквідаційною комісією Управління МВС України на Південно-західній залізниці наказу №3 о/с від 30.05.2017 позивач мала дитину, якій ще не виповнилось трьох років, а тому в силу положень ст.184 КЗпП України ОСОБА_1 підлягала обов'язковому працевлаштуванню.

Суд наголошує на тому, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання обов'язку, встановленого ч.3 ст.184 КЗпП України щодо здійснення подальшого працевлаштування ОСОБА_1, шляхом надання пропозиції іншої посади.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем були порушені права позивача в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття спірного наказу.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 30.05.2017 №3 о/с.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про поновлення позивача на посаді суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, визнання судом протиправним та скасування наказу про звільнення особи має наслідком обов'язок поновити незаконно звільненого працівника на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (номер судового рішення в ЄДРСР 41602330).

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 07 листопада 2015 року, тобто з дня, наступного за днем, коли позивача незаконно звільнено з посади на підставі оспорюваного наказу.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд наголошує, що в даному випадку для розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховується розмір грошового забезпечення та кількість відпрацьованих календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення за липень та серпень 2015 року, оскільки у вересні 2015 року ОСОБА_1 працювала не повний місяць.

Як вбачається з довідки Управління МВС України на Піденно-Західній залізниці від 18.12.2015 №37/8-к/767 сума нарахованого грошового забезпечення позивача за липень 2015 року становить 2711,52 грн., за серпень 2015 року - 2711,52 грн., всього за два повні місяці перед звільненням становить 5423,04 грн. (2711,52 грн. х 2) (а.с.17).

При цьому, кількість відпрацьованих календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає 62 дні: 31 день у липні 2015 року та 31 день у серпні 2015 року.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 87,47 грн. (5423,04 грн./62).

Суд зазначає, що саме ця довідка, копія якої надана позивачем до позовної заяви, використовувалась Київським апеляційним адміністративним судом у судовому рішенні від 31.08.2016 у справі №810/429/16 при розрахунку суми грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу, яка була стягнута на підставі даного судового рішення.

Судом неодноразово ухвалами від 10.11.2017, 22.11.2017, 04.12.2017, 13.12.2017, 10.01.2018 від відповідача витребовувались докази по справі, зокрема, довідка про суму нарахованого середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення позивача за 2 місяці перед звільненням із зазначенням суми щодо кожного місяця та кількість днів в місяці, взятих до розрахунку, як відпрацьованих (якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи; в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу), проте витребувана довідка відповідачем надана не була, тому суд під час розгляду справи враховує наявну у справі копію довідки Управління МВС України на Піденно-Західній залізниці від 18.12.2015 №37/8-к/767.

Як зазначено вище, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 09 вересня 2015 року. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2015 року по день поновлення на посаді у розмірі 29703 (двадцять дев'ять тисяч сімсот три) грн. 25 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

Отже, на підставі вказаного судового рішення ОСОБА_1 було присуджено до стягнення середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2015 по 31.08.2016 (включно).

Таким чином, з огляду на вищенаведене, в межах даної справи під час розрахунку середнього грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу враховується період з 01.09.2016 (день, наступний за останнім днем, за який вже стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу судовим рішенням у справі №810/429/16) по 17.04.2018 (дата ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді у розглядуваній справі).

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 594 календарні дні, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 51957,18 грн. (594 х 87,47 грн.).

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч викладеним положенням відповідачем як суб'єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача з займаної посади у зв'язку із скороченням штатів, надано не було.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці та в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 2711,52 грн. допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №3 о/с від 30.05.2017 року про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-178736), оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 07 листопада 2015 року.

4.Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (ідентифікаційний код 08602997, місцезнаходження: 01030, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Чапаєва, буд.6) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 51957,18 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 18 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.

6.Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (ідентифікаційний код 08602997, місцезнаходження: 01030, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Чапаєва, буд.6) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 2711,52 грн. (дві тисячі сімсот одинадцять грн. 52 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 17.04.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.