Рішення № 73444242, 11.04.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 235/709/18

Номер провадження 2-а/229/37/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Петрова Є.В.

при секретарі Цукаревій К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У позові, який надійшов до Дружківського міського суду Донецької області на розгляд за територіальною підсудністю з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 26 березня 2018 року, позивач ОСОБА_1 вказав, що 02 лютого 2018 року інспектором Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядовим поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії БР №074749 про адміністративне правопорушення, за якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 о 13 год. 50 хв. керував транспортним засобом марки УАЗ 3741, номерний знак НОМЕР_1 в м.Авдіївка, пр. Індустріальний, б.1, без обов'язкового технічного контролю.

Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що не відображає дійсних обставин справи, що її винесено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, незаконною та такою що підлягає скасуванню, а дії інспектора Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядовим поліції ОСОБА_2 протиправними з огляду на наступне.

02 лютого 2018 року позивач здійснював свої службові обов'язки по перевезенню поштових відправлень за маршрутом до м.Авдіївка на службовому транспортному засобі марки УАЗ 3741, номерний знак НОМЕР_1. На блокпості, розташованому на виїзді із м.Авдіївка, пр. Індустріальний він зупинив автомобіль для перевірки військовослужбовцями блокпосту документів, що посвідчують його особу та особу супроводжуючого працівника поштового зв'язку. Після перевірки військовослужбовцями він приготувався рухатися далі і у цей момент до автомобіля підійшов працівник поліції і зажадав пред'явити документи водія та документи, що підтверджують проходження обов'язкового технічного контролю.

Статтею 35 Закону України "Про національну поліцію" встановлено виключний перелік підстав зупинення траспортного засобу. Жоден з вищевикладених пунктів позивачем не було порушено та працівником поліції не повідомлена конкретна причина зупинення транспортного засобу з поясненням підстави зупинки.

Позивач пред'явив інспектору поліції посвідчення водія, реєстраційний документ на траспортний засіб та пояснив, що власником траспортного засобу та замовником проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу є юридична особа, а саме "ПАТ "Укрпошта", де працює позивач, та відповідно цим підприємством здійснювались належна комплектація, перевірка, оформлення всіх належних документів.

Позивач звертає увагу на те, що працівник поліції не з'ясувавши кому належить транспортний засіб, яким він керував, взагалі не роз'яснив позивачу його права, позбавив його права на захист, що є прямим порушенням Конституції України, ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та протягом п'яти хвилин з моменту зупинки виніс постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Крім того, позивач вважає, що інспектором поліції неправомірно розглянуто справу за місцем зупинки транспортного засобу, що суперечить приписам постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015. Позивач переконаний, що інспектор поліції повинен був розглянути справу та винести постанову про адміністративне правопорушення за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, в даному випадку за адресою: м.Авдіївка, вул.Молодіжна,4, де розташоване Авдіївське ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області.

Позивач просить визнати дії інспектора Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядовим поліції ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки траспортного засобу 02 лютого 2018 року протиправними, скасувати постанову серії БР №074749 від 02.02.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 3 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 з'явився, підтримав свою позовну заяву в повному обсязі з підстав викладених в ній.

Відповідач інспектор Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядовий поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, встановив такі обставини та зміст спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 02 лютого 2018 року інспектором Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядовим поліції ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення серії БР № 074749 відносно ОСОБА_1 Встановлено, що ОСОБА_1 02 лютого 2018 року о 13 год. 50 хв. у м.Авдіївка пр.Індустріальний,1, керував автомобілем УАЗ 3741 з номерним знаком АА6896 РM, без обов'язкового технічного контролю транспортного засобу. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

Вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єкт та об'єктивну сторону правопорушення передбаченого ч.3 ст.121 КпАП України, що на думку особи, яка здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення полягало у протиправному посяганні на встановлені правила користування транспортним засобом в сфері дорожнього руху.

Відповідно до п. 31.3 «б» "Правил дорожнього руху України": «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:

б) якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);».

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (зі змінами та доповненнями) транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов'язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті».

Відповідно до п. 1 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 30 січня 2012 р. №137:

«Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років».

У п. 7.8. Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС України від 11 серпня 2010 року № 379, вказано:

«У графі "Тип ТЗ" свідоцтва про реєстрацію ТЗ зазначається тип ТЗ згідно з класифікатором типів ТЗ та відповідно до вимог державних стандартів України».

Відповідно до пп.1.10 п.1 Правил дорожнього руху України:

«вантажний автомобіль — автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;».

Державний стандарт України ДСТУ 2984-95, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України № 31 від 25 січня 1995 року, установлює терміни та визначення основних понять дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), які призначені для перевезення людей та (чи) вантажів, а також спеціального устаткування.

Відповідно до цього Стандарту:

Вантажний автомобіль спеціалізований - вантажний автомобіль, обладнаний засобами самонавантаження-саморозвантаження або іншим спеціальним устаткованням і призначений для перевезення вантажів певних категорій.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» : «Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:

транспортні засоби загального призначення;

транспортні засоби спеціалізованого призначення;

транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Статею 1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначено, що до транспортних засобів спеціалізованого призначення відносяться транспортні засоби, які призначені для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Суд встановив, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу УАЗ з номерним знаком АА6896РM у графі «Тип» вказано «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ ФУРГОН МАЛОТОНАЖНИЙ-В», у графі рік випуску «2002» (а.с.29) .

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про дорожній рух", п. 3 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 30 січня 2012 р. №137, періодичність проходження обов’язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу УАЗ з номерним знаком АА6896РM суд також встановив, що власником цього транспортного засобу є ПАТ «УКРПОШТА».

Відповідно до пп.3 п.2 Порядку, замовником обов’язкового технічного контролю - є власник транспортного засобу або уповноважена ним особа.

Таким чином суд дійшов висновку, що за проходження транспортним засобом обов'язкового технічного огляду у встановленні законодавством строки, яким керував ОСОБА_1 несе відповідальність ПАТ "УКРПОШТА", яке є власником автомобіля.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право звернутися до суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Виходячи із закріпленого в ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві, обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи зі змісту вказаних норм, відповідач мав довести, чи мало місце адміністративне правопорушення та чи винен позивач у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.

В судовому засіданні суд встановив, що транспортний засіб УАЗ з номерним знаком АА6896РM, яким 02 лютого 2018 року керував ОСОБА_1 належить ПАТ «УКРПОШТА», тобто за проходження технічного огляду траспортного засобу ОСОБА_1 відповідальності не несе, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування цього висновку суду.

Частина третя ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.

Частина третя ст. 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Крім того, відповідно до статті 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Також заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. З наведених положень слідує, що посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов'язана роз'яснити правопорушнику процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП. Недотримання такого порядку порушує права особи на захист.

В судовому засіданні було встановлено, що інспектором Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядовим поліції ОСОБА_2 ОСОБА_1 не були роз'яснені права відповідно до ст. 268 КпАП України, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Додатково не було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України. В постанові про накладення адміністративного стягнення БР № 074749 немає вказівки про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права, що є грубим порушенням прав фізичної особи в світлі ст. 6 Конвенції.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії інспектора Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядового поліції ОСОБА_2 щодо винесення постанови серії БР № 074749 від 02 лютого 2018 року та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП не відповідають вимогам законодавства, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 074749 від 02 лютого 2018 року підлягає скасуванню, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Разом із тим, суд беручи до уваги приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року, які повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією, не може погодитись із вимогами позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тобто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,3, 6, 8, 9, 19, 73-77, 139, 241-246, 250, 257, 268-271, 286, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядового поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Визнати дії інспектора Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області рядового поліції ОСОБА_2 щодо винесення постанови серії БР № 074749 від 02 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп., протиправними.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 074749 від 02 лютого 2018 року.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: пр. Нахімова, б.86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517, ЄДРПОУ 40109058) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дружківський міський суд до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Є. В. Петров

Повний текст рішення складено 18 квітня 2018 року