Рішення № 73445119, 11.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 р. Справа№805/1663/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. розглянувши у

письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження адміністративий позов

ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в

Донецькій області

про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення від 22.12.2017 року про відмову в перерахунку пенсії, зобов’язання зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час проходження військової служби з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року, зобов’язання повторно розглянути заяву від 15.12.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначає, що не зарахування до пільгового стажу періоду проходження служби у рядах Радянської армії з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року є безпідставним, оскільки зазначена обставина підтверджена записом у військовому білеті та трудовій книжці.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначив, що у трудовій книжці позивача відсутній запис про те, що до призову на військову службу позивач працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті.

Враховуючи наведене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участю їх представників не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шмідта, б. 12-б, кв. 49, НОМЕР_2 (а.с. 16-17).

15.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 ОУПФУ з заявою № 8814 про перерахунок пенсії з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби».

22.12.2017 року ОСОБА_2 ОУПФУ прийняте рішення про відмову у перерахунку пенсії, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 працював на ВП «Шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» з 06.05.1984 року по 07.05.1984 року на посаді електрослюсаря підземного на дільниці №3, запису в картці ф. Т-2 про звільнення та номеру наказу немає, нарахування заробітної плати за травень 1984 року немає, підземних виходів, згідно контрольних табелів за травень 1984 року немає (а.с. 13).

За таких обставин Красноармійське ОУПФУ відмовило ОСОБА_1 в зарахуванні часу проходження строкової військової служби з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року до пільгового стажу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби».

Згідно записів № 2 та № 3 в трудовій книжці серія БТ-II № 1150844 ОСОБА_1 прийнятий на роботу 06.05.1984 року на Шахту «Родинська» п/о Красноармійськвугілля на посаду електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, звільнений 07.05.1984 року за ст. 36 п. 3 КЗпП України у зв’язку з призовом на військову службу.(а.с. 8).

Згідно запису № 4 в трудовій книжці БТ-II № 1150844 ОСОБА_1 проходив службу в рядах Радянської армії з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року (а.с. 8).

Згідно військового білету НУ № 9149731 ОСОБА_1 проходив службу в рядах Радянської армії з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року (а.с. 12)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення від 22.12.2017 року про відмову в перерахунку пенсії, зобов’язати зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час проходження військової служби з 07.05.1987 року по 08.06.1986 року, зобов’язати повторно розглянути заяву від 17.12.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, тощо мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно абз. 6 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», діяючого на час звернення позивача з заявою до Фонду, встановлено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, тощо мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно ст. 2 Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призивом під час мобілізації за особливий період.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на військову службу.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які призвані та проходять військову службу, у цей період вважаються такими, що користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено пільги по обчисленню стажу за час перебування на фронті, а саме: військова служба у складі діючої армії у період бойових дій зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову особа, зокрема працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (зі змінами), встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба у Збройних Силах, Національній гвардії тощо.

Згідно п.3 Порядку до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач у період з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року проходив службу в рядах Радянської армії, а тому цей період повинен бути зараховані до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Крім того, як вбачається з трудової книжки позивача, він прийнятий на роботу 06.05.1984 року на Шахту «Родинська» п/о Красноармійськвугілля на посаду електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, звільнений 07.05.1984 року за ст. 36 п. 3 КЗпП України у зв’язку з призовом на військову службу.

Таким чином, невнесення періоду проходження служби в рядах Радянської армії до пільгового стажу позивача є безпідставним, а тому рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності прийняття оспарюваного рішення про відмову в перерахунку пенсії.

Враховуючи наведене, та те, що невнесення періоду проходження служби в рядах Радянської армії до пільгового стажу позивача є безпідставним, суд вважає за необхідне скасувати рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії та зобов’язати зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час проходження військової служби з 07.05.1987 року по 08.06.1986 року та зобов’язання повторно розглянути заяву від 17.12.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст.6, ст.90, ст.132, ст.139, ст.193, ст.242-244, ст.246, ст.255, ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення від 22.12.2017 року про відмову в перерахунку пенсії, зобов’язання зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час проходження військової служби з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року, зобов’язання повторно розглянути заяву від 15.12.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» – задовольнити повністю.

Рішення ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.12.2017 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 визнати протиправним та скасувати.

Зобов’язати Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час проходження військової служби з 07.05.1984 року по 08.06.1986 року.

Зобов’язати Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду.

Стягнути з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) (ЄДРПОУ 37869345, юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шмідта, б. 12-б, кв. 49) витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.