Рішення № 73441008, 10.04.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/705/17-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Ярославська З.І.

розглянув справу

за позовом Корпорації "Укртрансжилбуд", вул. Незалежності, 65, офіс 4, м. Івано-Франківськ, 76016

до Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021

про стягнення 119 316,13 грн., з яких: 97 831,24 грн. – інфляційних втрат та 21 484,89 грн. – 3% річних згідно Договору б/н від 01.11.2011р. (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог №09/01/18-1 від 09.01.2018р.).

За участю представника відповідача – ОСОБА_1, довіреність № 63/01-13 від 29.01.18р.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Ухвалою суду від 06.12.2017р. порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 09.01.2018р.

Ухвалою суду від 09.01.2018р. розгляд справи №921/705/17-г/7 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого провадження в порядку ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) та відкладено підготовче засідання до 30.01.2018р.

Ухвалою суду від 30.01.2018р. прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог №09/01/18-1 від 09.01.2018р. та відкладено підготовче засідання до 16.02.2018р.

Ухвалою суду від 16.02.2018р. відкладено підготовче засідання до 02.03.2018р.

Судове засідання 02.03.2018р. не відбулося у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Стадник М.С., а тому ухвалою суду від 06.03.2018р. призначено підготовче засідання на 12.03.2018р.

Ухвалою суду від 12.03.2018р. закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи №921/705/17-г/7 по суті та відкладено судове засідання на 23.03.2018р., а ухвалою суду від 23.03.2018р., за клопотанням відповідача, відкладено судове засідання до 10.04.2018р.

Позивач у процесі розгляду справи позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №09/01/18-1 від 09.01.2018р. підтримав та просить їх задовольнити в сумі: 97 831,24 грн. – інфляційні нарахування та 21 484,89 – 3% річних. На обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне: - рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2014р. у справі №921/604/14-г/14, яке набрало законної сили, позов задоволено частково та підтверджено факт наявності у відповідача перед позивачем зобов'язання за Договором №б/н від 01.11.2011р. по сплаті основного боргу у сумі 343 494,52 грн.; - ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2015р. у справі №921/1044/15-г/17 затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, відповідно до п. 1 якої відповідач в рахунок погашення перед позивачем інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.07.2014р. по 30.11.2015р. на загальну суму 218 241,65 грн., нарахованих внаслідок прострочення грошового зобовязання в розмірі 343 494,52 грн., передає (відступає) Корпорації "Укртрансжилбуд" частину своїх прав за Договором від 15.06.1999р. про сумісну діяльність у незавершеному будівництві об'єкту по вул. Винниченка (Карпенка, 4) в розмірі частки та на умовах укладеного з корпорацією Договору про відступлення права вимоги, який сторони зобов’язуються укласти не пізніше 15.01.2016р. Пояснив, що вищезазначене рішення суду від 01.08.2014р. у справі №921/604/14-г/14 не виконане по даний час, що підтверджується листами Державної казначейської служби України №5-08/3621-9632 від 13.06.2017р. та Головного Управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області №12-08/602-4834 від 07.12.2017р., а тому чергове нарахування інфляційних та 3% річних за період з 01.12.2015р. по 30.12.2017р. здійснюється на встановлену даним рішенням суму основного боргу – 343 494,52 грн., а щодо обставин відступлення майнових прав, то такі підтверджуються Договором про відступлення права вимоги від 15.01.2016р. Представник позивача у заяві №20/03/20-4 від 20.03.2018р. просить позов задоволити та проводити розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому засіданні матеріалів без участі його представника.

Представник відповідача не заперечує неоплату суми виконаних будівельних робіт позивачем, при цьому, посилається на відсутність вини у такій несплаті та безпідставність заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним: - відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011р. №845, такі рішення виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів; - за інформацією, наданою Державною казначейською службою України, на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" знаходиться наказ Господарського суду Тернопільської області по справі №921/604/14-г/14; - у зв’язку з відсутністю бюджетних асигнувань на погашення кредиторської заборгованості протягом 2015р.-2017р., Управління не мало змоги самостійно здійснювати заходи щодо розрахунків з позивачем, на підтвердження чого надано лімітні довідки про бюджетні асигнування на 2015р.-2017р. та витяги з річного розпису асигнувань Державного бюджету України на 2015-2017р. Просить в позові відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:

- між Управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (далі – Замовник) та Корпорацією "Укртрансжилбуд" (далі – Підрядник) укладено 01.11.2011р. Договір №б/н про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до умов якого:

- Підрядник зобов’язується виконати роботи з реконструкції радіологічного корпусу з надбудовою під розміщення лабораторного комплексу та централізованої стерилізаційної комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" відповідно до проектної документації, а Замовник прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1 Договору);

- найменування (номенклатура, асортимент), кількісні характеристики робіт вказані у Робочому проекті, а обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.п. 1.2, 1.3 Договору);

- ціна Договору є твердою і становить 12 952 872,00 грн., в тому числі ПДВ 2 158 812,00 грн. Відомість визначення договірної ціни – Додаток № 1 до Договору, а зменшення ціни Договору передбачене за взаємною згодою сторін (п.п. 3.1, 3.2 Договору);

- розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати (щомісячно) Замовником після підписання Сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), а кінцеві розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються протягом 30 календарних днів після приймання об’єкта в експлуатацію (п. 4.1 Договору);

- строк (термін) виконання робіт визначається Календарним планом виконання робіт (Додаток 2 до Договору). Місце виконання робіт – вул. Клінічна, 1, м. Тернопіль (п.п. 5.1, 5.2 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України (п. 7.1 Договору);

- Договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем виконано у період з вересня по грудень 2013р. будівельні роботи на суму 1 951 926,32 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт (КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), які оплачені частково у розмірі 1 608 431,80 грн., у зв’язку з чим сума боргу становить 343 494,52 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2014р. у справі №921/604/14-г/14 стягнуто з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації на користь Корпорації "Укртрансжилбуд" 343 494,52 грн. основного боргу за Договором №б/н від 01.11.2011р., 4 943,17 грн. 3% річних за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р., 6 000,00 грн. пені, 34 888,95 грн. втрат від інфляційних процесів та 8 122,33 грн. судового збору.

На виконання рішення господарського суду 21.08.2014р. видано наказ на примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. у справі № 927/788/16).

Отже, факти, встановлені рішенням суду від 01.08.2014р. у справі №921/604/14-г/14, мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі щодо встановлення основної суми боргу по Договору №б/н від 01.11.2011р. про закупівлю робіт за державні кошти.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2015р. у справі №921/1044/15-г/17 за позовом Корпорації "Укртрансжилбуд" до Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про стягнення 218 241,65 грн. інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.07.2014р. по 30.11.2015р., у зв’язку з неоплатою 343 494,52 грн. виконаних підрядних робіт згідно Договору №б/н від 01.11.2011р., заборгованість по яких стягнута рішенням суду №921/604/14-г/14 від 01.08.2014р., припинено провадження у справі та затверджено мирову угоду між сторонами. Згідно мирової угоди, Управління в рахунок погашення інфляційних втрат та 3% річних передало Корпорації "Укртрансжилбуд" частину своїх прав за Договором від 15.06.1999р. про сумісну діяльність у незавершеному будівництві об’єкту по вул. Винниченка (Карпенка, 4) в розмірі частки та на умовах укладеного з корпорацією договору про відступлення права вимоги.

На виконання мирової угоди, між Управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації та Корпорацією "Укртрансжилбуд" укладено 15.01.2016р. Договір №б/н про відступлення права вимоги.

На звернення позивача до Головного Управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області та Державної казначейської служби України щодо виконання судових рішень по виконавчих документах, зокрема, по справі №921/604/14-г/14 (листи №2802/17-2 від 28.02.2017р. та №0206/17-3 від 02.06.2017р.), останній повідомив наступне: - на виконанні у Казначейства за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" знаходиться наказ Господарського суду Тернопільської області по справі №921/604/14-г/14; - відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", заборгованість погашається у відповідній черговості, відповідно до якої заборгованість за наказами суду підлягає виконанню у третю чергу; - встановлений обсяг коштів не дозволяє Казначейству здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок Програми за всіма рішеннями судів, гарантованих державою, а строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежать від суми коштів, встановленої у законі про державний бюджет України на відповідний рік, при цьому, знаходження виконавчих листів на виконанні у Казначействі за рахунок Програми не забороняє боржнику самостійно безпосередньо вживати заходи щодо погашення заборгованості.

Позивач, у зв’язку з невиконанням відповідачем рішення суду від 01.08.2014р. по справі №921/604/14-г/14, звернувся з позовом (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог №09/01/18-1 від 09.01.2018р.) про стягнення 97 831,24 грн. – інфляційних втрат та 21 484,89 грн. – 3% річних, нарахованих за наступний період з 01.12.2015р. по 30.12.2017р. на суму основного боргу у розмірі 343 494,52 грн.

Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним учасниками справи доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При цьому, суд виходив із наступного:

- договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору будівельного підряду, укладання та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Господарського кодексу України (далі ГК – України);

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи вищенаведене, Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із договору та встановлені рішенням суду, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем, що останній не сплатив суму основного боргу у розмірі 343 494,52 грн., а тому аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про правомірність застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання, яке встановлено судовим рішенням.

При таких обставинах, суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог по інфляційних нарахуваннях за період з 01.12.2015р. по 30.12.2017р., нарахованих на основну суму боргу у розмірі 343 494,52 грн., встановив правомірність їх нарахування у розмірі 97 831,24 грн., які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Також, суд, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог по 3% річних за період з 01.12.2015р. по 30.12.2017р. – 21 484,89 грн., нарахованих на основну суму боргу у розмірі 343 494,52 грн., встановив правомірність нарахування таких на суму 21 456,64 грн., а тому в позові в частині стягнення 28,25 грн. 3% річних відмовляється, як надмірно заявлені.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, Управління не мало змоги самостійно здійснювати заходи щодо розрахунків з позивачем, посилаючись на відсутністю бюджетних асигнувань на погашення кредиторської заборгованості, оскільки відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, які є джерелом права згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачений ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 1 789,74 грн., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код – 04014074) на користь Корпорації "Укртрансжилбуд" (вул. Незалежності, 65, офіс 4, м. Івано-Франківськ, 76016, ідентифікаційний код – 32776178) 21 456 (двадцять одна тисяча чотириста п’ятдесят шість) грн. 64 коп. 3% річних, 97 831 (дев’яносто сім тисяч вісімсот тридцять один) грн. 24 коп. інфляційних нарахувань та 1 789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 74 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "18" квітня 2018р.

Суддя М.С. Стадник