Постанова № 73441483, 17.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа№ 925/1391/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Левенцов В.В. довіреність № б/н від 03.01.2018 року;

від відповідача: Потієнко Т.М. довіреність № 541 від 31.12.2013 року;

від третьої особи: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року

у справі № 925/1391/17 (суддя: Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Фізичної особи-підприємця Ніколенка Ігоря Олександровича

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 33 367,48 грн.

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ніколенка Ігоря Олександровича (далі - відповідач), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - третя особа) про стягнення 33 367,48 грн за поставлений товар (медикаменти) на підставі договору поставки товару № 705 від 18.02.2014 року, укладеного між ТОВ "Фрам Ко" і Фізичною особою-підприємцем Ніколенко І.О. Право вимоги за цим договором позивач отримав від ТОВ "Фрам Ко" за договором надання послуги факторингу № Ф03717/16 від 03.07.2017 року.

Господарський суд Черкаської області частково задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколенка Ігоря Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" - 1 316,91 грн заборгованості за медикаменти по накладних № 63345 від 24.01.2017 року, № 63344 від 24.01.2017 року та 19,75 грн на відшкодування сплаченого судового збору, в решті вимог у позові відмовлено рішенням від 08.02.2018 року (повний текст рішення складено - 13.02.2018 року) .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації".

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що у разі заперечення поставки відповідачем, третя особа повинна була передавати товар останньому лише на підставі довіреності.

Також, скаржник зазначив, що у даному випадку, виконуючи умови договору, сторони відійшли від його умов, та своїми подальшими фактичними діями закріпили, що первинним бухгалтерським документом для даних поставок за спірним договором є ТТН, що були долучені до позову та були належним чином оформлені.

Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції без висновків почеркознавчої експертизи наперед визначив невідповідність підписів Ніколенка, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підпису невстановленої особи на накладних, наданих позивачем.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 року справу № 925/1391/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року у справі № 925/1391/17 своєю ухвалою від 12.03.2018 року.

У судовому засіданні 17.04.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" задовольнити повністю.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що надані позивачем копії накладних не відповідають вимогам вказаним вище нормам закону, а тому не можуть бути належним доказом в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Так ,надані позивачем накладні не містять дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посади відповідальних співробітників відповідача. Отже, вищевказані документи не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто не фіксують здійснення відповідачем та позивачем господарської операції.

17.04.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи до суду були подані пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник третьої особи у судове засідання 17.04.2018 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема надсиланням ухвали від 12.03.2018 року на відповідну адресу.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

18.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем Ніколенко Ігорем Олександровичем (покупець) було укладено договір поставки товару № 705 (далі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше, а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) ціна товару встановлюється Сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями, та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній

Згідно п. 2.2. договору поставка товару здійснюється згідно замовлення Покупця. Постачальник зобов'язався розглянути Замовлення в 3-денний строк з моменту його отримання. На протязі цього строку, Постачальник повідомляє Покупця про повне чи часткове прийняття Замовлення, його обсяг виконання, строках, цінах та ін., або відмовляє в прийнятті Замовлення. Замовлення може подаватися телефоном , електронними засобами зв'язку.

Товари, що поставлені без письмового, факсового або електронного замовлення та прийняті Покупцем вважаються поставленими та сплачуються на умовах даного договору (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору отримання товару здійснюється уповноваженою особою Покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджуються довіреністю.

Згідно п. 8.1. договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31 грудня 2014 року. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік.

З доводів позивача вбачається, що на виконання умов договору поставки товару № 705 від 18.11.2014 року відповідачу з боку третьої особи було поставлено і не оплачено відповідачем товар на загальну суму 33 367,48 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких були додані до позовної заяви із посиланням в їх тексті на договір.

Строк оплати товару, сума кожної поставки, вказується у накладних ( п. 4.1. договору).

Кожна накладна містить умову про строк оплати товару 28 днів з моменту одержання товару.

Позивач отримав право вимоги за договором поставки товару на підставі умов договору надання послуги факторингу № Ф 03717/16 від 03.07.2017 року із ТОВ "Фрам Ко".

Згідно п. 1.1. договору надання послуги факторингу позивач, як Фактор, зобов'язався передати третій особі грошові кошти в сумі 31 699,11 грн за плату, а третя особа в свою чергу відступає Факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару № 705 від 18.02.2014 року до відповідача.

Отже, у зобов'язанні по договору поставки № 705 від 18.02.2014 року, укладеного між третьою особою та відповідачем відбулася заміна кредитора, що відповідає положенням ст. 512 Цивільного кодексу.

Даною нормою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514, 516 Цивільного кодексу).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов спірного договору та норм чинного законодавства взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару не виконав в повному обвісі, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 33367,48 грн, яка підлагає стягненню у судовому порядку.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.4. договору отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою Покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджуються довіреністю.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу та 193 Господарського кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що третя особа повинна була передавати товар відповідачу лише на підставі його довіреності, а якщо він це не зробив, то повинен нести всі ризики відповідних наслідків.

Щодо тверджень скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що поставка товару відповідачу підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме накладними, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно п. 3.2. договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» № П-6 від 15.06.1965 року».

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» доказами схвалення правочину, вчинененого з перевищенням повноважень, можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Представник відповідача заперечив проти отримання товару за накладними, які до позову додав позивач, оскільки на цих накладних міститься підпис невідомої особи про отримання товару від імені відповідача, а на накладних проставлені печатки (з написом УКРАЇНА по зовнішньому ребру), якими відповідач ніколи не користувався.

Відповідно до п. 11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, зазначено, що «Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.».

Відповідно до Листа Державної фіскальної служби України від 15.01.2016 року № 621/6/99-99-19-02-02-15 встановлено, що ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення.

Так зазначені нормативні акти вимагають наявність обов'язкового реквізиту: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 в редакції від 01.01.2015 року «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо».

Так, надані позивачем до позовної заяви накладені не місять дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що за трьома накладними, відповідач частково сплатив кошти, що підтверджується довідкою ОТП банку (а.с. 127). Це останні накладні з цієї довідки № 21967, 26394 від 06 та 10.01.2017 та № 26393 від 10.01.2017, на які є посилання у призначеннях платежів, які сформував сам відповідач при сплаті коштів на користь позивача.

Як вбачається із довідки ОТП Банку (а.с. 127), за накладними № 21967 (на суму 254,45 грн), № 26394 (на суму 178,00 грн) від 06 та 10.01.2017 року відповідач сплатив 500,00 грн. Куди було зараховано різницю між цим платежем та загальною вартістю накладних, представник позивача вказати не може.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, вищевказані накладні були оплачені ще до подачі позову і підстав для стягнення боргу за ними нема.

Також відповідач доводить, що для отримання товару в аптеках його працівники мають спеціальне доручення № 96 від 30.12.2014 року (а.с. 153) з відтисками печатки відповідача СПД Ніколенка І.О. та зразками підписів матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Однак про існування даного доручення не застережено у тексті договору і доказів про те, що третя особа знала про це доручення матеріали справи не місять.

Так, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що печатка із написом УКРАЇНА по зовнішньому ребру дійсно належить відповідачу.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність відтиску такої печатки на накладних із іменем СПД Ніколенко І.О., на підставі яких позивач просить стягнути борг за позовними вимогами, не є безспірним доказом отримання відповідачем товару за накладними.

Крім того, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять належних доказів, а сторони не можуть вказати, кому належать ці підписи, які не розшифровані зазначенням прізвища.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що накладні були належним чином оформлені.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідач визнає відтиски печаток, які вказані у спеціальному дорученні № 96 від 30.12.2014 року (а.с. 153) зі зразками підписів матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Ці особи отримали товар за накладними № 21967 та 26394, які відповідач оплатив та має їх примірники.

Серед накладних, які позивач додав до позову, маються ще дві накладні із відтисками належних печаток відповідача, які СПД Ніколенко І.О. визнає по оплаченим ним іншим накладним та з підписами ОСОБА_6.

Це накладні № 63345 від 24.01.2017 року на суму 152,02 грн (а.с. 71) та № 63344 від 24.01.2017 року на суму 1164,89 грн. (а.с. 79).

Доказів сплати боргу за цими накладними матеріали справи не місять, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 1316,91 грн. (152,02 + 1164,89).

Так, колегія суддів приймає до уваги пояснення третьої особи, проте не приймає їх, як належні з огляду на вищевикладене.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції без висновків почеркознавчої експертизи наперед визначив невідповідність підписів Ніколенка, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підпису невстановленої особи на накладних, наданих позивачем, колегія суддів відзначає наступне.

Так, Київський апеляційний господарський суд часткового погоджується з посиланнями скаржника на безпідставність оціночних суджень та припущень суду першої інстанції, проте, в цілому суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та встановив недоведеність належними та допустимими доказами факту прийняття товару повноважними особами відповідача та відповідно - наявності заборгованості, яку просить стягнути позивач.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року у справі №925/1391/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1391/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 18.04.2018 року.