Рішення № 73445899, 17.04.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/469/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (код ЄДРПОУ 04853709, адреса: Проммайданчик КГЗКОР, м.Долинська, Кіровоградська область, 28500)

до відповідача:

Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 6/7, м.Кропивницький, 25006)

про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (далі – позивач, ДП «ДКГЗКОР») звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі – відповідач, Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні постанови №53581507 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №44037592 від 25.09.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 13 063,74 грн.;

- визнати нечинною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 № 53581507 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №44037592 від 25.09.2014 року про стягнення з Державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” виконавчого збору в розмірі 13 063,74 грн.

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні постанови №44037592 від 14.03.2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 122,30 грн.;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні постанови №53582006 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №44037592 від 14.03.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 122,30 грн.;

- визнати нечинною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 № 53582006 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №44037592 від 14.03.2017 року про стягнення з Державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” витрат виконавчого провадження в розмірі 122,30 грн.;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні постанови №53581308 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №48849903 від 05.10.2015 про стягнення виконавчого збору.;

- визнати нечинною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 №53581308 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №48849903 від 05.10.2015 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 579 751,59 грн.;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні постанови № 53581752 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №48849903 від 14.03.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 172,65 грн.;

- визнати нечинною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 №53581752 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №48849903 від 14.03.2017 про стягнення з Державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” витрат виконавчого провадження в розмірі 172,65 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Проте, позивач наголошує, на протиправності дії державного виконавця Красної А.О. при винесенні спірних постанов.

У судовому засіданні представником позивача вимоги адміністративного позову підтримано у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача скористався своїм правом на надання письмових заперечень, в яких висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що спірні постанови державного виконавця винесені відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” (т.2,а.с.73-81).

В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену в письмових запереченнях підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

02.04.2018 року сторони прибули в судове засідання, між тим в ході розгляду справи, на підставі усної ухвали із занесенням до протоколу судового засідання від 02.04.2018 року, керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (т.3,а.с.135-136).

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні постанов, зокрема: №53581507 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження; № 53581507 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження; №44037592 від 14.03.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 122,30 грн.; №53582006 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження; №53582006 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження; №53581308 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження; №53581308 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження; постанови № 53581752 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження; №53581752 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження №47971313 про стягнення заборгованості з ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" на користь фізичних, юридичних осіб та держави. До складу зведеного виконавчого провадження входить 51 виконавчих документів на суму понад 12 млн. грн.

До складу зведеного виконавчого провадження входив наказ № 912/2233/15 від 18.09.2015р. Господарського суду Кіровоградської області про стягнення з державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на користь публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» 5 724 435,98 грн., в тому числі 4 362 807,34 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 1 298 659,98 грн. витрат від інфляції та 62 968,66 грн. 3% річних, а також 73 080,00 грн. судового збору який надійшов на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 24.09.2015 р. (т.2,а.с.102)

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що відносно Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» арбітражним судом Дніпропетровської області 04.06.1998 р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» та триває процедура санації як боржника.

Так, зі спірних правовідносин вбачається, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 було винесено ряд постанов про відкриття виконавчого провадження, а саме:

- постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 № 53581507 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» з виконання постанови №44037592 від 25.09.2014 року про стягнення з Державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” виконавчого збору в розмірі 13 063,74 грн. (т.1,а.с.24);

- постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 №44037592 від 14.03.2017 року винесена на підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 122,30 грн. (т.1,а.с.20);

- постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 №53582006 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» з виконання постанови №44037592 від 14.03.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 122,30 грн. (т.2, а.с.137);

- постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 №53581308 від 15.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №48849903 від 05.10.2015 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 579 751,59 грн. винесена на підставі ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» (т.1, а.с.142);

- постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 №53581752 від 15.03.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №48849903 від 14.03.2017 про стягнення з Державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” витрат виконавчого провадження в розмірі 172,65 коп. винесена на підставі ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» (т.2, а.с.105).

Вважаючи вказані постанови про відкриття виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Згідно статті 14 КАС України, судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 287 КАС України - учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім того, обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Рішення суду може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У рішенні від 30.06.2009 р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Як роз'яснив Верховний Суд України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016 року із наступними змінами.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1)здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч.3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтями 75-76 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов'язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що при відкритті виконавчого провадження стягнення з боржника виконавчого збору є обов’язковим. Тобто виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тобто, стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Частиною п’ятою статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” визначено вичерпний перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, відповідно до частини дев’ятої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

В ч. 3 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження” №1404 вказано, що у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду у справі від 22.02.2018 року №816/823/17.

Так, позивач в обґрунтування власної позиції вказує, що з моменту винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та до моменту зупинення виконавчих дій по виконавчому провадженню, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 не було вчинено жодних виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області №912/2233/15 виданого 18.09.2015 року.

За змістом статті 25 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підставі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження та керуючись ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” 25.09.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48849903 по виконанню зазначеного рішення суду та надано боржнику строк для самостійного виконання до 02.10.2015 р. включно (т.2,а.с.82-84).

В постанові про відкриття виконавчого провадження боржника — ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» попереджено про стягнення з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, в разі невиконання рішення суду в строк наданий для самостійного виконання.

Частиною 5 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

26.09.2015 р. копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, що підтверджується квитанцією №2500616488902 від 26.10.2015 р., яку боржником отримано 05.10.2015 року, що відповідає вищевказаним вимогам чинного законодавства (т.2,а.с.86).

Натомість, вбачається, що рішення суду боржником у встановлений строк не виконано.

Положеннями ч. 1 ст. 31 Закону України “Про виконавче провадження” боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відтак, оскільки боржником у наданий для самостійного виконання строк до 02.10.2015 р. включно рішення суду не виконано, у зв'язку з тим, що 03.10.2015 року та 04.10.2015 р. співпали з вихідними днями, керуючись ст. 28 Закону державним виконавцем на наступний робочий день 05.10.2015 р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 579 751,59 грн., копію якої направлено боржнику із супровідним листом.

Також встановлено, що на виконання вищевказаних положень чинного законодавства копію постанови про стягнення з боржника виконавчого збору направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, що підтверджується квитанцією №2500616546678 від 06.10.2015 р. яку боржником отримано 08.10.2015 р. (т.2,а.с.88-90).

При цьому, положеннями ч.2 ст.82 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Так, позивачем по справі як боржником - ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» в судовому порядку не оскаржувалася постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.10.2015 р., а отже постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 579 751,59 грн. є чинною та має бути виконаною.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 р. поновлено провадження у справі №05-01/184/6-12а/10 про банкрутство ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ураховуючи викладене, керуючись п.8 ч.1 ст. 37, статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження” 08.10.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (т.2,а.с.91-94).

В свою чергу, встановлено, що рішення суду виконано фактично в повному обсязі, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів, зокрема: реєстром погашення заборгованості ДП «Дирекція КГЗКОР» перед ПАТ «Кіровоградобленерго» станом на 20.12.2016 р.; звітом по проводках за липень 2015 року - листопад 2015 року з копіями платіжних доручень на суму 2 904 700,83 грн.; звітом по проводках за грудень 2016 року з копією платіжного доручення № 1431 від 09.12.2016 р. на суму 1 458 106,51 грн.; звітом по проводках за жовтень 2015 року - жовтень 2016 року та звітом по проводках за грудень 2016 року з копіями платіжних доручень на суму 878 091,18 грн.; звітом по проводках за травень 2016 року - грудень 2016 року, звітом по проводках за жовтень 2015 року - грудень 2016 року про проведення взаєморозрахунку за угодами про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 420 568,80 грн.; звітом по проводках за грудень 2016 року з копією платіжного доручення № 1480 від 19.12.2016 р. на суму 62 968,66 грн.; звітом по проводках за грудень 2016 року з колією платіжного доручення № 1482 від 19.12.2016 р. на суму 73080,00 грн. (т.1,а.с.35-131)

Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону України “Про виконавче провадження” або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4,6,7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Вбачається, що 14.03.2017 р. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 172,65 грн., яку 16.03.2017 р. направлено на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією з повідомлення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2,а.с.98,105) та 15.03.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53581308 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.10.2015 р. в сумі 579 751,59 грн. (т.2,а.с.89).

Отже, державним виконавцем на наступний робочий день, 15.03.2017 р. відповідно до ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53581752 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 14.03.2017 р.

Поряд з тим, відповідно до п. 3 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,-2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у відповідності до вказаних законодавчих положень державним виконавцем на наступний робочий день, 15.03.2017 р. на підставі ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53581308 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.10.2015 р. в сумі 579 751,59 грн.

В свою чергу, у відповідності до вищевказаних вимог Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем на наступний робочий день, 15.03.2017 р. на підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53582006 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 14.03.2017 р. (т.2,а.с.137).

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані законодавчі положення чинного законодавства, суд вважає твердження позивача в обґрунтування власної позиції, щодо неправомірних дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 при винесенні спірних постанов понад строки визначені чинним законодавством, що регулює порядок їх винесення, безпідставними.

Суд наголошує, що відповідачем, як державним виконавцем були вчиненні всі дії, передбачені вищевказаними положеннями законодавства, по з’ясуванню виконання рішення суду та винесенню вищевказаних виконавчих документів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «ОСОБА_1 проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («ОСОБА_2 проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження прийняті відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чиним законодавством України, а тому Державному підприємству «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Ухвалою суду від 31.03.2017 року Державному підприємству «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» було відстрочено сплату судового збору у сумі 22 400,00 грн. до ухвалення судового рішення у справі (т.1,а.с.1-2).

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь Державного бюджет України з позивача.

Так, відповідною ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено, а саме: зупинено дію постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 від 15 березня 2017 року у виконавчому провадженні № 53581308 про накладення арешту на майно боржника - Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, Проммайданчик, код ЄДРПОУ: 04853709); зупинено дію постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 від 15 березня 2017 року у виконавчому провадженні №53581308 про накладення арешту на грошові кошти боржника - Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, Проммайданчик, код ЄДРПОУ: 04853709).

Відтак, керуючись положеннями статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування постанов - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду від 04.05.2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на користь Кіровоградського окружного адміністративного суду судовий збір у сумі 22 400,00 грн. (двадцять дві тисячі чотириста гривень нуль копійок) на користь Державного бюджету України на слідуючі банківські реквізити: отримувач коштів – УК у м.Кроп. /м. Кропивницький/ 22030101, код отримувача– 38037409, банк отримувача – ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код банку отримувача(МФО)– 823016, рахунок отримувача – 31210206784002.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання повного тексту його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2