Постанова № 73438364, 27.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №755/3577/17-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/903/2018

27 березня 2018 року Апеляційний суд м.Києва у складі:

Головуючого судді - Музичко С.Г.,

Суддів - Панченка М.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року (суддя Арапіна Н.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2, 1974 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 08 листопада 2003 року по 17 вересня 2015 рік. Від шлюбу вони мають двох дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають разом з нею та знаходяться на її повному утриманні.

Зазначила, що відповідач не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами та станом здоров'я, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не спілкується з синами, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти.

Крім цього, відмовляючи у наданні згоди на виїзд синів за кордон для відпочинку та оздоровлення, відповідач створює умови, які шкодять інтересам дітей. Зазначила, що діти часто хворіють, для їх лікування та профілактики необхідне перебування на морі.

Оскільки відповідач усіляко уникає спілкуванню з дітьми, ухиляється від виконання обов'язків по вихованню та утриманню дітей, враховуючи висновок Ірпінського відділу поліції, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої доводи мотивує тим, що судом не взято до уваги наявність заборгованості по сплаті аліментів, фактичну відмову відповідача надавати матеріальну допомогу дітям, забезпечувати їх життєво необхідними речами.

Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги висновок опікунської ради при виконавчому комітеті Бучанської міської ради, довідку із школи з зазначенням про те, що батько за весь період навчання не цікавиться навчанням дитини.

Судом першої інстанції також не взято до уваги факт її неодноразових звернень до відділу поліції.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином (а.с.144).

Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради просила розглядати справу без участі їх представника, зважити на думку Органу опіки та піклування Бучанської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності тієї обставини, що у відповідача закріпилася стійка поведінка щодо невиконання обов'язків по вихованню дітей. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав є необґрунтованим, оскільки у ньому відсутні відомості щодо заходів, які приймалися для з'ясування причин невиконання відповідачем батьківських обов'язків.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись неможна з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 листопада 2003 року, який було розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 вересня 2015 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від надання матеріальної допомоги дітям, а тому з останнього стягнуто аліменти на їх утримання (а.с.13-14).

Відповідно до даних Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області, ОСОБА_5, 1974 року народження, скоїв злочин, передбачений ст.356 КК України та з 01.10.2015 р. перебуває у розшуку (а.с.57).

Відповідно до висновку інспектора з ювенальної превенції Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, 06.06.2016 р. до Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_1, в якій остання просила прийняти міри до свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 (місце проживання не відоме), який не виконує рішення суду про виплату аліментів, не дає дозвіл на виїзд спільних дітей за кордон, не відповідає на телефонні дзвінки. У ході виконання матеріалу місце знаходження ОСОБА_2 не встановлено (а.с.12).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам з 13.07.2015 р. по 27.04.2016 р., загальна заборгованість відповідача становить 19 316,33 грн. ( а.с. 15-16).

Відповідно до інформаційного листа, виданого ОСОБА_3, учню 6-А класу Бучанської загальноосвітньої школи 1-ІІІ ступнів №3 від 02.06.2016 р.№66, адміністрація школи підтверджує інформацію, що вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 Зі слів класного керівника ОСОБА_6, батько ОСОБА_2 в школі жодного разу не був, станом навчання та поведінки дитини не цікавиться (а.с.17).

Відповідно до виписки з медичної картки ОСОБА_3, 2004 рокународження, дитина має діагноз: рецедивуючий бронхіт, алергічний дерматит, відноситься до групи соматично-ослаблених дітей, рекомендовано санаторно-курортне лікування, ЛФК (а.с.18).

Відповідно до виписки з медичної картки ОСОБА_4, 2011 рокународження, дитина має діагноз: рецедивуючий бронхіт, група ризику по бронхіальній астмі тощо; рекомендовано санаторно-курортне лікування, ЛФК, консультація ЛОР лікаря (а.с.19).

За змістом висновку органу опіки та піклування Бучанської міської ради від 15.07.2016 р., ОСОБА_2 був повідомлений поштовим зв'язком про дату та час проведення засідання з питань захисту прав дитини, проте на засідання не з'явився. Ретельно вивчивши питання, комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх синів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки останній не виконує свого батьківського обов'язку щодо вихання дітей (а.10-11).

Колегія суддів погоджується з наданим висновком органу опіки та піклування, оскільки він є достатньо обґрунтованим та відповідає інтересам дітей.

Відповідно до довідки Ірпінського відділу поліції від 21.02.2018 р. №3202, ОСОБА_1 дійсно зверталася із заявою щодо встановлення місця знаходження колишнього чоловіка ОСОБА_2, який з 2014 року не підтримує родинні зв'язки, місце його перебування невідомо (а.с.134).

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не навів мотивів відхилення доводів позивача про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, на підтвердження яких позивачем надано належні та допустимі докази.

При цьому судом першої інстанції не було враховано і тієї обставини, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про засідання комісії з питань захисту прав дитини, а також про розгляд справи в суді, не надав жодного заперечення з приводу заявлених позовних вимог, які об'єктивно могли би бути враховані судом під час ухвалення судового рішення.

Відхиливши висновок Бучанської міської ради від 15.07.2016 р. з підстав відсутності відомості щодо з'ясування причин невиконання відповідачем батьківських обов'язків, суд першої інстанції не надав йому оцінки в сукупності з іншими доказами по справі та не врахував тієї обставини, що відповідач тривалий час перебуває у розшуку у зв'язку з вчиненням злочину, а тому з'ясування з ним будь-яких питань, за відсутності його доброї волі, є ускладненим або взагалі неможливим.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не сприяє позивачу у забезпеченні дітям необхідного медичного догляду та лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми, не дає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу тощо.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей, з урахуванням винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.

Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню дітей, а також прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач свідомо ухиляється від виховання дітей, а тому він має бути позбавлений батьківських прав заслуговують на увагу, оскільки зібраними по справі доказами підтверджено, що ОСОБА_2 тривалий час перебуває у розшуку у зв'язку з вчиненням злочину, що свідчить про наявність вини останнього в ухиленні від виховання дітей.

Таким чином, враховуючи усі вище наведені встановлені обставини в своїй сукупності, які вказують на злісне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, відсутність будь-яких виняткових обставин чи обставин щодо покращення ситуації, дослідивши детально усі наявні докази, колегія суддів дійшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, 1974 року народження, відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до положень ст.169 СК України відповідач має право на звернення з позовом про поновлення батьківських прав у випадку зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 161,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року (суддя Арапіна Н.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, 1974 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 161,20 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді