Вирок № 73439428, 17.04.2018, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/871/17

Номер провадження 1-кп/162/1/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Гичук О.М.,

прокурора Терещук А.Б.,

потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_1,

представника потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_2,

обвинуваченої, цивільного відповідача ОСОБА_3,

захисника обвинуваченої - адвоката Шворак Н.В.,

представника цивільного позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів кримінальне провадження №12017030140000205 від 19 липня 2017 року про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Терехіно, Кемеровської області, Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1 заміжньої, пенсіонерки, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_3 18 липня 2017 року близько 18 години, перебуваючи неподалік господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, під час чергової сварки штовхнула в груди потерпілу ОСОБА_1, від чого та впала на сідниці з висоти власного росту, внаслідок чого отримала згідно висновку судово-медичної експертизи №86 від 11.08.2017 року середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритої хребетно-спинномозкової травми: компресійного перелому 11-го грудного хребця.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину визнала. Не заперечувала, що 18 липня 2017 року близько 18 години неподалік господарської будівлі за адресою в АДРЕСА_1 Волинської областіна ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин під час сварки штовхнула ОСОБА_1, від чого та впала на сідниці та могла отримати від цього тілесні ушкодження. Не передбачала та не бажала настання таких наслідків для потерпілої, оскільки колись в минулому були з нею близькими подругами, однак через конфлікт багато років тому посварилися і після чого сварились часто.

Заявлений прокурором позов в інтересах держави в особі управління фінансів Любешівської районної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення визнала повністю, а позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення визнала частково, згідна відшкодувати потерпілій майнову шкоду в розмірі 2000 гривень та 1000 гривень моральної шкоди.

Крім визнання своєї вини обвинуваченою, винуватість її у вчиненні кримінального правопорушення доводиться також зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні поданими стороною обвинувачення доказами, які є допустимими, об"єктивними і не оспорюються в суді, які одержані законним шляхом без порушення прав людини і громадянина у відповідності до ст. 62 Конституції України та Кримінально-процесуального кодексу України.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що дійсно між нею та ОСОБА_3 довготривалий час існують особисті неприязні відносини, на грунті яких 18 липня 2017 року близько 18 години між ними виникла чергова сварка, під час якої ОСОБА_3 штовхнула її в груди, від чого вона впала, отримавши середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритої хребетно-спинномозкової травми: компресійного перелому 11-го грудного хребця.

Дана обставина підтверджується дослідженим в суді в якості доказів протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.07.2017 року, витягом з кримінального провадження № 12017030140000205, повідомленням про нещасний випадок невиробничого характеру від 18.07.2017 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та допитані в присутності психолога та їхніх законних представників неповнолітні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ствердили, що не були очевидцями подій, що сталися 18 липня 2017 року близько 18 години між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, проте їм відомо що між ними того дня виник конфлікт, після чого ОСОБА_1 скаржилася на біль в хребті та викликала по телефону працівників поліції, які приїхали на виклик та виясняли обставини конфлікту. Також ствердили, що їм відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існують довготривалий час неприязні особисті відносини .

Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали, що того дня виїжджали на місце події, учасниками якої були обвинувачена ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_1, при цьому потерпіла вказувала, що ОСОБА_3 під час сварки штовхнула її, внаслідок чого вона впала і отримала тілесне ушкодження хребта, яке завдавало їй болю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що бачила як 18 липня 2017 року близько 18 години неподалік господарської будівлі за адресою в АДРЕСА_2 ОСОБА_3 відштовхнула ОСОБА_1 в сторону, після чого вже бачила, як ОСОБА_1 сиділа на землі.

З висновка експерта № 86 Маневицького міжрайонного відділення судово-медичної експертизи від 11 серпня 2017 року вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритої хребетно-спинномозкової травми: компресійного зламу тіла 11-го грудного хребця, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_14 щодо роз"яснення висновку експерта №86 від 11 серпня 2017 року показав, що виявлене тілесне ушкодження в потерпілої ОСОБА_1 у вигляді закритої хребетно-спинномозкової травми, а саме компресійного зламу тіла 11-го грудного хребця неможливо було отримати при падінні з висоти власного росту в положенні вказаному потерпілою та в протоколі проведення слідчого експерименту від 22.08.2017 року; наявне у потерпілої отримане тілесне ушкодження виникло при падінні потерпілої на сідниці, на що вказувала обвинувачена в суді.

Отже, протокол проведення слідчого експерименту від 22.08.2017 року на думку суду не є належним доказом винуватості ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні.

А тому суд, повно, всесторонньо і об'єктивно проаналізувавши подані сторонами обвинувачення та захисту та досліджені в ході судового розгляду справи докази, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 в необережному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_1, тому її дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а відповідно потерпіла ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто на час вчинення кримінального правопорушення обвинуваченій та потерпілій виповнилося по 63 роки, а тому суд виключає з обвинувачення зазначену стороною обвинувачення обставину, що обтяжує покарання обвинуваченої, а саме вчинення нею злочину щодо особи похилого віку, оскільки вони є одного віку.

Санкцією ст. 128 КК України передбачено за заподіяння необережного середньої тяжкості тілесного покарання у виді громадських робіт, виправних робіт та обмеження волі.

Згідно з ч.3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, які досягли пенсійного віку.

Відповідно до ч.2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються до осіб, що досягли пенсійного віку.

Згідно з ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що обвинуваченій ОСОБА_3 на час розгляду справи в суді виповнилося повних 64 роки, тобто вона відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є особою пенсійного віку.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

З врахуванням особи винної, яка досягла пенсійного віку, в зв"язку з чим їй не може бути призначене покарання, передбачене санкцією ст. 128 КК України, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення відносно обвинуваченої ОСОБА_3 обвинувального вироку та звільнення її від покарання.

Прокурор заявила цивільний позов в інтересах держави в особі управління фінансів Любешівської районної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення та просила в позові стягнути з ОСОБА_3 4285 гривень 82 копійки вказаних витрат.

В суді прокурор та цивільний позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили стягнути з ОСОБА_3 4285 гривень 82 копійки витрат, понесених Любешівської ЦРЛ на лікування потерпілої від злочину на користь управління фінансів Любешівської районної державної адміністрації.

Обвинувачена, цивільний відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов прокурора визнала повністю.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

В зв"язку з цим, в рахунок відшкодування заподіяної шкоди підлягає задоволенню позов прокурора про стягнення з обвинуваченої витрат, понесених закладом охорони здоров"я на лікування потерпілої, в розмірах встановлених фактичних витрат в сумі 4285 гривень 82 копійки.

По справі потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 23 425 гривень, в тому числі 3425 гривень майнової та 20 000 гривень моральної шкоди, а також просила стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 640 гривень.

Під час судового розгляду кримінального провадження потерпіла позовні вимоги збільшила. Прохає стягнути з ОСОБА_3 завдану їй шкоду, вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 24 059 гривень, в тому числі 4059 гривень майнової шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди, а також судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 640 гривень.

Обвинувачена, цивільний відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов потерпілої ОСОБА_1 визнала частково.

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 1168 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Позивач ОСОБА_1 на підтвердження понесених нею витрат подала документальне підтвердження щодо суми витрат на придбання ліків за період лікування та реабілітації в сумі 3309 гривень 10 копійок та витрат, пов"язаних ксерокопіюванням записів з медичної картки хворого, чеків на суму 36 гривень, що і підлягає стягненню з обвинуваченої. В решті понесених нею можливих витрат на лікування та розміру втраченого нею доходу, потерпілою документально не підтверджено, а тому в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Оцінюючи докази матеріальної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_1 внаслідок понесення нею витрат на лікування, суд приймає до уваги відповідність лікарських засобів, призначених ОСОБА_1 у медичних закладах і часу їх придбання, а також допустимість самих розрахункових документів та витрат, понесених у зв"язку з ксерокопіюванням записів з медичної картки хворого, чеків.

Таким чином розмір завданої неправомірними діями обвинуваченої майнової шкоди потерпілій становить 3345 гривень 10 копійок.

У відповідності до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з ушкодженням її здоров"я.

Згідно п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних, душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, ступеня вини особи, що завдала шкоду. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди і не пов"язана із розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в залежності від характеру та розміру страждань, які були заподіяна позивачу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь вини обвинуваченої, а саме, що ОСОБА_3 вчинила необережний злочин, конкретні обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань, пов"язаних з болем, порушення звичного ритму життя, матеріальний стан обвинуваченої, потерпілої - обоє є пенсіонерами і отримують незначну пенсію .

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що розмір заподіяної завданої моральної шкоди становить 3000 гривень, тому її слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3.

Також підлягають до стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 640 гривень

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та звільнити від покарання.

Цивільний позов прокурора Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Терещук А.Б. в інтересах держави в особі управління фінансів Любешівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави в особі управління фінансів Любешівської районної державної адміністрації 4285 (чотири тисячі двісті вісімдесят п"ять) гривень 82 копійки (рахунок №35417001220289 в ГУДКУ у Волинській області, код платежу 01982927, ЄДРПОУ 803014) в рахунок відшкодування витрат, понесених Любешівською ЦРЛ на лікування потерпілої від злочину.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, 3345 (три тисячі триста сорок п"ять) гривень 10 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий: