Рішення № 73440973, 18.04.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/267/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

розглянувши справу №916/267/18 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "ЧОРНОМОРГІДРОБУД" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ОСОБА_1 КОМПАНІЙ" про стягнення 82 698,25 грн., в порядку ч.13 ст.8, ч.ч.2, 5 ст.252 ГПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ЧОРНОМОРГІДРОБУД" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ОСОБА_1 КОМПАНІЙ" про стягнення 82 698,25 грн., де 51 984,00 грн. – основний борг, 11 479,72 грн. – пеня, 15 491,23 грн. – інфляційні, 3 743,30 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

08.06.2015р. між Відокремленим підрозділом "ОСОБА_1 управління №463 товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" (Підрядник) та ТОВ "Південна будівельна група компаній" за договором (Замовник) було укладено Договір № 6-2015 про підряд на виконання будівельних робіт.

Згідно п.1.1. договору, предметом договору є роботи по влаштуванню пальової основи методом вдавлювання із залізобетонних паль 35x35 довжиною до 12 п.м. в ґрунти 2-ої гр., 949 п.м. на будівництво житлового будинку в с. Крижанівка по вул. Софіївській, 15.

Відповідно до п.3.1. позивач за цим договором зобов'язаний виконати роботи по вдавлювання паль в повному обсязі у відповідності з технічними і будівельними нормами та згідно отриманої від Позивача технічної документації (план пальового поля).

Строк виконання робіт визначений п.1.2. Договору, а саме 30 календарних днів після передачі котловану та паль за ОСОБА_2.

ОСОБА_2 від 16.06.2015р. відповідачем позивачу було передано 76 шт. паль та котлован.

Відповідно до п.2.1., а також Додатку № 1 до Договору вартість робіт складає 75 920 грн. та вартість транспортування копру та устаткування для вдавлювання до місця роботи та назад, а також його монтаж та демонтаж, що регулюється Додатком №2 до Договору складає 51 114 грн.

У відповідності до п.2.3. Договору до початку робіт Відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 25 000 грн. та по мірі того, як буде відбуватися вдавлювання паль відповідач перераховує позивачу за кожні 20 шт. паль по 10 000 грн.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за червень 2015 року та акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за червень 2015р. ТДВ "Чорноморгідробуд" передало, а Замовник "Південна будівельна група компаній" прийняв за договором 08.06.2015р. за об'єктом будівництва с. Крижанівка, вул. Софіївська, 15, роботи з вдавлювання паль 30*30 на загальну вартість робіт 75 653,92 грн.

Станом на 15.07.2015р., позивачу відповідачем було сплачено 75 050,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТДВ "Чорноморгідробуд", Карткою рахунку 631 у період 02.06.2015р. по 31.08.2015р.

Відповідно до Журналу занурення залізобетонних паль методом вдавлювання до 17.06.2015 року було вдавлено усі 127 паль.

Роботи були виконані відповідно до схеми розташування паль та креслень 04.15- КЖ наданої ТОВ "Південна будівельна група компаній" 08.06.2015р.

В даній схемі визначено кількість паль 7 п.м. - 67 шт., 8 п.м. - 60 шт. в верхніх абсолютних відмітка - 34.94 з відміткою "В производство работ" за підписом Головного інженера ОСОБА_3 та печатками ТОВ "Південна будівельна група компаній" а також Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія".

17 липня 2015р. роботи по договору були завершені в повному обсязі за даним об'єктом, проведено вдавлювання пай на та підставі довідки КБ-3 та ОСОБА_2 КБ-2в за липень 2015 року запропоновано відповідачу прийняти дані роботи та оплатити їх вартість в розмірі 51 380,08 грн., проте відповідач відмовився від прийняття робіт в усній формі та не оплатив виконані роботи.

10.08.2015р. позивачем було направлено вимогу про необхідність підписання актів виконаних робіт, а саме робіт з вдавлювання паль 35*35 довжиною 8 м.п. у кількості 60 шт. та довжиною 7 м.п. у кількості 67 шт. за червень 2015 р. та провести оплату за виконані роботи (№201 .С) до вимоги додавались довідка КБ-3 та ОСОБА_2 КБ-2в за липень 2015 року.

18 серпня 2015 року ТОВ "Південна будівельна група компаній" надало позивачу претензію щодо невиконання умов договору підряду, з яких вбачалось, що на підставі попереднього висновку СПД ОСОБА_4 відповідач вирішив не платити за виконаним договором.

У відповідь на дану претензію 19.08.2015 листом №211-С позивачем було повідомлено відповідача, що жодних порушень проектних рішень підрядником допущено не було.

Роботи виконані у суворій відповідності до погодженої між сторонами проектної документації з засвідченими підписами та печатками поправками замовника.

11.09.2015р. позивач повторно направив Замовнику довідки КБ-3 та ОСОБА_4 КБ-2в за липень 2015 року вимагаючи підписати не пізніше 5 днів з моменту отримання даного листа та передати Підряднику підписані акт та довідку.

Лист отримано відповідачем 11.09.2015р., проте акти залишені відповідачем без відповіді, а вартість виконаних робіт – без оплати.

З врахуванням наведеного, позивач був змушений звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018р., позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю "ЧОРНОМОРГІДРОБУД" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2018р., позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю "ЧОРНОМОРГІДРОБУД" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.247- 252 ГПК України.

Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.

Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою (65026, Одеська м. Одеса, пл. Катерининська, буд. №7, корп. А), про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду із відміткою про вручення.

Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою (67562, Одеська обл., Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Морська, 45-А), про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду з відміткою про вручення.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Південна ОСОБА_1 Компанія" звернувся до суду із заявою (вх.№2-1852/18), про залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Зазначена заява Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Південна ОСОБА_1 Компанія" залишена судом без задоволення.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОСОБА_2 таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також за приписами ч.1 ст.877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ст.882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Частиною 4 ст.879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст.ст.843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов’язання в частині оплати виконаних робіт на суму 51 984,00 грн. не виконані, у зв'язку з чим, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача 51 984,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 479,72 грн. – пені, 3 743,30 грн. – 3% річних, 15 491,23 грн. – інфляційних збитків.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

ОСОБА_2 змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

ОСОБА_2 приписами п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок позивача пені судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір подвійної облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки51984.0022.09.2015 - 24.09.2015327.0000 %0.148 %*230.7251984.0025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*2193.3051984.0030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*3070.6251984.0018.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*2631.9651984.0029.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*2187.3051984.0004.03.2016 - 22.03.20161922.0000 %0.120 %*1187.39

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 11 501,29 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем стягненню з відповідача пеня заявлена в меншому розмірі в сумі 11 479,72 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі, заявленому позивачем в сумі 11 479,72 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 3 734,30 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних судом встановлено, що він здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції22.09.2015 - 12.02.201851984.001.31416334.9168318.91

Отже загальна сума інфляційних за самостійним розрахунком суду складає 16 334,91 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем стягненню з відповідача інфляційні заявлені в меншому розмірі в сумі 15 491,23 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в розмірі, заявленому позивачем в сумі 15 491,23 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "ЧОРНОМОРГІДРОБУД" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим, стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ОСОБА_1 КОМПАНІЙ" на користь позивача підлягає 51 984,00 грн. – основного боргу, 11 479,72 грн. – пені, 15 491,23 грн. – інфляційних та 3 743,30 грн. – 3% річних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 1 762,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 86, 129, 202, 233, 237, 240, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ОСОБА_1 КОМПАНІЙ" (67562, Одеська обл., Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Морська, 45-А, код ЄДРЮОФОПГФ 35067472) на користь товариства з додатковою відповідальністю "ЧОРНОМОРГІДРОБУД" (65026, Одеська м. Одеса, пл. Катерининська, буд. №7, корп. А, код ЄДРЮОФОПГФ 01385539) основний борг в сумі 51 984 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., пеню – в сумі 11 479 (одинадцять тисяч чотириста сімедесят дев'ять) грн. 72 коп., інфляційні в сумі 15 491 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 23 коп., 3% річних в сумі 3 743 (три тисячі сімсот сорок три) грн. 30 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку, передбаченому ст.327 ГПК України

Суддя О.В. Цісельський