Постанова № 73438347, 10.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6675/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1983/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,

при секретарі Щербенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України, Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Чех Н.А., -

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 4 176 000 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовував тим, що 02 серпня 2009 року проти нього було порушено кримінальну справу, яка закрита 19 листопада 2012 року у зв'язку із недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Оскільки позивач незаконно перебував під слідством з 02 серпня 2009 року по 19 листопада 2012 року, просив стягнути на його користь моральну шкоду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року названий позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів на користь ОСОБА_1 1 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2018 року прийнято заяву Головного управління Національної поліції у м. Києві про приєднання до апеляційної скарги Державної казначейської служби України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди у розмірі 2 676 000 грн. 00 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги поданої апеляційної скарги підтримали, проти апеляційної скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції у м. Києві заперечили.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві вимоги поданої апеляційної скарги підтримала, проти апеляційної скарги представника позивача заперечила.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції у м. Києві підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що моральна шкода в розмірі 1 500 000 грн. 00 коп. буде достатньою для розумного задоволення потреб позивача.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.

Встановлено, що 02 серпня 2009 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

03 серпня 2009 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення.

09 серпня 2011 року обвинувачення стосовно ОСОБА_1 перекваліфіковано на ст. 118 КК України, запобіжний захід утримання під вартою змінено на підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

19 листопада 2012 року постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 118 КК України, закрито у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні даного злочину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що його незаконно було притягнуто до кримінальної відповідальності, а тому просив стягнути з відповідачів завдану, у зв'язку з цим, моральну шкоду. На підтвердження розміру моральної шкоди ОСОБА_1 надав висновок психологічного експертного дослідження № ЕД-1-4-170/15, відповідно до якого розмір моральної шкоди, що була заподіяна ОСОБА_1 з урахуванням психологічних коефіцієнтів може становити 900 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (в редакції на час порушення кримінальної справи) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Згідно ч. 3 ст. 13 цього Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Оскільки кримінальне провадження було закрито у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, колегія суддів вважає, що є, передбачені пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення даного рішення, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становить 3 723 грн. 00 коп.

Під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 39 місяців (з 03 серпня 2009 року (пред'явлення обвинувачення) до 19 листопада 2012 року (час закриття кримінального провадження)).

Таким чином мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 145 197 грн. ( 3 723 грн. х 39 міс.).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. 00 коп., колегія суддів виходить з положень ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом.

Апеляційний суд бере до уваги, що позивач 24 місяців і 6 днів знаходився в умовах ізоляції під вартою (з 03.08.2009 року по 09.08.2011 року).

При цьому колегія суддів враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

З урахуванням вищенаведених вимог закону, та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди слід зменшити з 1 500 000 грн. 00 коп. до 200 000 грн. 00 коп.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом не було взято до уваги висновки експертизи № ЕД-1-4-170/15, відповідно до яких ОСОБА_1 була завдана моральна шкода з урахуванням психологічних коефіцієнтів в розмірі 900 мінімальних заробітних плат, колегія суддів не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав правильну оцінку наданому позивачем висновку № ЕД-1-4-170/15, та вірно вважав, що дана експертиза не була проведена під час слухання справи в суді, а експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Посилання в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України на те, що розраховуючи розмір моральної шкоди необхідно брати за увагу заробітну плату в розмірі 1 600 грн., колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить 3 723 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністьвисновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду 01 грудня 2017 року постановлено з неповним з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції у м. Києвізадовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 1 500 000 грн. 00 коп. до 200 000 грн. 00 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук