Постанова № 73438416, 02.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року суд апеляційної інстанції у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Кулікової С.В., розглянувши у порядку письмового спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з вимогами про стягнення з ОСОБА_5 на його користь суму заподіяних матеріальних збитків у розмірі 44 529 грн. 50 коп., суми понесених витрат у розмірі 39 626 грн., моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. та вирішення питання про стягнення з відповідача судового збору. /т. 2, а.с. 1-4/

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у сумі 18 364 грн. 27 коп., у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані з проведенням експертизи у сумі 1 100 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 667 грн.; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 209 грн. 46 коп. та немайнового характеру у розмірі 181 грн. 84 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено. /т. 2, а.с. 51-57/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2017 року в частині відмови щодо стягненні моральної шкоди у сумі 10 000 грн., та відмови у задоволенні стягнення витрат на правову допомогу у сумі 34 859 грн., постановити нове, яким стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 38 526 грн. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

№ справи 755/18606/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1777/2018Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що при прийнятті рішення не враховано витрати на правову допомогу адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтверджуються належними доказами. Вказує, що зокрема адвокатом ОСОБА_7 було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, однак судом першої інстанції не зазначено, яке саме клопотання враховано при винесенні рішення без врахування всіх обставин справи. Крім того, вважає, що також не враховано правову допомогу адвоката ОСОБА_7 в частині підготовки процесуальних документів, узгодження правової позиції по справі, консультування з позивачем та участь у судових засіданнях адвоката та помічника адвоката у справі. Також, судом першої інстанції не враховані витрати на парковку транспортного засобу спричиненого ДТП. Крім того, апелянт вважає, що не було всебічно та повно враховано глибину його моральних страждань, що були спричинені ДТП та відсутністю автомобіля більше двох років.

Представником ОСОБА_5 - ОСОБА_10 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність постановленого судом першої інстанції рішення. Вказує, що позивачем та його представниками додано до позовної заяви копію звіту про визначення вартості матеріального збитку від 04.04.2016 року, в якому не встановлено чи автомобіль знищений і чи підлягає відновленню, клопотання про призначення відповідної експертизи не подавалось, а тому ці обставини не доведені та підлягають обов'язковому доказуванню. Крім того, зазначає, що відсутня ремонтна калькуляція та протокол огляду транспортного засобу з ілюстративною таблицею, на підставі яких проводилось дослідження, що ставить під сумнів огляд автомобіля. Звертає увагу, що судом першої інстанції не врахований звіт про оцінку страхової компанії. Також, вважає, що сума понесених витрат, що стягується з відповідача значно завищена, оскільки страхова компанія, яка здійснила страхову виплату проводила оцінку та дослідження безкоштовно для позивача, а тому потреби у проведенні додаткової не було. Крім того, сплачені послуги за парковку у період з січня по жовтень викликають сумніви, оскільки за такий період повинно бути декілька квитанцій, так як сплата відбувається щомісячно або щодобово та виходячи із скан-копії квитанції, не зрозуміло, в якому населеному пункті і з якого дня на вказаній парковці стояв автомобіль, а тому даний доказ не є належним у справі. Також, зазначає, що понесені витрати позивача пов'язані із оплатою послуг адвокатів є завищеними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документами, що долучені до матеріалів справи. Крім того, позивачем не надано належних доказів вимоги про відшкодування йому моральної шкоди, оскільки фізичних чи моральних страждань він не зазнав, як змінився його стан здоров'я та матеріальний стан не пояснив, а втрата робочого автомобіля, наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджена

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 11.11.2016 року постановою Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. / т. 1, а.с. 8-9/

01.04.2015 року між ПАТ "СК "УНІКА" та відповідачем було укладено поліс № АІ/5498109 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого ліміт страхового відшкодування становить у розмірі 50 000,00 грн. / т. 1, а.с.77/

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 04.04.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 становить у розмірі 91 548,71 грн., вартість матеріального збитку - 68 364,27 грн., ринкова вартість автомобіля - 68 364,27 грн. / т. 1, а.с.10-26/

Згідно платіжного доручення № 000045 від 04.01.2017 року ПАТ "СК «УНІКА» виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. / т. 1, а.с. 67-82/.

08.01.2016 між позивачем та адвокатом ОСОБА_8 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях. / т. 1, а.с. 143-145/

25.05.2016 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_9 було укладено договір № 16/15 про надання правової допомоги. / т. 1, а.с. 134-135/

01.11.2016 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_7 було укладено договір № 01/11-16 (ц) про надання правової допомоги. /т. 1, а.с. 118-121/

06.03.2017 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_7 було укладено Додаткову угоду до Договору № 01/11-16 (ц) про надання правової допомоги від 01.11.2016 року. / т. 2, а.с.19/

Вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує актом приймання наданих послуг від 17.11.2016 року, розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу та касовим прибутковим ордером № 1 від 17.11.2016 року; актом приймання наданих послуг від 13.12.2016 року, розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, прибутковим касовим ордером № 1 від 13.12.2016 року на суму 6500,00 грн., прибутковим касовим ордером № 1 від 17.11.2016 року на суму 4 500,00 грн., актом приймання наданих послуг від 31.05.2017 року, розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу за період з 06.03.2017 року по 31.05.2017 року, актом приймання-передачі грошових коштів від 31.05.2017 року, прибутковим касовим ордером № 2 від 31.05.2017 року на суму 6 400,00 грн., актом приймання наданих послуг від 30.07.2017 року, розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу за період з 03.07.2017 року по 30.07.2017 року, актом приймання-передачі грошових коштів від 31.05.2017 року, прибутковим касовим ордером № 3 від 30.07.2017 року на суму 1 280,00 грн., актом приймання наданих послуг від 30.11.2017 року, розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу за період з 16.10.2017 року по 30.11.2017 року, актом приймання-передачі грошових коштів від 30.11.2017 року, прибутковим касовим ордером № 1 від 30.11.2017 року на суму 3840,00 грн. /т. 1, а.с.122-124, 125-127; т. 2, а.с.7-18/

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався:

- ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України (в редакції від 03.08.2017 року), яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на правову допомогу;

- ч. 1, 2 ст. 90 ЦПК України (в редакції від 03.08.2017 року), відповідно до якої витрати, пов'язані, зокрема, з оплатою правової допомоги адвоката, несуть сторони;

- ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (чинний на момент прийняття рішення), відповідно до якої розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні;

- ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якою передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час;

- ст. 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої, зокрема, якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки;

- п. 3 ст. 30 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції до 04.02.2013 року), відповідно до якого, якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди;

- п. 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазначивши моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму;

- п. 9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якої суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв'язку з пошкодженням автомобіля та необхідністю проведення ремонту, тривалістю ремонту, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.

Встановивши, що ОСОБА_4 було спричинено моральні страждання, які пов'язані із пошкодженням транспортного засобу, адвокатами дійсно здійснювалась правова допомога, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що при прийнятті рішення не враховано витрати на правову допомогу адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині підготовки процесуальних документів, узгодження правової позиції по справі, консультування з позивачем та участь у судових засіданнях адвокатів та помічника адвоката у справі, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу, однак граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлювався, чинним на момент винесення рішення, Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні та підлягає виплаті стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною.

Суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення витрат на правову допомогу, виходячи із реально відпрацьованого часу, а саме: ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн. та підготовка клопотання до суду - 500,00 грн, участь у судових засіданнях 05.05.2017 року впродовж 1 год. 45 хв., 13.07.2017 року - 0 год. 23 хв., 17.07.2017 року - 0 год. 55 хв., 14.12.2017 року - 1 год. 07 хв., отже, доводи апеляційної скарги щодо збільшення суми, що підлягає стягненню за витрати на правову допомогу, не знайшли свого підтвердження. /т. 1, а.с. 155-157, 165-166, 168-169, т. 2, а.с. 31-34/

Доводи апеляційної скарги щодо того, що не враховані витрати на парковку транспортного засобу спричиненого ДТП, колегія суддів не приймає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається зі страхового акту № 00179843 від 29.12.2016 року ПАТ «СК «Уніка» /т. 1, а.с. 68/ витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки були включені до суми страхового відшкодування, а відповідно до платіжного доручення № 000045 від 04.01.2017 року /т. 1, а.с. 82/ ОСОБА_4 було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що не було всебічно та повно враховано глибину його моральних страждань, що були спричинені ДТП та відсутністю автомобіля більше двох років, колегія суддів не приймає до уваги на підставі наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

Судом першої інстанції встановлено вину ОСОБА_5 щодо завдання матеріальної шкоди внаслідок ДТП ОСОБА_4, а саме пошкодження його автомобіля. Однак, крім вказаної підстави, позивач не надав будь-яких доказів, що підтверджують душевні страждання, що були завдані в зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні нього, також відсутні будь-які заключення лікарів стосовно стану здоров'я ОСОБА_4, а тому дана вимога підлягає лише частковому задоволенню, в межах суми визначеної оскаржуваним рішенням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 16.04.2018 року.

Головуючий: Судді: