Рішення № 73445739, 17.04.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2018 рокум. Ужгород№ 807/201/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, представник – ОСОБА_1;

відповідача: Фізична особа ОСОБА_2, – не з’явилася;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі – позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 13607,07 грн., в тому числі пені у розмірі 147,48 грн. по платежу 50 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб».

Позовні вимоги мотивовано тим, що Фізична особа ОСОБА_2 проживає за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Горянська, 1 та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Станом на 30.01.2018 у відповідача наявний податковий борг по платежу 50 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 13607,97 грн., в тому числі пеня у розмірі 147,48 грн. Виникнення податкового боргу у відповідача зумовлено несплатою у строки, визначенні Податковим кодексом України (далі – ПК України) грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні № 325-1301 від 30.06.2016, яким визначено податкове зобов’язання по податку орендна плата з фізичних осіб у розмірі 2093,40 грн. та у податковому повідомленні-рішенні № 1398241-1301 від 26.04.2017, яким визначено податкове зобов’язання по податку орендна плата з фізичних осіб у розмірі 11366,19 грн. Проте, зазначені суми залишаються несплаченими відповідачем у повному обсязі. Відповідачем не погашено вищевказані суми податкового боргу, податкові повідомлення-рішення не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Відтак, податковий борг у розмірі 13459,59 грн. є узгодженим. Окрім цього, у відповідності до ст. 129 ПК України, відповідачу по платежу 50 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» було проведено нарахування пені у розмірі 147,48 грн., яка теж залишається ним несплаченою в повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України): відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

При розгляді справ в порядку спрощеного позовного провадження та у відповідності до ч. 1 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року було відкрито провадження у даній справі та надано відповідачу 15 (п’ятнадцятиденний) строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі було вручено відповідачу 04.04.2018р., що підтверджується її особистим підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, відзив на позовну заяву відповідачем надано так і не було.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України: у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позовній заяві та просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явилася та не забезпечила явку свого представника, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними матеріалами у справі та на підставі наявних доказів, у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є платником земельного податку відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки комунальної власності від 30.09.2013р., що підтверджується переліком діючих договорів оренди землі станом на 01.01.2017 року (а.с.18-20).

Місце реєстрації Фізичної особи ОСОБА_2: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Горянська, буд. 1, що підтверджується Довідкою Виконавчого комітету відділу реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради (а.с.28).

Положенням ч. 1 ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 16 ПК України: платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та (або) сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені ПК України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків передбачених законом.

В порушення вищезазначених норм, відповідач не виконала свого обов'язку щодо сплати податків, у зв'язку з чим в неї виникла заборгованість зі сплати орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 13607,07 грн. (код платежу – 50 18010900).

Даний податковий борг підтверджується розрахунком податкового боргу ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, станом на 30.01.2018р. (а.с.9).

З даного розрахунку вбачається, що вказаний податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 325-1301 від 30.06.2016р. у розмірі 2093,40 грн. (а.с.13) та на підставі податкового повідомлення-рішення № 1398241-1301 від 26.04.2017р. у розмірі 11366,19 грн. (а.с.16), а також у зв’язку з застосуванням до відповідача пені на підставі ст. 129 ПК України, сума якої складає 147,48 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Доказів протилежного відповідачем у даній адміністративній справі надано не було.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 269 Податкового кодексу України (далі – ПК України): платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з ст. 270 ПК України: об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 271 ПК України визначає, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до п. 286.5 ст. 286 ПК України: нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 287.2 ст. 287 ПК України: облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 ПК України: податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п. 287.7 ст. 287 ПК України: у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України: підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п. 288.2 ст. 288 ПК України: платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з п. 288.3 ст. 288 ПК України: об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

У відповідності до 288.4 ст. 288 ПК України: розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 ПК України: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

У відповідності до п. 288.7 ст. 288 ПК України: податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України: для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з п. 289.2 ст. 289 ПК України: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Окрім цього, з урахуванням судової практики, суд зазначає наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі – Закон № 161-XIV) «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов’язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїх постановах від 2 грудня 2014 року по справі № 21-274а14, від 7 квітня 2015 року по справі № 21-117а15 та Верховним Судом від 24.01.2018 року у справі № 817/206/15.

Станом на час розгляду адміністративної справи відповідачем не вжито достатніх заходів щодо погашення в добровільному порядку суми заборгованості в розмірі 13607,07 грн., що й послужило підставою для звернення до суду стосовно примусового стягнення податкового боргу.

Таким чином, сума заборгованості у розмірі 13607,07 грн. по орендній платі за землю з фізичних осіб, в тому числі пені у сумі 147,48 грн. (код платежу – 18010900) є доведеною, узгодженою та додатково підтверджується обліковою карткою платника податків станом (а.с.11-12,36).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України: податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України: пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України: у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу, відповідно до ст. 59 ПК України йому було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 20.09.2016 року № 1862-17 (а.с.22), яка отримана відповідачем особисто 01.10.2016р., про що свідчить її підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.22 на звороті).

Приписами пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право органів фіскальної служби застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному ПК України та іншими законами України.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України: у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України: орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір у справі з відповідача не стягуються.

Станом на час розгляду адміністративної справи, відповідачем податковий борг не сплачений.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини у справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу – задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Горянська, буд. 1, РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг у розмірі 13607,07 (тринадцять тисяч шістсот сім гривень сім копійок) грн., в тому числі пеню в сумі 147,48 (сто сорок сім гривень сорок вісім копійок) грн. по платежу 50 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяОСОБА_3

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 17 квітня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено та підписано 18 квітня 2018 року.