Рішення № 73445765, 17.04.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/488/16-ц

Провадження № 2/211/54/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 квітня 2018 рокуДовгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі- ПАТ КБ «Приватбанк») 03.02.2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 21.05.2013 року в розмірі 38387,56 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а саме: 11872,80 грн. – заборгованість за кредитом; 12041,66 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 12229,04 – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 2244,06 грн. – заборгованість з комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 02 березня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього розгляду.

Ухвалою суду від 28 березня 2016 року проведено попереднє судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням від 29.05.2017 року № 34 пр «Щодо повторного автоматичного розподілу судової справи»призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та протоколом проведення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.05.2017 р. справу призначено судді Ніколенко Д.М.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2017 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 витребувано з ПАТ КБ «ПриватБанк» довідку руху грошових коштів по кредитному рахунку № 26001053504482 відкритого на ім'я ОСОБА_1 з моменту його відкриття по дату формування такої довідки та довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по кредитному рахунку № 26001053504482 із деталізуванням нарахування боргу по тілу кредиту, процентам, штрафам, пені та зазначенням дат таких нарахувань з урахуванням часткового погашення боргу ОСОБА_1В

В судове засідання сторони не з’явилися, про дату, часу та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду через канцелярію з черговою заявою про відкладення розгляду справи, оскільки вона ще лікується.

В матеріалах справи містяться заперечення ОСОБА_1 на позов (а.с. 60), в обґрунтування якого зазначено, що в травні 2013 року вона дійсно отримала кредитну картку на ФОП для розвитку підприємницької діяльності. 26 липня 2013 року на неї була відкрита друга кредитна картка для розвитку підприємництва та перераховано 1000 гривень. Договір вона не підписувала і до 25 числа кожного місяця повинна була вносити на поточний рахунок 200 гривень, що вона і робила. 12 серпня 2013 року їй на картку знову було перераховано 2000,00 грн., які вона не замовляла та договір не підписувала. В період з серпня 2013 року по теперішній час хворіє її чоловік, тому вона припинила підприємницьку діяльність, про що повідомила позивача. Карткою вона користувалась та робила обов’язкові внески щомісячно. В ПАТ КБ «ПриватБанк» вона отримувала пенсію, з якої без її відома почалося утримування майже на всю суму, на її заяви щодо того, що позивач не має права цього робити, банк не реагував. відрахування проводилися з травня 2014 року по травень 2016 року. В позові не зазначено, яка сума пенсії не виплачена їй та на якій підставі. також не зрозумілі їй розрахунки суми боргу, оскільки договору кредиту між нею та позивачем не було, все вирішувалось в усній формі, позивачем лише було надано їй дві кредитні картки на розвиток підприємництва на суму 700 грн. та 2000 грн. з вказівкою на те, що це споживчий кредит. Вона постійно сплачує кредит, однак позивачем стягується з неї відсотки, пеня, штрафні санкції, а на тіло кредиту сума не нараховується. Вважає, що позивач скористався її юридичною необізнаністю та матеріальним становищем та нараховує їй санкції, користуючись її пенсією. З поданих документів не вбачається, яким чином робляться розрахунки її боргу та з яких підстав стягується пенсія, до теперішнього часу не надано доказів її боргу, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Однак чергова заява про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання стороною процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладене, суд вважає, що нез’явлення відповідача та її представника в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору та з метою дотримання розумних та допустимих строків розгляду справи, оскільки справа перебуває в провадженні суду з лютого 2016 року.

Суд критично відноситься до заяви відповідача від 17.04.2018 р. про відкладення розгляду справи, оскільки в якості доказу поважності її неявки до заяви додано виписку №746 з медичної карти хворого ОСОБА_5, відповідно до якого вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 27.02.2018 р. по 09.03.2018 р. Доказів перебування її на лікарняному станом на 17.04.2018 р. суду не надано.

Крім того, розгляд справи відкладався за заявою відповідача та її представників: 26.05.2016 р. (а.с.46), 29.06.2016 р. (а.с.47), 16.08.2016 р. (а.с.36), 23.09.2016 р. (а.с.57), 16.01.2017 р. (а.с.71), 14.02.2017 р. (а.с.78), 10.07.2017 р. (а.с.92), 16.08.2017 р. (а.с.97), 21.12.2017 р. (а.с.109), 26.02.2018 р. (а.с.196) та 17.04.2018 р.

В ході розгляду справи відповідач, користуючись наданим їй правом, змінила свого представника, однак відомості щодо її відмови від послуг представників ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, що діють на підставі довіреності від 16.08.2017 р. (а.с.100), в матеріалах справи відсутні, а тому представники сторони мають вжити наявні можливості, щоб дізнаватися про стан провадження клієнта, якого вони забезпечують правовою допомогою, чого ними зроблено не було.

Суд вважає, що відповідач скористалась своїм правом, надавши заперечення на позов, які містяться в матеріалах справи, тому вважає, що оскільки у відповідача було достатньо часу для надання необхідних доказів (з 2016 року), справа підлягає розгляду на підставі наявних у справі письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 21 травня 2013 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєдналася до Умов таПравил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом з Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 21.05.2013 р., взявши на себе зобов’язання по виконанню умов договору, відповідно до якого відповідачці встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26001053504482 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта, що визначені та врегульовані Умовами та правилами надання банківських послуг.

Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит.

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог ст. 634 ЦК України.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов Договору. Відповідно до наданої до суду виписки з карткового рахунку та розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 останній раз здійснила погашення кредиту за власні кошти в розмірі 300,00 грн. 24.09.2014 р. (а.с.27-29)

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачу.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, відповідач, станом на 26 січня 2016 року, має заборгованість 38387,56 грн., яка складається з наступного: 11872,80 грн. – заборгованість за кредитом; 12041,66 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 12229,047 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 2244,06 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом (а.с. 27-29 – розрахунок, виписка).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 38387,56 грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на необґрунтоване списання банком платежів з її пенсійної картки, оскільки пунктом 3.2.1.2.2.8 Умов та правил сторони погодили, що клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування банком ліміту клієнта, так і тих, які відкриті після цього), у валюті кредиту для виконання зобов’язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання, а також в рахунок оплати договорів страхування, за якими банк є вигодонабувачем, з усіх своїх поточних рахунків у гривні, для виконання зобов’язань з погашення винагороди, а також неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим розділом Умов та правил, а також за іншими кредитними договорами. укладеними клієнтом з банком, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому зазначається номер, дата і посилання на пункт 3.2.1.2.2.8 Списання грошових коштів за іншими кредитними договорами проводиться відповідно до умов інших кредитних договорів. Даний пункт Умов відповідачем, рівно як і інші умови договору відповідачем в установленому законом порядку не оскаржено.

Заперечення відповідача щодо не укладення нею договору з банком спростовується заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписаної відповідачем та копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.10), та пунктом 3.2.1.1.16 Умов та правил, відповідно до яких при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та кратки із зразками підписів уі відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронної інформації, або у будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першої» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

В частині заперечень про зміну кредитного ліміту на кратці, про який відповідач не просила, то згідно п. 3.2.1.1.6 Умов та правил, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку. Підписавши угоду клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта.

На вимогу представника відповідача та виконання ухвали суду про витребування доказів, представником позивача надано суду: довідку руху грошових коштів по кредитному рахунку № 26001053504482 відкритого на ім'я ОСОБА_1 та довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по кредитному рахунку № 26001053504482 із деталізуванням нарахування боргу по тілу кредиту, процентам, штрафам, пені та зазначенням дат таких нарахувань з урахуванням часткового погашення боргу ОСОБА_1 (а.с. 112-195), однак представник відповідача станом на дату розгляду справи з витребуваними матеріалами не ознайомився, тому суд не бере до уваги посилання відповідача на незрозумілість розрахунків.

Інших доводів на необґрунтованість заявлених вимог відповідачем не зазначено.

При цьому суд зазначає. що як вбачається з матеріалів справи, відповідач користуючись кредитними коштами, періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом, останній платіж вона здійснила 24.09.2014 року в розмірі 300 грн. готівкою (а.с.29). Підписавши 21 травня 2013 року заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 надала свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач та її представники не надали (Постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 637/992/16-ц).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1378,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню повністю, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 81,89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за договором № б/н від 21.05.2013 року в розмірі 38387 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят сім) гривень 56 коп. та судовий збір 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко