Рішення № 73445161, 10.04.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4700/17

2/212/268/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання – Плотнікової Т.Б., представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду міста ОСОБА_3 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 просив суд, стягнути відповідача на його користь у відшкодування спричиненої моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я 128 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов’язкових платежів, обґрунтовуючи це тим що, він з 1968 року працював на підприємстві відповідача в цех з ремонтного складу ОСОБА_4 «ЦГЗК» локомотивне депо слюсарем з ремонту рухомого складу 6 розряду, 31 березня 2015 року його було звільнено за власним бажанням.

23 лютого 2017 року Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія поперекова-крижова, білатеральна з помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом.

Висновком МСЕК йому первинно 25 липня 2017 року встановлено 20% втрати професійної працездатності за вказаним вище професійним захворюванням.

Профзахворювання спричиняє йому моральні страждання та переживання, оскільки він працював на підприємстві відповідача який згідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України зобов'язаний був створити безпечні та нешкідливі умови праці, але цього не зробив, що й спричинило ушкодження його здоров'я.

Професійне захворювання спричиняє йому також і моральні страждання, оскільки він ніколи в житті не думав, що втратить працездатність, а факт встановлення втрати працездатності на безстроковий термін свідчить про те, що стан його здоров'я вже ніколи не покращиться, а може лише погіршитися. Згідно висновків лікарів йому протипоказана робота в умовах пилу, несприятливого мікроклімату, фізичного перенавантаження, переохолодження. Із зазначеного вбачається, що він обмежений у виборі роботи оскільки йому заборонено працювати в зазначених умовах праці.

Також лікарями йому рекомендовано: спостереження у лікарів, постійний прийом лікарських засобів, оздоровлення в санаторії - профілакторії, санаторно - курортне лікування у санаторіях пульмонологічного профілю, щорічні курси реабілітації терапії.

В зв'язку з вищевикладеним він переносить фізичні страждання, в нього виникає задишка при незначному фізичному навантаженні, приступи задухи та кашлю, особливо в ранковий час, при наявності диму, пилу, в сиру та прохолодну пору року, біль та важкість в грудній клітці, швидко втомлюється при незначному фізичному навантаженні.

Таким чином, відповідач, не забезпечивши на його робочому місці безпечні та нешкідливі умови праці, порушив його законні права, що призвели до професійного захворювання, втрати працездатності, до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з’явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1, проти позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у шкідливих умовах праці на підприємстві правонаступником якого є відповідач з 02.08.1968 по 14.05.1969 року, та з 02.08.1974 року по 31.03.2011 року на посаді слюсарем з ремонту рухомого складу, що не оспорюється сторонами та підтверджується копією трудової книжки (а.с.5-6).

15 травня 2017 року було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача радикулопатія поперекова-крижова, білатеральна з помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, про що складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, з якого вбачається, що професійне захворювання виникло з причини тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології (а.с.7-10).

Згідно копії виписки з акту МСЕК від 25.07.2017рок ОСОБА_2 первинно встановлено 20% стійкої втрати професійної працездатності з професійного захворювання радикулопатія на термін з 17.07.2017 року безстроково (а.с.15).

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку саме відповідач ОСОБА_4 «ЦГЗК» повинен виплатити Позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати Позивачу Відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності, в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу у відповідача, їй спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.

Зазначені обставини наступили у ОСОБА_2 у зв'язку із професійним захворюванням, що призвели до встановлення 20% втрати професійної працездатності, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати нею професійної працездатності, яка встановлена безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 15 000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

На підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гіриничо - збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, 50066), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: 53012, Дніпропетровська область, Криворізький район село Недайвода вулиця Чкалова, буд. 12), моральну шкоду у зв’язку з ушкодженням здоров’я в розмірі 15 000,00 гривень (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) без урахування податку з доходів фізичних осіб.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, 50066), на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 квітня 2018 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак