Рішення № 73446064, 17.04.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Ужгород№ 807/1022/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І

при секретарі судового засідання Палінчак В.П.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність від 28.11.2017р. № 11/457)

відповідача 2: ОСОБА_2 (довіреність від 21.02.2018р. № 11/135)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складена 18 квітня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі – відповідач 1, УМВС України в Закарпатській області), Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі – відповідач 2, ГУНП в Закарпатській області), якою просить: визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області від 15.08.2017р. № 164 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області на підставі п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; зобов'язати УМВС України в Закарпатській області та ГУНП в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на службі і видати наказ про прийняття на службу до Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області; стягнути кошти за час вимушеного прогулу з 15.08.2017р. по дату фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 17.04.2018р. в задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про закриття провадження в адміністративній справі відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ та на підставі наказу УМВС України в Закарпатській області від 15.08.2017р. № 164 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ в запас у зв’язку із скороченням штатів. Зазначав, що при звільненні з посади відповідачем не дотримано процедури, визначеної Законом України "Про Національну поліцію", а тому оскаржений наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав повністю та просить позов задовольнити.

Представником ГУНП в Закарпатській області подано письмові заперечення проти позову, згідно яких вважає позовні вимоги незаконними та необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи те, що позивача було поновлено на міліцейській посаді, проходження служби та виконання обов'язків яких було передбачено Законом України "Про міліцію", який втратив чинність та з врахуванням п.п.8, 10, 11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області № 164 о/с від 15.08.2017р. ОСОБА_1 звільнено за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом начальника УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015р. № 264 о/с звільнений з посади начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області за п. 64 "г" (через скорочення штатів).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. (справа № 807/2404/15, головуючий суддя Шешеня О.М.) визнано незаконним та скасовано наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015р. № 264 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, зобов'язано УМВС в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області на рівнозначній посаді та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 09.06.2016р. в сумі 348,44 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. та прийнято нову, якою визнано протиправним та скасовано наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015р. № 264 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області та стягнути з Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в сумі 14841,44 грн.

Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області від 14.08.2017р. № 163 о/с, відповідно до постанови Закарпатського окружного адміністративного суду № 807/2404/15 від 05.07.2016р., скасовано пункт наказу УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015р. № 246 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-088311) та поновити на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області, з 06.11.2015р.

Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області від 15.08.2017р. № 164 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити з 15.08.2017р. у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1, начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області.

14.08.2017р. ОСОБА_1 подано на ім'я голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області рапорт про вирішення питання про переведення у законному порядку до Національної поліції України в ГУНП в Закарпатській області.

17.08.2017р. головою ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області надано відповідь на поданий позивачем рапорт та повідомлено, що призначення до органів поліції відповідно до п.п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" після 07.11.2015р. суперечитиме вимогам даного Закону. Одночасно повідомлено, що позивач має право скористатися порядком добору на службу в поліцію, встановленому розділом VІ Закону України "Про Національну поліцію".

Крім того, 14.08.2017р. позивачем подано заяву начальнику ГУНП в Закарпатській області, якою просить прийняти його до лав Національної поліції України ГУНП в Закарпатській області на посаду середнього складу в межах області згідно перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію".

23.08.2017р. начальником ГУНП в Закарпатській області надано відповідь ОСОБА_1 щодо розгляду заяви від 14.08.2017р. та повідомлено, що вирішити позитивно звернення щодо прийняття на службу до органів Національної поліції України за переведенням відповідно до п.п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" після 07.11.2015р. немає можливості, оскільки, суперечитиме вимогам даного Закону.

Не погодившись з наказом УМВС України в Закарпатській області від 15.08.2016р. № 164 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1, начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області з органів внутрішніх справ позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його оскарження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області № 164 о/с від 15.08.2017р. згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 15.08.2017р. у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1, начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014р. №1118-р схвалено Концепцію першочергових заходів з реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ.

Зокрема, Концепцією першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ пропонувалось здійснити комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на розбудову Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка та формування в найближчій перспективі поліції як основного виконавця заходів забезпечення безпеки населення.

Метою Концепції є визначення пріоритетів, основних напрямів, очікуваних результатів та засобів перетворення МВС на правоохоронне багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка.

Одним із заходів щодо реалізації положень названої Концепції визначено розроблення та прийняття нових і внесення змін до чинних законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції.

02.07.2015р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-VIІI "Про Національну поліцію", відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Особливий порядок набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" передбачено самим Законом.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06.08.2015р. № 141-142, тому з 07.08.2015р. набрали чинності, зокрема, пункти 8, 9 цього Закону, отже з цієї дати всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Оскільки між пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та статтею 49-2 Кодексу законів про працю України існує неузгодженість, хоча вказані нормативно-правові акти видані одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, тобто Закон України "Про Національну поліцію".

Більш того, Закон України "Про Національну поліцію" є спеціальним нормативно-правовим актом (на відміну від Кодексу законів про працю України, який є загальним нормативно-правовим актом), а тому перевага надається спеціальному нормативно-правовому акту - Закону України "Про Національну поліцію".

Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015р. у справі № 21-8а15 за позовом ОСОБИ_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі – УМВС) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено правову позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, позивач вважається у встановленому законом порядку повідомленим про скорочення штатів в силу наведеної вище норми спеціального закону – пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо персонального попередження працівників не пізніше ніж за два місця про наступне вивільнення до спірних відносин не застосовуються.

Відповідно до частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, згідно з приписами частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком (згідно з додатком 1) та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком (згідно з додатком 2), в тому числі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.

Таким чином Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області ліквідовано, а не реорганізовано.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про перебування юридичної особи УМВС в Закарпатській області в стані припинення за рішенням засновників з 06.11.2015р. та станом на 17.04.2018р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення юридичної особи УМВС в Закарпатській області.

А отже, на час розгляду даної справи юридична особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області не припинена.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06.11.2015р. "Про організаційно-штатні питання" наказано вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС.

Як вбачається з витягу переліку змін у штатах МВС, затвердженого наказом МВС від 06.11.2015р. № 1388, в УМВС України в Закарпатській області скасовано всі штати та скорочено всі посади, відтак, подальше проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ (використання на службі) є неможливим. В УМВС України в Закарпатській області з 06.11.2015р. відсутні вакантні посади, які б міг зайняти позивач, та в УМВС України в Закарпатській області відсутня можливість переведення позивача на посаду, через відсутність будь - яких штатних посад.

Згідно з пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначена можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу до поліції у спрощеній процедурі без проходження ними конкурсу, однак ці положення не містять в жодному випадку обов’язку керівників цих установ безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за фактом виявлення останніми такого бажання, та допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, вказана у оскарженому наказі підстава для звільнення позивача визначена у зв’язку з ліквідацією УМВС України в Закарпатській області, наслідком чого є абсолютне скорочення штатів ОВС. Зазначена підстава прямо визначена наведеними нормами Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142) могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому пункт 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", з огляду на особливий порядок набрання чинності цим Законом, набрав чинності з 07.08.2015р. Таким чином, упродовж трьох місяців, починаючи з 07.08.2015р., працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, могли бути прийняті на службу до поліції, зокрема, шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.

Відтак, питання можливості прийняття позивача на службу до поліції вирішувалося на підставі тих норм Закону України "Про Національну поліцію", які набрали чинності з 07.08.2015р., про що зазначено у підпункті 1 пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", тоді як Закон України "Про Національну поліцію" набрав чинності 07.11.2015р.

За результатами розгляду рапорту позивача від 14.08.2017р., що враховувалися відповідачем при вирішенні питання щодо можливості прийняття позивача на службу до поліції, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області не було прийнято наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського у будь-якому органі поліції, а тому він не був прийнятий на службу до її лав. Заяви на проходження конкурсу на посади що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, позивач не подавав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час винесення наказу від 15.08.2017р. року № 164 о/с, в частині оскарженій позивачем, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Протиправності в діях відповідачів або протиправної бездіяльності відповідачів, які б порушували права або інтереси позивача судом не встановлено.

А відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Закарпатській області від 15.08.2017р. року № 164 о/с в частині звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1, начальника ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Мукачівського міського відділу (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області, похідні від неї позовні вимоги про зобов'язання УМВС України в Закарпатській області та ГУНП в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на службі і видати наказ про прийняття на службу до Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та стягнути кошти за час вимушеного прогулу з 15.08.2017р. по дату фактичного поновлення на посаді - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 47, 77, 78, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (м. Мукачево, вул. Індустріальна, 37/70, код НОМЕР_1) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код 08592170), Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код 40108913) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3