Ухвала суду № 73443427, 17.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6589/16-к Провадження №11-кп/773/233/18 Головуючий у 1 інстанції:Ясельський І. В. Категорія: ч.2 ст.185, ч.1 ст. 357 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Денісова В.П.,

суддів – Філюка П.Т., Гапончука В.В.,

з участю секретаря – Гладкого В.В.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.01.2018 щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, непрацюючий, неодружений, інвалід ІІ групи, раніше судимий, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду від 07.06.2017 за ст.ст.190 ч.2, 185 ч.2, 70 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці, -

засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці, за ч.1 ст.357 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, та покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.06.2017, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 4 (чотири) місяці.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 11.11.2016.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону від 26.11.2015) постановлено зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 11 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2В залишено попередній – тримання під вартою.

Вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат. Згідно з вироком суду ОСОБА_2 03 лютого 2016 року, близько 12 години 00 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_3, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, перебуваючи у приміщенні камери зберігання речей ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», що по вулиці Конякіна, 39, міста Луцька, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав з полиці камери зберігання рюкзак потерпілої ОСОБА_4, вартістю 640 гривень, в якому знаходились одяг та інші матеріальні цінності, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 2450 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії об’єднані єдиним злочинним умислом, цього ж дня, близько 12 годин 02 хвилини, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи у цьому ж місці, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав чотири блоки цигарок марки «LD Superslims Violet», які знаходились у поліетиленовому пакеті на полиці, спричинивши потерпілій ОСОБА_5, майнової шкоди на суму 538 грн..

Всього ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, діючи з єдиним умислом, повторно, таємно викрав у потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 майна на загальну суму 2988 гривень, чим завдали зазначеним потерпілим матеріальних збитків на вищевказану суму.

Крім того, 23 лютого 2016 року, близько 17 години 50 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись у квартирі по вулиці Федорова, 4/75, міста Луцька, скориставшись неуважністю потерпілої ОСОБА_7, діючи повторно, незаконно заволодів банківською карткою ПАТ КБ «ПриватБанк» № 5169 1570 0034 1267 з метою подальшого заволодіння, з використанням вказаної картки, грошовими коштами, які знаходились на рахунку потерпілої.

В подальшому, діючи з єдиним злочинним умислом, цього ж дня, о 18 годині 27 хвилин ОСОБА_2, знаходячись біля банкомату ПАТ КБ «Приват Банк», що по вулиці Карпенка-Карого, 1а, в місті Луцьку, ввівши відомий йому пін-код до вказаної банківської картки та шляхом однієї транзакції, повторно таємно викрав з банківського рахунку, що належить потерпілій, грошові кошти в сумі 2 200 гривень, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на вказану суму.

Також, він 23 лютого 2016 року, близько 17 години 50 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, з корисливих мотивів, скориставшись неуважністю потерпілої ОСОБА_7, таємно викрав її банківську картку банку ПАТ КБ «Приватбанк» № 5159 1570 0034 1267, яка є офіційним документом.

У поданій на вирок апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини, правильності кваліфікації його дій та призначеного покарання, просить зарахувавши йому у строк відбуття покарання весь термін попереднього ув’язнення до набрання вироком законної сили у розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить вирок суду змінити у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, вважає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку неправильно застосував вимоги ч.5 ст.72 КК України. Просить зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 весь термін його попереднього ув’язнення, починаючи з дня затримання 11.11.2016 до моменту набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Посилається на те, що редакція ч.5 ст.72 КК України змінювалась, а тому у відповідності до вимог ст.5 КК України має бути застосована та, яка поліпшує становище обвинуваченого.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримували свої апеляційні скарги і просили змінити вирок, міркування прокурора, який заперечував апеляційні скарги та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника до задоволення не підлягають з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки місцевого суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та ч.1 ст.357 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами і ніким не оскаржуються.

Діям ОСОБА_2 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється, як і правильність призначення покарання обвинуваченому.

Із урахуванням наведеного, дані обставини апеляційною інстанцією не перевіряються.

Доводи захисника та обвинувачено про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність (положень ч.5 ст.72 КК) є безпідставними з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Зворотна дія закону означає, що новий закон застосовується як до тих фактів і правовідносин, як виникли чи продовжують існувати після набрання цим актом законної сили, так і тих, що існували до цього. Водночас цей принцип не може тлумачитися як такий, що забороняє пряму дію закону, тобто дію або застосування цього закону до фактів і правовідносин, які виникли або тривають після набрання законом чинності.

Так як попереднє ув’язнення має триваючий у часі характер і застосовувалося щодо ОСОБА_2 як до 20 червня 2017 року включно (тобто під час дії ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII, який визначав правила зарахування попереднього ув’язнення у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі), так і після, починаючи з 21 червня 2017 року (коли набрав чинності Закон України № 2046-VIII, яким ч.5 ст.72 КК викладена в новій редакції, згідно якої зарахування попереднього ув’язнення проводиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі), місцевим судом з урахуванням положень ч.2 ст.5 КК України було прийнято рішення про зарахування засудженому періоду попереднього ув’язнення, який мав місце до 20 червня 2017 року включно, за правилами ч.5 ст.72 КК у редакції Закону України № 838-VIII (з урахування принципу заборони зворотної дії закону, який «іншим чином погіршує становище особи»), а періоду попереднього ув’язнення, який тривав, починаючи з 21 червня 2017 року, – за правилами ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону України № 2046-VIII (відповідно до принципу прямої дії закону).

На думку апеляційного суду закон про порядок зарахування терміну попереднього ув’язнення у строк відбування покарання (ч.5 ст.72 КК України) не є законом про кримінальну відповідальність в розумінні ч.2 ст.5 КК України. З огляду на вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд правильно застосував положення ч.5 ст.72 КК України.

Таким чином, підстав для зміни вироку з мотивів, наведених в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, –

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.01.2018 щодо ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_2 – в той же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Головуючий:

Судді: