Ухвала суду № 73443582, 17.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 170/676/17 Провадження №11-кп/773/185/18 Головуючий у 1 інстанції:Жевнєрова Н. В. Категорія:ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Філюка П.Т., Гапончука В.В., з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Гуцуляка Т.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Шацького районного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, одружений, не судимий, –

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді 4 років позбавлення волі, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вироком вирішено питання про арешт майна, речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 17.10.2017р., приблизно о 08.20год. в порушення вимог пунктів, 1.7, 2.3б, 10.1, 12.3, 18.1, 33.1.33, 33.5.35.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно-справним трактором марки «МТЗ-80», р.н. НОМЕР_1, рухаючись вул. Незалежності в с. Пульмо Шацького району Волинської області, зі сторони смт. Шацьк у напрямку с. Залісся, поблизу будинку №182, що по вул. Незалежності в с. Пульмо Шацького району Волинської області, був неуважним, виявивши небезпеку для руху - малолітнього пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїзну частину дороги зліва направо по пішохідному переходу відносно напрямку руху транспортного засобу, в зоні дії знаків «Діти» та «Пішохідний перехід», не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого виїхав на праве по напрямку руху узбіччя, де допустив наїзд на вказаного малолітнього пішохода, яка закінчила перехід дороги та знаходилась на правому узбіччі.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно з висновком судово-медичного експерта №77 від 30.10.2017р., отримала тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма з масивними переломами кісток лицевого скелету, склепіння та основи черепа, крововиливами під м'які оболонки та в бічні шлуночки головного мозку, рана обличчя, садна правої щоки, правої вушної мушлі, правої завушної ділянки, закритий перелом правої плечової кістки, садно правої гомілки, які утворились внаслідок дії тупих предметів, що могло мати місце внаслідок автотравми, незадовго до часу настання смерті, і у своїй сукупності, стосовно живих осіб, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Причиною смерті ОСОБА_4 є отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження, а саме: розтрощення голови з утворенням відкритої черепно-мозкової травми з масивними переломами кісток лицевого скелету черепа, склепіння черепа та основи черепа, крововиливами під м'які оболонки та в бічні шлуночки головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку та легень.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_2 перелічених Правил дорожнього руху України.

У поданій апеляції прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій, вважає вирок суду незаконним у зв’язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані міри покарання обвинуваченому не в повній мірі враховано наслідки у вигляді смерті. Вважає вирок суду в частині призначення мінімального строку додаткового покарання необґрунтованим. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання із покладенням на нього відповідних обов’язків.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 вказують на обґрунтованість вироку суду першої інстанції та просять залишити його без змін.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, прокурора, який скаргу підтримав в повному об’ємі, міркування обвинуваченого та його захисника, які, кожен зокрема, апеляційну скаргу заперечили та просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною і також не оскаржується.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що призначене додаткове покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через м’якість покарання є безпідставними.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє, на даний час не працює, але перебуває на обліку як безробітний у центрі зайнятості і шукає роботу, повністю відшкодував завдану шкоду. При цьому також враховано і думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні реального покарання, не наполягав на даному покаранні і прокурор, який просив звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання на підстав ст.75 КК України.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_2, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, обтяжуючих обставин по справі суд не вбачає, і це не оскаржується прокурором.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення основного покарання у виді позбавлення волі ближче до нижчої межі та про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити мінімальний іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Також обґрунтовано суд першої інстанції знайшов за можливе і необхідне призначити і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк 1 рік з огляду на наслідки вчиненого злочину.

На думку суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для скасування вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, суд не вбачає.

Доводи прокурора, які наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Шацького районного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді