Постанова № 73440087, 17.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року справа №812/1831/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Шишов О.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 812/1831/17 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.), складену в повному обсязі 15 лютого 2018 року в м. Сєвєродонецьку за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.10.2017 року № Ф-2808-17,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 812/1831/17 позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області від 13.10.2017 № Ф-2808-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з січня по червень 2017 року в сумі 2112,00 грн. (дві тисячі сто дванадцять гривень 00 коп). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 227,84 грн (двісті двадцять сім гривень 84 коп). ( арк.справи 94-97)

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець 02.06.2016 року за № 23830000000007938, місце проживання: АДРЕСА_1, перебуває на обліку як платник єдиного внеску у ДПІ у м. Сєверодонецька ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.12.2017 за № 1003334986, є платником єдиного внеску. (арк.справи 14-15).

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника станом на 31.12.2016 року заборгованість ОСОБА_1 становила 6636,33 грн, 19.04.2017 року та 19.07.2017 року податковим органом здійснено нарахування єдиного внеску на загальну суму 2112,00 грн. (по 1056,00 грн за перший та другий квартали 2017 року), а ОСОБА_1 починаючи з 09.02.2017 року здійснено сплату єдиного внеску щомісячно у сумі по 352,00 грн, а всього на суму 2816,00 грн. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 станом на 30.09.2017 рік мала заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 5932,33 грн (арк.справи 37-39).

Заборгованість у сумі 6636,33 грн. обліковується в інтегрованій картці платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 починаючи з 2013 року та не змінюється у 2014, 2015 та 2016 роках (арк.справи 40-42)

При цьому, актом передачі даних з карток особових рахунків платників єдиного внеску від 04.10.2013 року, на виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2013 № 406 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", від управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ДПІ у м. Сєвєродонецьку передано сальдо рахунків платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 01.10.2013 в частині недоїмки, штрафів, пені та авансових платежів (арк.справи 53).

Згідно додатку до вищевказаного акту заборгованість ОСОБА_1, реєстраційний номер платника НОМЕР_2, код РНОКПП НОМЕР_1, станом на 01.10.2013 складалась з боргу по єдиному внеску у сумі 6296,33 грн та фінансових санкцій на суму 340,00 грн (арк.справи 54-55).

Колегією суддів встановлено, що 13.10.2017 року ГУ ДФС у Луганській області сформовано вимогу № Ф-2808-17 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 30.09.2017 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів ОСОБА_1 становить 5932,33 грн, яка складається з недоїмки - 5592,33 грн та штрафів - 340,00 грн (арк.справи 6).

Зазначену вимогу позивач отримала 20.11.2017 року, що підтверджується власноручним підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.справи 36).

Після отримання вимоги від 13.10.2017 року № Ф-2808-17 ОСОБА_1 27.11.2017 звернулась до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 року до завершення антитерористичної операції (арк.справи 8).

Листом ГУ ДФС у Луганській області від 11.12.2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати єдиного внеску відмовлено з посиланням на те, що недоїмка у заявника виникла з 20.01.2012 року та існує по теперішній час, а також з посиланням на те, що Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та вилучено пп. 8 п. 4 ст. 11, яким вносились зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині звільнення платників єдиного внеску в зоні АТО від виконання своїх зобов'язань (арк.справи 19-20).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - жовтень 2017 року, позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Сєвєродонецьк.

Колегією суддів встановлено, що у спірному періоді позивач є платником єдиного внеску, та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, колегією суддів встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Вимога від 13.10.2017 № Ф-2808-17 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме до суми заборгованості, визначеної у спірній вимозі включено заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за І квартал 2017 року на суму 1056,00 грн та заборгованість за ІІ квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн, а всього на суму 2112,00 грн.

Інша частина боргу, визначена у вимозі від 13.10.2017 № Ф-2808-17 складається із недоїмки станом на 01.10.2013 у сумі 3480,33 грн та штрафів на суму 340,00 грн.

Посилання позивача на те, що вона сплатила у період з лютого 2017 року по вересень 2017 року зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 2816,00 грн суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Даними обліку підтверджено, що сплачений ОСОБА_1 єдиний внесок у сумі 2816,00 грн (арк.справи 69а-74) спрямовано на погашення заборгованості минулих років, а саме зменшено недоїмку, яка існувала станом на 01.10.2013.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги на те, що позивачем заяву про звільнення від сплати єдиного внеску подано вже після формування та направлення вимоги про сплату боргу, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що згідно з п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов'язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 - триває.

З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 заяву про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску подано своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Колегія суддів зазначає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Колегія суддів зазначає, що є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що доповнення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911), оскільки, дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо посилання на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки подання такого сертифікату не є обов'язковою умовою для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

У даній справі предметом оскарження є вимога про сплату боргу від 13.10.2017 № Ф-2808-17, а не питання списання безнадійного боргу.

За таких обставин колегією суддів встановлено, що вимога про сплату боргу від 13.10.2017 року № Ф-2808-17 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за І квартал 2017 року на суму 1056,00 грн та заборгованість за ІІ квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн, а всього на суму 2112,00 грн.

В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Частина позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено постановою суду першої інстанції не є предметом апеляційного оскарження, тому колегія суддів на підставі ч.1 ст.308 КАС України зазначає, що в цій частині судове рішення не є предметом апеляційного розгляду.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з викладеним доводи апеляційних скарг не приймаються до уваги, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 812/1831/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 812/1831/17 - залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А. Василенко

О.О.Шишов