Рішення № 73443968, 22.03.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/399/18

Провадження №2/173/493/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області, про визнання права власності - ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2018 року до суду звернувся позивач ОСОБА_2М з позовом про визнання права власності до відповідача ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 22 березня 2018 року .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 16 по вул. Яворницького в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: на підставі рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради №181 від 19 червня 1995 року йому було надано дозвіл № 465 на будівництво житлового будинку за адресою: м. Верхньодніпровськ вул. Яворницького,16. Термін дії дозволу до липня 1998 року.

05 серпня 1995 року між ним та ОСОБА_1 міською радою було укладено нотаріально посвідчений договір на будівництво житлового будинку, який був посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_3В, та зареєстрований за реєстровим № 1-1339. Згідно договору він повинен був після будівництва будинку ввести його в експлуатацію та зареєструвати в БТІ.

В період з 1995 року по 1998 рік він повністю побудував житловий будинок, але не ввів його в експлуатацію відповідно до діючого законодавства.

На підставі вішення виконкому ОСОБА_1 міської ради №181 від 19 червня 1995 року йому було надано у власність земельну ділянку площею 0.10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою. м. Верхньодніпровськ вул.. Яворницького, 16 Дніпропетровської області та видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 000047 від 06.07.1995 року

Земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 1221010100:45:008:0003 та відповідно до законодавства право власності було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

24.07.2017 року КП «ОСОБА_1 БТІ» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок № 16 по вул. Яворницького в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області з господарськими будівлями та спорудами, 100% готовності.

Згідно звіту про оцінку майна від 05 лютого 2018 року, вартість житлового будинку 16 з господарськими будівлями та спорудами по вул. Яворницького в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області станом на 05.02.2018 року складає 69690 грн.

З метою реєстрації права власності на вищезазначений будинок він в січні 2018 року звернувся до державного реєстратора, але 12.01.2018 року отримав рішення про відмову у реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №16 по вул. Яворницького в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. в зв'язку з відсутність акту вводу в експлуатацію, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в с прощеному провадженні без виклику сторін. Відповідачем ОСОБА_1 міською радою Дніпропетровської області подана заява. Згідно якої відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради №181 від 19 червня 1995 року позивачу було надано дозвіл № 465 на будівництво житлового будинку за адресою: м. Верхньодніпровськ вул.. Яворницького,16. Термін дії дозволу до липня 1998 року, що підтверджується копією рішення.

05 серпня 1995 року між позивачем та ОСОБА_1 міською радою було укладено нотаріально посвідчений договір на будівництво житлового будинку, який був посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_3В, та зареєстрований за реєстровим № 1-1339. Згідно договору позивач повинен був після будівництва будинку ввести його в експлуатацію та зареєструвати в БТІ, що підтверджується копією договору.

В період з 1995 року по 1998 рік позивач повністю побудував житловий будинок, але не ввів його в експлуатацію відповідно до діючого законодавства.

На підставі вішення виконкому ОСОБА_1 міської ради №181 від 19 червня 1995 року позивачу було надано у власність земельну ділянку площею 0.10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою. м. Верхньодніпровськ вул.. Яворницького, 16 Дніпропетровської області та видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 000047 від 06.07.1995 року, що підтверджується копією рішення та державного акту про право приватної вланості на земельну ділянку.

Земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 1221010100:45:008:0003 та відповідно до законодавства право власності було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується довідкою про реєстрацію права вланості.

24.07.2017 року КП «ОСОБА_1 БТІ» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок № 16 по вул. Яворницького в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області з господарськими будівлями та спорудами, 100% готовності.

Згідно звіту про оцінку майна від 05 лютого 2018 року, вартість житлового будинку 16 з господарськими будівлями та спорудами по вул. Яворницького в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області станом на 05.02.2018 року складає 69690 грн.

З метою реєстрації права власності на вищезазначений будинок позивач в січні 2018 року звернувся до державного реєстратора, але 12.01.2018 року отримав рішення про відмову у реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №16 по вул. Яворницького в м. Верхньодніпровськ, що підтверджується копією рішення.

Ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію позивач не має можливості, так як інспекція ДАБІ не має методики стосовно об'єктів у яких дозвіл на будівництво відсутній

Таким чином судом встановлено, що позивачем побудований житловий будинок на підставі отриманих дозволів, який не введений в експлуатацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України – право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „ Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що проведене позивачем будівництво на земельній ділянці, яка передана у власність позивачасаме для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Враховуючи, що збудований позивачем будинок відповідає будівельно-технічним, санітарно - гігієнічним та пожежним вимогам та не порушує права інших осіб, суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позов, визнавши за позивачем право власності на збудований будинок.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704.80 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку оформлення права власності на майно

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області, про визнання права власності - задовольнити

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на збудований житловий будинок загальною площею 95.4 кв.м.,житловою площею: 54.9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0.1000 га., кадастровий номер 1221010100:45:008:003 за адресою: Дніпропетровська область м ОСОБА_1 вул.. Яворницького, 16

Витрати по сплаті судового збору в сумі 704.80 грн. покласти на позивача ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22 березня 2018 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване 22.03.2018

Оприлюднене 18.04.2018

Дата набрання законної сили 24.04.2018 року