Рішення № 73440783, 02.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3581/17

За позовом Державної екологічної інспекції у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дан-Фарм Україна”

про стягнення 91034,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 08.02.2018 р.);

від відповідача: не з’явилися.

Обставини справи:

Державна екологічна інспекція у Київській області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дан-Фарм Україна” (далі - ТОВ “Дан-Фарм Україна”, відповідач) про стягнення 91034,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.11.2016 р. Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Київської області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Дан-Фарм Україна», під час проведення якої було виявлено період роботи товариства без дозволу на спеціальне водокористування, зокрема, з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р., що є порушенням ст.ст. 44, 110 Водного кодексу України, про що представниками екологічної інспекції було складено акт № 255.

За результатами здійснення перевірки дотримання ТОВ «Дан-Фарм Україна» вимог природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області було здійснено розрахунок шкоди, завданої державі самовільним використанням води із підземних джерел відповідачем без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, за період з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р. Сума збитків за вказаний період, згідно розрахунку позивача, становить 91034,70 грн., у зв’язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ «Дан-Фарм Україна» на користь держави 91034,70 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 04.12.2017 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі № 911/3581/17 та призначено розгляд справи на 21.12.2017 р.

Слід зазначити, що 15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р. справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні 21.12.2017 р. представників відповідача, суд дійшов висновку, що справу № 911/3581/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження.

18.12.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 13.12.2017 р. (вх. № 27128/17 від 18.12.2017 р.), за змістом якого відповідач зазначає, що розмір збитків за самовільне використання водних ресурсів становить 17966,95 грн., а вимога про стягнення шкоди в розмірі 91034,70 грн. є безпідставною та необґрунтованою, а також просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 73067,75 грн.

У підготовчому судовому засіданні 21.12.2017 р. представники відповідача проти позовних вимог в частині стягнення 73067,75 грн. заперечували; представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Підготовче засідання відкладалось.

17.01.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. № 998/18 від 17.01.2018 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

25.01.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.01.2018 р. (вх. № 1690/18 від 25.01.2018 р.), за змістом якої позивач проти відзиву заперечує та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

25.01.2018 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 25.01.2018 р. (вх. № 1707/18 від 25.01.2018 р.) про компенсацію витрат на правову допомогу, за змістом якого відповідач просить суд відмовити в позові та стягнути з позивача суму понесених ТОВ “Дан-Фарм Україна” витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 25.01.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі; представник відповідача проти позовних вимог в частині стягнення 73067,75 грн. заперечувала.

07.02.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення б/н від 26.01.2018 р. (вх. № 2609/18 від 07.02.2018 р.), за змістом яких відповідач заперечує щодо доводів позивача та вказує на те, що позивачем при розрахунку заборгованості було взято за основу ліміт водоспоживання трирічної давнини з дозволу на спецводокористування від 28.11.2012 р., дія якого закінчилась. Поряд з цим, відповідач звертає увагу, що згідно наказу Мінприроди від 20.07.2009 р. № 389 збитки нараховуються саме за фактичний об’єм води, що використаний без дозвільних документів.

Окрім того, до зазначених заперечень позивачем було додано заяву б/н від 26.01.2018 р. про залишення без розгляду клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу, відповідно до якої представник ТОВ «Дан-Фарм Україна» просить не розглядати раніше подане клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 15.03.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представники відповідача проти позовних вимог в частині стягнення 73067,75 грн. заперечували.

Ухвалою суду від 15.03.2018 р. було закрито підготовче провадження у справі № 911/3581/17 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 02.04.2018 р.

У судовому засіданні 02.04.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача до суду не з’явився, про дату і час судового засідання був повідомлений належно.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 02.04.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч. 1 ст. 13 Конституції України).

Відповідно до пунктів "а" та "й" частини першої ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до п. 1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в Київській області", затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 р. № 136 (який діяв на момент здійснення перевірки), Державна екологічна інспекція у Київській області (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Згідно п. 6 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в Київській області", затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 р. № 136, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов’язкові для виконання приписи, розпорядження (пункт 6.4 Положення); розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред’являти претензії (пункт 6.11 Положення).

Так, Державною екологічною інспекцією у Київській області на виконання покладених на неї завдань та обов’язків, згідно плану заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Київській області на IV квартал 2016 року, було видано наказ № 306 від 30.09.2016 р. про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, на підставі якого було видано направлення № 000836 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Дан-Фарм Україна».

За наслідками даної перевірки, проведеної представниками позивача 16.11.2016 р., було складено акт № 255 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яким встановлені порушення природоохоронного законодавства, зокрема, виявлено період роботи підприємства без дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р., що є порушенням ст.ст. 44, 110 Водного кодексу України.

Даний акт підписали державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Київської області ОСОБА_2, ОСОБА_3 та начальник служби охорони праці, відповідальний за охорону навколишнього природного середовища ТОВ «Дан-Фарм Україна» - ОСОБА_4, який підписав вказаний акт без будь-яких зауважень чи заперечень.

Актом встановлено, що для здійснення діяльності та задоволення господарсько-питних, виробничих потреб ТОВ «Дан-Фарм Україна» використовується 5 свердловин, а саме - сердловина № 1 глибиною 109 м, потужністю 5,0 м. куб/год; свердловина № 2 глибиною 107 м, потужністю 9,0 м. куб/год; свердловина № 3 (10-89) глибиною 103 м, потужністю 10,0 м. куб/год; свердловина № 4 (91-76) глибиною 102 м, потужністю 7,92 м. куб/год; свердловина № 5 глибиною 57 м, потужністю 10,0 м3/год.

Товариство має дозвіл на спеціальне водокористування № 95/19 від 24.02.2016 р. Термін дії дозволу - з 24.02.2016 р. по 24.02.2019 р.

Водночас, попередній дозвіл на спеціальне водокористування № 324-19 від 28.11.2012 р. втратив свою чинність 01.01.2016 р.

Таким чином, під час перевірки позивачем було виявлено період роботи підприємства без дозволу на спеціальне водокористування, а саме - з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р., що не заперечувалось відповідачем.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України, водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта, ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Відтак, в розумінні ст. 1 Водного кодексу України кожна із артезіанських свердловин, з яких відповідач здійснює видобування води, є спорудою для забору води з підземного водного об’єкта, і, відповідно, є водозабором.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно приписів п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Позивач вказує, що збиток, заподіяний державі самовільним використанням підземних вод ТОВ «Дан-Фарм Україна» при відсутності дозвільних документів, складає 91034,70 грн.

Розрахунок позивачем здійснено у відповідності до розділу ІХ Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованої в Мінюсті України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 220 від 30.06.2011 р.), а саме - п. 9.1 та п. 9.2, відповідно до яких розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

З сам. = W*Tap*5, де

W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, карєрних та дренажних вод - грн/100 м3, води для потреб гідроенергетики та рибництва – грн./10000 м3, води, яка входить до складу напоїв, - грн./м3).

У відповідності до п. 9.2 вказаної Методики, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Матеріали справи свідчать про те, що за результатами здійснення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області було здійснено розрахунок шкоди, завданої державі за період з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р., виходячи з наступного.

Ставка збору за спеціальне використання підземних вод встановлена ст. 255 Податкового кодексу України і складає 52,42 грн/100 м. куб (0,5242 грн/м. куб) для Кагарлицького району Київської області.

Згідно дозволу на спеціальне водокористування № 324-19 від 28.11.2012 р. (втратив чинність 01.01.2016 р.), денний ліміт забору води для ТОВ «Дан-Фарм Україна» становив 643,2 м. куб/добу.

На думку екологічної інспекції, оскільки ТОВ «Дан-Фарм Україна» здійснювало спеціальне водокористування в період з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р., тобто протягом 54 днів, то для встановлення об’єму спожитої води за час роботи підприємства без дозволу на спеціальне водокористування потрібно денний ліміт добування води помножити на кількість днів роботи без дозволу на спеціальне водокористування. Тобто, 643,2 м. куб/добу * 54 доби = 34732,8 м. куб.

Відтак, розмір збитків становить: З сам. = W*Тар*5 = 34732,8*0,5242*5 = 91034,70 грн.

Згідно з приписами ч. 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечує стосовно розміру ліміту водоспоживання, який був використаний позивачем при здійсненні розрахунку збитків, завданих відповідачем державі.

Так, ТОВ «Дан-Фарм Україна» зазначає, що 01.01.2016 р. у відповідача закінчився дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів № 324-19 від 28.11.2012 р.

За твердженням відповідача, 25.12.2015 р. товариство уклало договір на надання послуг з отримання дозволу на спеціальне водовикористання. У січні 2016 р. ТОВ «Дан-Фарм Україна» подало заяву та супровідні документи, в т.ч. - обґрунтування потреби у воді, для отримання дозволу на спеціальне використання водних ресурсів, і 24.02.2016 р. ТОВ «Дан-Фарм Україна» отримало новий дозвіл № 95/19 з новим лімітом використання 187,57 м. куб/добу.

Тобто факту використання водних ресурсів без дозволу в період з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р. товариство не заперечує.

Однак, на переконання відповідача, для розрахунку фактичного обсягу забору води потрібно використовувати первинну документацію з обліку забору води та встановлену статистичну звітність. При цьому, використаний позивачем для розрахунку обсяг забору води - 643,2 м. куб/добу, не відповідає дійсності, суперечить первинній документації з обліку забору води та статистичній звітності підприємства, оскільки ТОВ «Дан-Фарм Україна» здійснюється облік забору води з 5 свердловин шляхом ведення журналів обліку водоспоживання ПОД-11, згідно яких сукупний забір води з усіх свердловин з 1 січня 2016 р. по 23 лютого 2016 р. склав 6,855 тис, м. куб., а саме: забір води зі свердловин 1 та 5 у січні - лютому 2016 р. не здійснювався; забір води зі свердловини 2 за період з 1 січня 2016 р. по 23 лютого 2016 р. склав 2015 м. куб. (з 1 січня 2016 р. по 31 січня 2016 р. - 767 м. куб., а за період з 1 лютого 2016 р. по 23 лютого – 2016 р. - 1248 м. куб); забір води зі свердловини 3 за період з 1 січня 2016 р. по 23 лютого 2016 р. склав 2587 м. куб. (з 1 січня 2016 р. по 31 січня 2016 р. - 1428 м. куб., а з 1 лютого 2016 р. по 23 лютого 2016 р. - 1159 м. куб.); забір води зі свердловини 4 за період з 1 січня по 23 лютого 2016 р. склав 2253 м. куб. (з 1 січня 2016 р. по 31 січня 2016 р. - 1406 м. куб., а за період з 1 лютого 2016 р. по 23 лютого 2016 р. - 847 м. куб).

Крім цього, 26.01.2017 р. підприємством було подано звіт про використання води за 2016 р. форми № 2ТП-водгосп, згідно якого обсяг забору води з 1 січня 2016 р. по 29 лютого 2016 р. склав 7,8 тис. м. куб (за січень - 3,6 тис. м. куб., за лютий - 4,2 тис. м. куб.). Таким чином, за період з 1 січня 2016 р. по 23 лютого 2016 р. обсяг забору води склав: 3,6 тис м. куб + 4,2 тис. м. куб/29*23= 6,855 тис. м. куб.

Відтак, відповідач вважає, що розмір збитків за самовільне використання водних ресурсів, розрахований згідно з п. 9.1 та п. 9.2 зазначеної вище Методики, становить 17966,95 грн.: З сам. = W*Тар*5 = 6855*0,5242*5 = 17966,95 грн.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку завданої шкоди за спеціальне використання води без дозволу на спеціальне використання водних ресурсів у період з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р. було безпідставно застосовано обсяг споживання води з розрахунку 643,2 м. куб/добу, який був встановлений дозволом на спеціальне водокористування № 324-19 від 28.11.2012 р., що втратив чинність 01.01.2016 р., і який не відповідає фактичному обсягу води, використаної в цей період відповідачем.

При цьому, Державною екологічною інспекцією у Київській області, при здійсненні розрахунку шкоди завданої за спеціальне використання води без дозволу на спеціальне використання водних ресурсів у період з 01.01.2016 р. по 23.02.2016 р. не було враховано дані первинних документів, наданих відповідачем, зокрема, журналів обліку водоспоживання, офіційної звітності 2ТП-водгосп, розрахунків необхідного обсягу води для нового дозволу, зроблених у січні 2016 р., нового дозволу від 24.02.2016 р. на основі таких розрахунків, кожен з яких самостійно підтверджує фактичне споживання відповідачем води в загальному обсязі 6,855 тис. м. куб. за період дії підприємства без дозволу.

Водночас, позивач при нарахуванні розміру заподіяних збитків повинен був застосувати фактичний обсяг забору води відповідачем за період з 1 січня 2016 р. по 23 лютого 2016 р., який склав 6,855 тис. м. куб, що підтверджується журналами обліку водоспоживання, статистичним звітом 2ТП-водгосп, копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд, перевіривши розрахунок завданої шкоди за спеціальне використання води без дозволу на спеціальне використання водних ресурсів, згідно п. 9.1 та п. 9.2 вказаної вище Методики, дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції у Київській області у розмірі 17966,95 грн.

При цьому судом враховано також, що у поданому відзиві б/н від 13.12.2017 р. (вх. № 27128/17 від 18.12.2017 р.) відповідачем було визнано розмір збитків за самовільне використання водних ресурсів в сумі 17966,95 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. «г» ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону, державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, судові витрати у даній справі відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням зазначеного вище.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дан-Фарм Україна” (09213, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Халча, вул. Шевченкових сім’ї, буд. 32, код 31527875) на користь Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 3, код 38039191) 17966 (сімнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 95 коп. завданих державі збитків, грошові кошти перерахувати на спеціальний розподільчий рахунок Дмитрівської сільської ради, відкритий за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державними і місцевими бюджетами», кодом класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в наслідок господарської та іншої діяльності»; кошти розподілити між спеціальним фондом Державного бюджету України та спеціальними фондами місцевих бюджетів: на користь спеціального фонду Державного бюджету - 30 відсотків від суми збитків, що становить 5390 (п’ять тисяч триста дев’яносто) грн. 08 коп., на користь спеціального фонду бюджету Дмитрівської сільської ради Кагарлицького району Київської області - 50 відсотків від суми збитків, що становить 8983 (вісім тисяч дев’ятсот вісімдесят три) грн. 47 коп., на користь спеціального фонду бюджету Київської області - 20 відсотків від суми збитків, що становить 3593 (три тисячі п’ятсот дев’яносто три) грн. 40 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дан-Фарм Україна” (09213, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Халча, вул. Шевченкових сім’ї, буд. 32, код 31527875) на користь Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 3, код 38039191) 315 (триста п'ятнадцять) грн. 68 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 17.04.2018 р.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.М. Бабкіна