Постанова № 73441470, 12.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2018 р. Справа№ 911/3381/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання: Сотніковій І.О.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Огнарьов Є.В. - довіреність № 1961/9/10-36-10-03 від 23.02.18.

Якимчук О.П. - довіреність №1361/9/10-36-10-08 від 08.02.18

від боржника: Бабенко Е.В. - посвідчення № 1105 від 05.07.2013

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року

у справі № 911/3381/17 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркартопля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркартопля"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 26.12.2017 року ТОВ „Укркартопля" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Бабенка Е.В.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, ГУ ДФС у Київській області звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року та припинити провадження у справі № 911/3381/17, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 911/3381/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Доманської М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року у справі №911/3381/17 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі протягом 10 днів з дня отримання відповідної ухвали.

12.02.2018 року, згідно відтиску поштового штемпелю на конверті, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали суду від 05.02.2018 року подано докази направлення апеляційної скарги ліквідатору Бабенку Є.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 року вищевказаною колегією суддів поновлено строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 07.03.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

У зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2018 року для розгляду справи № 911/3381/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Верховець А.А.

Ухвалою суду від 07.03.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 911/3381/17 за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року.

Іншою ухвалою суду від 07.03.2017 року відкладено розгляд справи на 29.03.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України та зобов'язано ГУ ДФС у Київській області надати суду до початку судового засідання докази направлення додаткових пояснень до апеляційної скарги на адресу ТОВ „Укркартопля" у відповідності до ст. 266 ГПК України.

26.03.2018 року через відділ документального забезпечення суду від скаржника на вимогу ухвали суду від 07.03.2018 року надійшли додаткові пояснення та докази направлення додаткових пояснень на адресу боржника.

У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2018 року для розгляду справи № 911/3381/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 911/3381/17 за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року.

Судове засідання, призначене на 29.03.2018 року, не відбулось у зв'язку із повідомленням про замінювання приміщення Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року розгляд справи призначено на 12.04.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, а від представника скаржника - додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Представники скаржника в судовому засіданні 12.04.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року та припинити провадження у справі № 911/3381/17 як безпідставно порушеної.

Представник скаржника в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

12.04.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Київській області підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Київської області від 26.12.2017 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ „Укркартопля", виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Київської області надійшла заява Голови ліквідаційної комісії ТОВ „Укркартопля" про порушення справи про банкрутство боржника на підставі ст. 95 Закону про банкрутство у зв'язку з нездатністю останнього задовольнити вимоги кредитора за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 1 913 796,78 грн.

В своїй заяві заявник просить суд порушити провадження у справі про банкрутство боржника; визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру; до заяви додано клопотання про призначення ліквідатором у справі голову ліквідаційної комісії підприємства Бабенка Е.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2017 року відкрито провадження за заявою ліквідатора ТОВ „Укркартопля" у справі про банкрутство ТОВ „Укркартопля"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону про банкрутство; призначено засідання суду щодо вирішення питання про визнання Боржника банкрутом на 26.12.2017; вирішено інші процедурні питання у справі.

Постановою господарського суду Київської області від 26.12.2017 року ТОВ „Укркартопля" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Бабенка Е.В.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що майна боржника недостатньо для погашення наявної кредиторської заборгованості у розмірі 1913796,78 грн., а головою ліквідаційної комісії належним чином здійснено заходи досудової процедури ліквідації боржника.

Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком господарського суду Київської області та за наслідками апеляційного перегляду справи вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Боржник - ТОВ „Укркартопля" (07423, Київська обл., Броварський р-н, с. Семиполки, Київське Шосе, 2; код ЄДРПОУ 37783771) зареєстрований як юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Протоколом № 28/09-2017 загальних зборів учасників боржника від 28.09.2017 року вирішено припинити боржника шляхом ліквідації; призначено головою ліквідаційної комісії товариства Бабенка Е.В.; вирішено інші організаційні питання здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно статті 209 ГК України, у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Згідно вимог ч. ч. 1,3 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення. зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок визначений ст. ст. 105, 110, 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

При цьому дотримання вимог у відповідності до ст. 111 ЦК України та сукупність вказаних дій із доданням відповідних доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження у справі в порядку даної статті додаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Стаття 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Стаття 105 ЦК України визначає, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Як встановлено судом, рішення про припинення боржника шляхом ліквідації прийнято 28.09.2017 року, про що свідчить відповідний протокол загальних зборів учасників боржника № 28/09-2017.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (ч. 2 ст. 105 ЦК України).

Згідно ст. 105 ЦК України та ст. 60 ГК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 15.11.2017 року, засновниками боржника 02.10.2017 року оприлюднено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, із зазначенням кінцевого строку для заявлення вимог кредиторів - 11.12.2017 року.

Разом з тим, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ „Укркартопля" від 04.10.2017 року № 04/10-2017 вирішено затвердити ліквідаційний баланс ТОВ „Укркартопля" станом на 04.10.2017 року та звернутись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідно до матеріалів справи, заяву про порушення справи про банкрутство отримано господарським судом Київської області 15.11.2017 року, та ухвалою суду від 17.11.2017 року прийнято її до розгляду.

Таким чином, голова ліквідаційної комісії, всупереч вимогам законодавства (ч. 5 ст. 105 ЦК України), звернувся до суду майже за місяць до спливу строку визначеного засновниками для пред'явлення кредиторами вимог, тобто передчасно.

Крім того, згідно ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Проте, як було зазначено вище, ліквідаційний баланс ТОВ „Укркартопля" складено та затверджено 04.10.2017 року, через 2 дні після оприлюднення рішення про припинення, що суперечить вищенаведеним нормам.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ліквідатором 19.12.2017 року долучено до матеріалів справи, зокрема ліквідаційний баланс станом на 12.12.2017 року, та протокол загальних зборів учасників ТОВ „Укркартопля" від 12.12.2017 року №12/12-2017, на якому прийнято рішення про припинення боржника шляхом ліквідації.

Однак, судова колегія їх не приймає у якості належного та допустимого доказу, оскільки як було зазначено вище, відповідні докази мають подаватись разом із заявою до порушення справи про банкрутство, а не під час її розгляду.

Стаття 111 ЦК України визначає, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проведення головою ліквідаційної комісії аналізу первинних документів з метою дослідження, які правочини вчинялись боржником за рік до дати звернення до суду з відповідною заявою, а у разі наявності таких, які дії претензійно-позовного характеру вживались ним з метою повернення майна боржника чи стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи.

Головою ліквідкомісії також не надано до заяви доказів вжиття заходів щодо виявлення активів підприємства, зокрема відповідних запитів до державних реєструючих органів влади та витягів з державних реєстрів.

Такі докази надані лише суду апеляційної інстанції разом із відзивом на апеляційну скаргу, а відтак судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги.

Стаття 11 Закону про банкрутство визначає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, до заяви боржника додаються зокрема, відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансове кредитних установах, їх реквізити.

Частиною 3 статті 111 ЦК України визначено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Відповідно до довідки, виданої боржником, станом на 27.02.2014 року у ПАТ „ОТП Банк" відкрито поточний рахунок.

Разом з тим, згідно з п. 11.16 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (в редакції наказу Міністерства фінансів України № 462 від 22.04.2014 року „Про внесення змін до Порядку обліку платників податків та зборів"), належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що докази звернення головою ліквідаційної комісії боржника до ДПІ для отримання довідки з переліком рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття в матеріалах справи відсутні, як і відсутня також довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника.

За відсутності доказів про наявність відкритих рахунків або їх відсутність, руху коштів на них, залишку коштів на рахунках ТОВ „Укркартопля", на дату прийняття рішення про припинення діяльності боржника неможливо дійти до висновку про обґрунтоване співвідношення активу та пасиву за даними проміжного ліквідаційного балансу боржника, що в свою чергу також свідчить про порушення досудової процедури ліквідації товариства, зокрема ч. 3 ст. 111 ЦК України.

Згідно з ч. 7, 8 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійну фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів. Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Всупереч наведених норм, матеріали справи не містять доказів подання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку до контролюючих органів.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, до боржника, що ліквідується власником, застосовується особливий порядок провадження у справі. Головною умовою порушення провадження у справі про банкрутство за цією статтею є стан неоплатності боржника, що встановлюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника за наслідками аналізу його пасиву та активу.

Так, при зверненні до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржник вказував на наявність у нього заборгованості перед єдиним кредитором - ТОВ „Тартус Компані" у сумі 1 913 796,78 грн., що виникла на підставі договору купівлі-продажу контейнерів, договору № 01/05/2013-01 від 01.05.2013 року оренди обладнання та договору безвідсоткової фінансової позики № 1510 від 15.10.2012 року, про що свідчать відповідні накладні, акти здачі-приймання обладнання в оренду та здачі-приймання (повернення) обладнання, відомості бухгалтерського обліку боржника, додані до заяви про порушення справи про банкрутство.

Проте, доказів звернення із заявою з кредиторськими вимогами ТОВ „Тартус Компані" як під час добровільної ліквідації боржника так і під час судової процедури банкрутства в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять.

Оскільки кредитори наділені саме правом, а не обов'язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами та відповідний порядок звернення кредитора у порядку добровільної ліквідації за нормами Цивільного законодавства та під час провадження у справі про банкрутство передбачає таке звернення, отже, встановлені обставини дають підстави дійти висновку про небажання кредитора отримати повернення своїх коштів, відтак ставлять під сумнів підставність звернення до суду в порядку спрощеного провадження у справі про банкрутство через відсутність волевиявлення кредитора та недостовірності встановлення пасиву у проміжному ліквідаційному балансі боржника. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 927/557/17).

Крім того, колегія суддів зауважує, що в силу приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі.

Зазначеною нормою фактично передбачено обов'язок боржника довести факт наявності у останнього майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство.

Так, згідно матеріалів справи, в ході здійснення ліквідаційної процедури було проведено інвентаризацію активів підприємства та заборгованості боржника, в результаті якої встановлено відсутність у боржника активів, грошових коштів та дебіторської заборгованості у підприємства. При цьому головою ліквідаційної комісії Боржника подано до суду заяву в порядку ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, згідно якого зазначено про фінансування судових витрат у справі за рахунок Голови ліквідаційної комісії у разі недостатності майна Боржника.

Як встановлено судом, до заяви про порушення справи про банкрутство додано клопотання про призначення ліквідатором банкрута Голову ліквідаційної комісії Бабенка Е.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Відповідно до п. 36.7. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина друга статті 95 Закону).

Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

При цьому, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство, господарський суд не позбавлений можливості відхилити визначену автоматизованою системою відбору арбітражних керуючих кандидатуру арбітражного керуючого та призначити ліквідатором боржника, що ліквідується власником, особу, яка виконувала повноваження голови ліквідаційної комісії в досудовому порядку, виходячи з власної оцінки кандидатур та обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом Київської області у постанові про визнання боржника банкрутом не наведено жодного обґрунтування щодо необхідності призначення в якості ліквідатора у даній справі саме голови ліквідаційної комісії боржника Бабенка Е.В. і не зазначено конкретних обставин, які б унеможливлювали обрання іншого, не пов'язаного з боржником, ліквідатора в порядку статті 114 Закону із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

З огляду на викладене та враховуючи те, що призначення голови ліквідаційної комісії боржника ліквідатором банкрута є правом суду і його призначення можливе лише як виняток, то у разі відхилення судом заяви про призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором банкрута, суд зобов'язаний призначити арбітражного керуючого за допомогою автоматизованої системи, виконання обов'язків якого підлягає оплаті у відповідності до ст. 115 Закону про банкрутство, та, як зазначалось вище, не може бути менше ніж за 12 місяців.

З матеріалів справи також вбачається, що до реєстру вимог кредиторів боржником включено вимоги одного кредитора, а відтак боржником має бути відшкодовано сплату судового збору у разі подання вказаної заяви.

В той же час, необхідно також враховувати витрати на публікацію оголошень у справі про банкрутство.

Відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 915/604/14 від 11.02.2015 року).

За таких обставин, оскільки у боржника відсутні грошові кошти та майнові активи, що підтверджується матеріалами справи, то зазначені обставини виключають можливість у майбутній процедурі банкрутства покрити судові витрати, здійснення яких є обов'язковим для законного перебігу процедури банкрутства підприємства в судовому порядку, з огляду на що провадження у справі про банкрутство ТОВ „Укркартопля" порушено безпідставно.

Судова колегія також не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про призначення ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії боржника Бабенка Е.В. з огляду на наступне.

Порядок призначення та усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство врегульований ст. 114 Закону про банкрутство, за якою кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

При цьому, законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 911/3730/16 та від 06.02.2018 року у справі № 908/433/17).

Тобто, процедура призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство не має винятків щодо порядку відбору кандидатів у ліквідатори підприємств, що ліквідуються власниками, за особливостями провадження відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство, та не звільняє суддю, якому передано на розгляд заяву про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, від обов'язку щодо вчинення електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором боржника, за наявності правових підстав для прийняття такої заяви до розгляду.

Таким чином, призначення ліквідатором у даній справі Бабенка Е.В., який виконував повноваження голови ліквідаційної комісії ТОВ „Укркартопля" в досудовому порядку, без вчинення у даній справі електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури ліквідатора, здійснено судом всупереч приписам Закону про банкрутство.

Підсумовуючи наведене, звернення голови ліквідаційної комісії боржника до суду з відповідною заявою до закінчення строку для заявлення кредиторами своїх вимог, відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство, відсутність доказів надання ліквідатором банкрута контролюючим органам, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, а також доказів вчинення дій щодо пошуку та виявлення майна, відсутність звернення до боржника та до суду єдиного, визначеного самим боржником, кредитора, відсутність доказів закриття банківських рахунків, визначення ліквідатора банкрута без вчинення у даній справі електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури ліквідатора, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Місцевий суд на вказані вище недоліки уваги не звернув, чим в свою чергу порушив вимоги законодавства щодо повного та всебічного розгляду заяви боржника на підставі фактичних обставин справи та наявних у ній доказів.

Посилання ліквідатора банкрута на відсутність у скаржника статусу кредитора або учасника даної справи про банкрутство, а відтак і права на оскарження прийнятої у ній постанови, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство регламентовано, що учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Статтею 78 Податкового кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство боржника перебуває на податковому обліку у Броварській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, таким чином, враховуючи особливості процедури банкрутства в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, місце реєстрації боржника як платника податків та зобов'язання боржника у добровільній ліквідації прозвітувати податковому органу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи ліквідатора щодо відсутності у податкових органів права на апеляційне оскарження у цій справі необґрунтованими та безпідставними. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №927/557/17 та від 31.01.2018 у справі № 911/2510/17).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Господарський суд Київської області дійшов помилкового висновку про визнання ТОВ „Укркартопля" банкрутом за ст. 95 Закону про банкрутство, оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції, ліквідаційною комісією ТОВ „Укркартопля" не дотримано в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також не надано на момент порушення провадження у цій справі всіх належних та допустимих доказів на підтвердження повної досудової процедури ліквідації боржника, що є порушенням вимог ст. 95 Закону про банкрутство, з огляду на що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з безпідставним її порушенням.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року у справі № 911/3381/17 задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 26.12.2017 року у справі № 911/3381/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким провадження у справі № 911/3381/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Укркартопля" закрити.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

5. Матеріали справи № 911/3381/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 17.04.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

А.А. Верховець